Рішення № 97754508, 17.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Справа № 280/3419/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни,

Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна, ОСОБА_2

про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни (далі – відповідач 1, державний реєстратор), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі – відповідач 2, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна (далі – третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №54553427 від 13.10.2020 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни про відмову в державній реєстрації прав;

визнати протиправним та скасувати наказ №957/7 від 23.12.2020 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про часткове задоволення скарги позивача від 23.11.2020 за №26353/05.7;

зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради провести державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за спадкодавцем ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а справу призначено до розгляду без повідомлення/виклику сторін. Крім того, зазначеною ухвалою суду від 31.05.2021 залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірним рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно протиправно відмовлено в державній реєстрації прав власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за померлим ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що не погоджуючись з правомірністю рішення державного реєстратора, оскаржила його до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), яке належним чином скаргу позивача не розглянуло та прийняло наказ з порушенням встановленої процедури.

Також, позивач вказує на те, що відповідачами було грубо порушено вимоги Закону, оскільки в рішенні про відмову в державній реєстрації відсутні підстави для відмови в державній реєстрації, зазначені у статті 24 Закону. Позивач вказує на те, що фактично її скарга відповідачем 2 не була задоволена, оскільки державного реєстратора не було притягнуто до відповідальності відповідно положень КУпАП, не було скасовано спірне рішення, а лише заблоковано доступ до реєстру, що свідчить про відмову у задоволенні скарги, хоча в наказі зазначено про її часткове задоволення. Також, позивач вказує на те, що нею державному реєстратору було надано весь пакет документів необхідних для проведення реєстрації речового права, проте, відповідач 1 та відповідач 2 дійшли помилкових висновків про наявність невідповідностей у поданих документів, а як наслідок прийняли необґрунтовані та протиправні рішення. З урахуванням викладеного у позовні заяві позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що під час розгляду поданих позивачем документів, державним реєстратором встановлено, що довідка ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016, видана ОСОБА_3 , про те, що він є членом кооперативу та ним внесено пайовий внесок в повному обсязі. Проте, державним реєстратором встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто довідка ЖБК видана вже після його смерті. У відзиві державний реєстратор також вказав на те, що під час пошуку інформації про речові права виконаного державним ресторатором, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», було встановлено, що за життя ОСОБА_3 право власності на нерухомість зареєстровано не було. При цьому так як довідку кооперативу видано після смерті ОСОБА_3 , а саме у 2016 році, то правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності, у відповідності до пункту 80 Порядку, на квартиру у ОСОБА_3 на момент смерті у 2005 році був відсутній. Відповідач 1 зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону підставою для відмови у державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, відповідач 1 вказував на те, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності яка не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному його власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватись в судовому порядку. Відповідач 1 вважає, що оскільки ОСОБА_4 помер через тривалий період, а саме через тринадцять років після спадкодавця ОСОБА_3 , та зважаючи на відсутність правовстановлюючого документу на момент смерті, позивач може розглядати звернення з позовом до цивільного суду як спосіб захисту свого права. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач 1просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що Колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за результатами розгляду скарги позивача на рішення державного реєстратора, було встановлено, що скаржникові було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, Колегією встановлено наявність у поданому пакеті документів і інших невідповідностей вимогам чинного законодавства, посилання на які відсутні у оскаржуваному рішенні, а тому з урахуванням встановлених обставин, Колегією прийнято рішення про часткове задоволення скарги шляхом тимчасового блокування доступу державному реєстратору до Реєстру, оскільки в спірному рішенні був відсутні вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Також, відповідач 2 вказував і на відсутність з його боку порушення порядку розгляду скарги позивача, оскільки рішення за результатами скарги наступного робочого дня було направлено на поштову адресу позивача та розміщено на офіційному веб-сайті. Крім того, відповідач вказав на те, що під час розгляду скарги позивача не було встановлено ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 166-23 КУпАП, а тому адміністративний протокол не складався. Також, відповідач вказав на те, що задоволення скарги шляхом прийняття рішення про притягнення державного реєстратора до адміністративної відповідальності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено.

Крім того, відповідач 2 вказав на те, що сформована заява, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №41841922 від 07.10.2020 була подана одночасно щодо двох суб`єктів права, проте одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна. В заяві позивача зазначено двох суб`єктів, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також, відповідач 2 вказав на те, що згідно листа приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлого ОСОБА_4 . Поданий позивачем разом з заявою витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі стосується також спадкодавця ОСОБА_4 . За таких обставин, документи подані 07.10.2020 позивачем для проведення державної реєстрації права власності померлого ОСОБА_3 є такими, що не відповідають пункту 66 Порядку, оскільки позивачем не було надано витягу із Спадкового реєстру щодо ОСОБА_3 та позивач не є спадкоємцем саме після ОСОБА_3 . З урахуванням викладеного у відзиві відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи – приватного нотаріуса пояснень на позовну заяву не надходило.

