Ухвала суду № 97753822, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 червня 2021 р.Справа №160/9400/21Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпрі в письмового провадження заяву Акціонерного товариства «РІЕТУМУ БАНКА» про забезпечення позову у справі № 160/9400/21 за позовом Акціонерного товариства «РІЕТУМУ БАНКА» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод», третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Енергія», третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Укрхарчозбутсировина» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 65554497 від 26 травня 2021, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «РІЕТУМУ БАНКА» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод», третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Енергія», третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Укрхарчозбутсировина», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бочаровою Поліною Андріївною № 65554497 про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2021 року;

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/9400/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

17 червня 2021 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборонити державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бочаровій Поліні Андріївні здійснювати вчинення виконавчих дій стосовно рухомого майна, що перебуває на тимчасовому зберіганні на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал –Укрхарчозбутсировина» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 63; код ЄДРПОУ 13857469) за адресою: 57286, Миколаївська область Жовтневий район с. Галицинове, вул. Набережна, 27, а саме: 3 412 324 кг (три тисячі чотириста дванадцять метричних тон 324 кг) соняшникової олії нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що належить Олеос Свіс СА (Швейцарія, індекс 1204, м. Женева, вул. Рю Робер Сеар, 6, ідентифікаційний номер підприємства в Швейцарії: СНЕ – 343.734.543) та знаходиться в обтяженні у Акціонерного товариства «Рієтуму Банка»;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал –Укрхарчозбутсировина» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» розпоряджатись та вчиняти інші юридично значимі дії, в тому числі шляхом відчуження об`єкту рухомого майна, транспортування, переміщення, передачі : 3 412 324 кг соняшникової олії нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал –Укрхарчозбутсировина», що належить Олеос Свіс СА (Швейцарія, індекс 1204, м. Женева, вул. Рю Робер Сеар, 6, ідентифікаційний номер підприємства в Швейцарії: СНЕ – 343.734.543) та знаходиться в обтяженні у Акціонерного товариства «Рієтуму Банка»;

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник зазначає, що Акціонерне товариство «РІЕТУМУ БАНКА» є заставодержателем олії соняшникової нерафінованої з насіння соняшнику, врожаю 2019 - 2020 року, в обсязі 3 412 324 кг, яка розміщена у ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал -Укрхарчозбутсировина», та яка перебуває у власності OLEOS SWISS S.А. В державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. на підставі Договору комерційної застави № 032/2020 від 15.02.2021 року зареєстровано обтяження (застава рухомого майна) від 04.06.2021 року № 28951586. Так, 26 травня 2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочаровою П.А. відкрито виконавче провадження № 65554497, на підставі виконавчого документа Господарського суду Дніпропетровської області. 26 травня 2021 року Oleos отримав лист представника ТОВ МП «Термінал-УХЗС» в якому повідомлялось, що 26.05.2021 о 12:00 годині до термінала прибули представники ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» з рішенням суду від 02.02.2021 року по справі № 904/7072/20 та вимогою передати олію, що була поставлена Oleos, знаходиться в його квоті та розташована на ТОВ МП «Термінал -УХЗС», в розпорядженні ТОВ «Знаменівський олійноекстраційний завод» в повному об`ємі (тобто в кількості 3 505,68 мт.) Листом від 26.05.2021 вих. № 23 ТОВ МП «Термінал -УХЗС» попереджає позивача, що на територію терміналу прибув державний виконавець Добровольський Г.Є. з постановою про відкриття виконавчого провадження № 65554497 та вимагає передати йому в розпорядження оспорюваний товар. Вказує, що на адвокатський запит позивача Господарський суд Дніпропетровської області в листі від 11.06.2021 року вих. № 10-04/855/21 зазначено, що наказ по справі № 905/7072/20 про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстраційний завод» права власності на 4920 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, судом не видавався, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Зважаючи на те, що заставне майно позивача, яке є предметом ВП № 65554497, може бути відчужено третім особам це створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та відповідно неможливість ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, на думку позивача існує необхідність у забезпеченні позовної заяви заявника.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову перешкоджають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.

Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Так, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Згідно з частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українии подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу приписів частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 у справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Підсумовуючи наведене, суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що заявник при зверненні до суду з позовною заявою просить - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бочаровою Поліною Андріївною № 65554497 про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2021 року.

При цьому, при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову просить заборонити державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бочаровій Поліні Андріївні здійснювати вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65554497 стосовно рухомого майна, що перебуває на тимчасовому зберіганні на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал –Укрхарчозбутсировина» та знаходиться в обтяженні у Акціонерного товариства «Рієтуму Банка».

Заявником зазначено, що відповідач фактично виконує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 року по справі 90/7072/20, в інтересах ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», та зазначає, що наказ по справі 90/7072/20 про визнання за ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» права власності на 4920 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року Господарським судом не видавався.

При цьому, в державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження (застава спірного майна) від 04.06.2021 року № 28951586.

З листа представника Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал –Укрхарчозбутсировина» від 26 травня 2021 року вих. № 23 вбачається, що на підставі розпорядження компанії OLEOS SWISS S.А. були оформлені FCR № 01/21 від 28.04.21, 02/21 від 29.04.21, 03/21 від 11.05.21, 04/21 від 17.05.21, 05/21 від 18.05.21, на загальну вагу 3412.324 тон, про передачу соняшникової олії в розпорядження банку ОСОБА_1 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Також з поданої заяви вбачається, що основною підставою для забезпечення позову є твердження заявника про очевидність ознак протиправності рішення державного виконавця у виконавчому проваджені № 65554497.

При цьому суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправності рішення та дій суб`єкта владних повноважень може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

На переконання суду, у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваної постанови до розгляду справи по суті, що у свою чергу суперечитиме завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

В той же час, встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал - Укрхарчозбутсировина» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» заборони розпоряджатись та вчиняти інші юридично значимі дії, в тому числі шляхом відчуження об`єкту рухомого майна, транспортування, переміщення, передачі буде неспівмірним із позовними вимогами заявника та може зумовити ситуацію, при якій порушуватимуться права та інтереси ширшого кола осіб, що не співвідноситься з правом (інтересом), про захист яких просить заявник.

Крім того, суд вказує, що вирішення цієї заяви на даному етапі розгляду справи безпосередньо стосується вирішення спору по суті спірних правовідносин, що, в свою чергу, є неприпустимим.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, предмету позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «РІЕТУМУ БАНКА про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/9400/21 за позовом Акціонерного товариства «РІЕТУМУ БАНКА» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод», третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Енергія», третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Укрхарчозбутсировина» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 65554497 від 26 травня 2021- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко