Рішення № 97753825, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/6153/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року про сплату ОСОБА_1 недоїмку в сумі 26 539,26 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок);

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 14.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 недоїмку в сумі 2 754,18 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-9284-50/66 від 07.11.2019 р., та №Ф-9284-50/66 від 14.02.2020 оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем та не був ним на момент винесення оскаржуваних вимог. З урахуванням того, що позивач не займається підприємницькою діяльністю, не подає звіти та декларації, не подавав реєстраційну картку до органів державної реєстрації на підтвердження своєї підприємницької діяльності, позивач не є платником єдиного соціального внеску. Також з 02.04.2019 по 31.07.2020 року ОСОБА_1 є перебував в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 , З 03.08.2020 року по теперішній час з АВ ТОВ «Агроцентр-К» що підтверджується копією трудової книжки. На думку позивача, оскаржувані вимоги є протиправними та підлягаює скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.04.021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.05.2021 представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки станом на 06.05.2021 року сума недоїмки становила 237 788,74 грн. Зазначає, що аналогічна позиція викладена у судових рішеннях різних інстанцій, а тому відповідач вважає, що оскаржувані вимоги винесені виключно на законних підставах та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року замінено відповідача у справі на його правонаступника – ГУ ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, за №22240000000059855, дата запису 08.10.2008 року, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9284-50/66 від 07.11.2019 року по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26 539,26 (станом на 31.10.2019 року) та №Ф-9284-50/66 від 14.02.2020 року по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29 293,44 (станом на 31.01.2020 року.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність позивача припинено 23.03.2021 року, номер запису №2002240060001059855.

Вказані вимоги направлені контролюючим органом на адресу позивача, між тим, доказів отримання позивачем вказаних вимог, матеріали справи не містять.

12.06.2020 року ОСОБА_1 довідався що виконавчою службою у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №62317515 на підставі вимоги № Ф-9284-50/66 від 07.11.2019 р., яка видана ГУ ДПС у Дніпропетровській обл.. 02.12.2020 року відкрите виконавче провадження №63755663 на підставі вимоги №Ф-9284-50/66 від 14.02.2020

Позивач зазначає, що не отримував від податкового органу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-9284-50/66 від 07.11.2019 року та №Ф-9284-50/66 від 14.02.2020 року .

Також, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , яка знаходиться в матеріалів справи, був офіційно працевлаштований з 02.04.2019 по 31.07.2020 року ОСОБА_1 є перебував в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 , З 03.08.2020 року по теперішній час з АВ ТОВ «Агроцентр-К».

Крім того, згідно з довідок форми ОК-5 та ОК-7 від 02.04.2021 року виданих Пенсійним фондом України, вбачається, що ФОП « ОСОБА_2 та АВ ТОВ «Агроцентр-К» з 02.04.2019 року по сьогоднішній день перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно доабз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за період 2017, 2018, 2019, 2020 року.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з боку відповідача що мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Суд звертає увагу, що в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.

Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою,узгоджувати свою поведінку,та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягара зі сплати єдиного внеску.

Також судом встановлено, що позивач працював з 02.04.2019 року по 31.07.2020 року у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 » та АВ ТОВ «Агроцентр-К» з 03.08.2020 року де й працює по сьогоднішній день, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 02.04.2019 року.

Крім того, згідно з довідок форми ОК-5 та ОК-7 від 02.04.2021 року виданих Пенсійним фондом України, вбачається, що ФОП « ОСОБА_2 та АВ ТОВ «Агроцентр-К» з 02.04.2019 року по сьогоднішній день перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Верховний Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.

Разом з тим, суд зауважує, що в даному випадку підставою для скасування оскаржуваної вимоги є порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наразі, судом встановлено невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) вимогам, що встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9284-50/66 від 07.11.2019 р. та №Ф-9284-50/66 від 14.02.2020р. які винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 816,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2088677158.1 від 15.04.2021 року

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1 816,00 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00

Згідно п.1 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничоїдопомоги на підставідоказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Судом встановлено, що 01.04.2021 року рокуміж позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договірпро надання правничої допомоги, у відповідності до умов якого адвокат зобов`язався надати позивачу наступні послуги: підготовка, оформлення та подання позовної заяви про скасування вимог просплату боргу від 07.11.2019 та 14.02.2020; надання виконавцем додаткових послуг, що не входять до переліку, викладеного у п.1.1. цього Договору, оформляється Додатковою угодою та є невідємною частиною договору.

У матеріалах справи міститься копія ордеру про надання правничої допомоги позивачу адвокатом Ліфлянчик С.І.

Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06.06.2017 року, яке видано адвокату Ліфлянчик С.І.

У матеріалах справи міститься копія рахунку на оплату від 01.04.2021 року на загальну суму 3000 грн.

Позивачем надано суду квитанцію № 253Т0037ВR від 01.04.2021 року на суму 3 000,00грн.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи, що дана справа є не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що у договорі про надання правничої допомоги, який надано позивачем, не вказано кількість витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги, позивачем не надано акту виконаних робіт (наданих послуг), з огляду на те, що однією із основних засад адміністративного судочинства є саме відшкодування судових витрат фізичних осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, то суд вважає за необхідне присудити позивачу відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката лише у розмірі 1500,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська,17-а, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року про сплату ОСОБА_1 недоїмку в сумі 26 539,26 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок).

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 14.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 недоїмку в сумі 2 754,18 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1816 грн, та відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1500,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 18.06.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.