Третя особа – ОСОБА_2 у наданих поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що дії є державного реєстратора є правомірними, оскільки у довідці від 16.02.2016 наданій державному реєстратору позивачем зазначено, що ОСОБА_3 є членом кооперативу та ним внесено пайовий внесок в повному обсязі, проте, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про те, що інформація зазначена у довідці не відповідає дійсності, з урахуванням того, що членство у кооперативі припиняється у разі смерті члена кооперативу – фізичної особи. Також, третя особа вказала на те, що оскільки ОСОБА_3 за життя не зареєстрував право власності на нерухоме майно, то питання належності цього майна попередньому власнику та наступному власнику повинно визначатись в судовому порядку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 07.10.2020 позивачем до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради подано заяву №54553427 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1 , за померлим ОСОБА_3 (а.с.120, т.1).

За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів, 13.10.2020 державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54553427, яким відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_2 , за суб`єктом: ОСОБА_3 (особа померла в 2005 році), ОСОБА_4 (особа померла в 2018 році).

Позивач, не погодившись з правомірність прийнятого рішення, звернулась зі скаргою на нього до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

23.12.2020 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) видано наказ №957/7 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 від 23.11.2020 за №26353/05.7», яким вирішено скаргу задовольнити частково, шляхом тимчасового блокування доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапці І.П. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два тижні, у зв`язку з тим, що рішення про відмову у проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень від 13.10.2020 №54553427 винесено з порушенням вимог абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині відсутності в рішенні вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття; у задоволенні інших вимог скаржника відмовлено.

Позивач, не погодившись рішення державного ресторатора та наказом за результатами розгляду її скарги, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі – Закон №1952).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 10 Закону №1952, державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Так, судом встановлено, що позивач звернулася до Департаменту реєстраційних послуг з заявою спадкоємця, в якій, з посиланням на пункти 66, 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, просила провести на підставі заяви спадкоємця державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 , за померлим ОСОБА_3 .

До заяви позивачем було надано: довідку нотаріуса; витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи; довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на квартиру; свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Державний реєстратор розглянувши отримані документи, прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, при цьому, у зазначеному рішенні державним реєстратором не зазначено з якої ж саме підстави позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації прав, а саме рішення містить лише посилання на статтю 24 Закону №1952 без зазначення конкретної підстави для його прийняття.

Суд зазначає, що підстави для відмови у держаній реєстрації прав дійсно закріплено у статті 24 Закону №1952, частина перша якої містить дванадцять різних підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

У відзиві на позовну заяву, державний реєстратор зазначає, що підставою для відмови у державній реєстрації прав послугував пункт 4 частини 1 статті 24 Закону №1952.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №1952, підставою для відмови в державній реєстрації прав є подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно частини 2 статті 24 Закону №1952, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (частина 5 статті 24 Закону №1952).

Так, зі спірного рішення державного реєстратора встановлено, що підставою для його прийняття послугував висновок про неможливість з поданих документів підтвердити факт набуття права власності на нерухоме майно збоку спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя не оформив право власності на квартиру. При цьому, довідку ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016 №24, відповідач 1 до уваги не взяв, з посиланням на те, що зазначена довідка видана вже після смерті, а відповідно не має юридичної сили.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №1952, порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (далі – Порядок №1127).

Відповідно до пункту 66 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

У разі коли нерухоме майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником.

Пунктом 80 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються:

довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Отже, пунктами 66 та 80 Порядку №1127 визначено додаткові вимоги до документів, які подаються спадкоємцем для реєстрації права власності за спадкодавцем, а також додаткові вимоги до документів, які подаються для державної реєстрації права власності на нерухоме майно будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу.

Позивачем, з урахуванням вимог пунктів 66 та 80 Порядку №1127, державному реєстратору надано:

довідку приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Хамули Н.Г. від 10.12.2018 №2027/02-14/49/2018, в якій зазначено про те, що єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , спадкоємець за заповітом;

свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

довідку ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016 №24, в якій зазначено про те, що ОСОБА_3 являється членом ЖБК №340 «Весна-9» та йому належить на праві приватної власності 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_4 , а також те, що вартість квартири у сумі 16516,34 карбованців виплачено повністю у 1992 році;

технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_5 ;

витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52424133 від 26.06.2018 щодо спадкодавця – ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд вважає, що дійсно подані позивачем документи містили розбіжності, які перешкоджали вирішенню питання про реєстрацію права власності на квартиру за заявою позивача без подання додаткових документів, з огляду на таке.

Так, у пункті 66 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців.

Позивач, відповідно до довідки приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Хамули Н.Г. від 10.12.2018 №2027/02-14/49/2018, є єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_4 , за заповітом, проте згідно з поданою заявою позивач квартиру просила зареєструвати за ОСОБА_3 .

При цьому, суд зауважує, що позивачем під час звернення до державного реєстратора не було подано жодного документу, який підтверджує набуття спадкодавцем - ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру.

Єдиним документом, який посвідчує набуття права власності на зазначену квартиру, була довідка ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016 №24, проте, зазначена довідка видана на ім`я ОСОБА_3 , який не є спадкодавцем щодо позивача.

При цьому, позивачем під час звернення до державного реєстратора не було надано документів зі Спадкового реєстру по відношенню до ОСОБА_3 , не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_4 був спадкоємцем за ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем, тощо.

Зазначені обставини є важливими для встановлення належності особи яка звернулася за проведенням реєстраційної дії та встановлення наявності підстав для проведення реєстрації речового права, проте, зазначені обставини державним реєстратором досліджено не було, не було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви позивача з метою з`ясування всіх обставин набуття та переходу права власності, що свідчить про необґрунтованість спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та наявність підстав для його скасування.

Щодо доводів позивача про наявність у спірних правовідносинах спадкової трансмісії, суд зазначає, що дійсно частина 1 статті 1276 Цивільного кодексу України регулює таке поняття, як спадкова трансмісія, відповідно до якої якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Разом з тим, суд зазначає, що державний реєстратор хоча і має враховувати зазначені положення Цивільного кодексу України, проте, самостійно не має можливості встановити виникнення у ОСОБА_4 права спадкування за ОСОБА_3 , оскільки державному реєстратору не було надано документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу по відношенню до ОСОБА_3 .

Щодо надання державним реєстратором оцінки довідці ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016 №24, суд зазначає таке.

У постанові від 18 грудня 2013 року у справі №6-138цс13 Верховний Суд України виклав правову позицію, в якій в тому числі зазначив, що згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 01 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

Також, Верховний Суд України у постанові Пленуму від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказав на те, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Суд зазначає, що довідка ЖБК №340 «Весна-9» від 16.02.2016 №24 повинна розглядатися в першу чергу, як така, що підтверджує два основних моменти, а саме те, що ОСОБА_3 був членом житлового кооперативу та те, що він повністю вніс пайовий внесок за надану квартиру у 1992 році, а відповідно після внесення пайового внеску у повному обсязі у ОСОБА_3 виникло право власності на квартиру.

Та обставина, що довідка видана у 2016 році, як і та обставина, що ОСОБА_3 помер у 2005 році, зазначених обставин не скасовують та не спростовують, оскільки право приватної власності є непорушним та не припиняється із смертю фізичної особи, крім випадків прямо передбачених в Законі.

Обґрунтованими є посилання державного реєстратора на положення статті 13 Закону України «Про кооперацію» та те, що ОСОБА_3 на момент видачі довідки не є та не може бути членом кооперативу, проте зазначені обставини не свідчать про недійсність виданої довідки, оскільки таких положень Закон України «Про кооперацію» не містить.

Також, слід звернути увагу на те, що позивач та/або інші спадкоємці ОСОБА_4 не зможуть за будь-яких обставин надати державному реєстратору довідку про його членство у кооперативі ЖБК №340 «Весна-9», оскільки членом кооперативу був саме ОСОБА_3 .

Зазначені вище обставини, свідчать про те, що приймаючи спірне рішення державний реєстратор не дотримав положень статті 24 Закону №1952, не навів у рішенні належних мотивів відмови у державній реєстрації та прийняв передчасне рішення без урахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд скасовує таке рішення, як протиправне.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради провести державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за спадкодавцем ОСОБА_3 , суд зазначає, що такі вимоги є передчасними та не можуть бути задоволенні до з`ясування всіх обставин набуття та переходу в порядку спадкування права власності на спірну квартиру.

Більш того, суд зазначає, що такі повноваження відповідача є дискреційними та фактично тягнуть за собою визнання права власності, що не може бути предметом дослідження адміністративного суду, оскільки адміністративний суд не може вирішувати питання права, з урахуванням того, що такі питання віднесено до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини 4 статті 26 Закону №1952-ІV, у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

За таких обставин, скасування рішення від 13.10.2020 №54553427 про відмову у державній реєстрації прав є достатнім заходом спрямованим на поновлення прав та законних інтересів позивача, оскільки після набрання законної сили таким рішенням суду відповідач буде зобов`язаний відновити розгляд отриманої заяви та прийняти рішення із дотриманням вимог Закону №1952 та Порядку №1127.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №957/7 від 23.12.2020 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про часткове задоволення скарги позивача від 23.11.2020 за №26353/05.7, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист…

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Суд зазначає, що позивач реалізував своє право на судовий захист шляхом оскарження рішення державного реєстратора, що і є належним способом захисту порушеного права, а тому скасування спірного наказу відповідача 2 не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Більш того, суд дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідачем 2 дотримано саме процедури прийняття рішення, голосування за нього, направлення позивачу, тощо.

В свою чергу, висновок у вигляді часткового задоволення скарги не порушує прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а є виключно суб`єктивною думкою відповідача зі спірного питання. Спірний наказ безпосередньо не впливає на права та законні інтереси позивача та не містить владно-управлінських приписів для нього.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача сплаченої суми судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, яке здійснює матеріально-технічне забезпечення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_1 ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни (69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд.36), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 21-А, код ЄДРПОУ 43314918), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна (69063, м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд.27/29, прим.30), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ), про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапки Ірини Петрівни №54553427 від 13.10.2020 про відмову в державній реєстрації прав.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Жуковського, будинок 36, код ЄДРПОУ 40302133).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова