Рішення № 97753785, 09.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Справа № 160/17699/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняГанжі О.С. за участі: представника позивача представника відповідача-2 ОСОБА_1 Линок І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 958227,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 10 березня 2017 року по 07 травня 2020 року у розмірі 958227,73 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді залишилась невиконаною з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року, в результаті чого вказаний період часу залишався для позивача неоплаченим. Весь цей час позивач неодноразово звертався до керівництва з проханням провести розрахунок зі ним за час не виконання рішення. Вважає, що у зв`язку із тривалим невиконанням постанови суду було порушено його права гарантовані Конституцією України, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

01.02.2021 року на адресу суду від представника Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що ДФС України не погоджується з вимогами позивача, оскільки вони не грунтуються на нормах чинного законодавства України та не відповідають фактичним обставинам справи, враховуючи таке. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року у справі № 160/17699/20 (після її оскарження в касаційному порядку) наказом ДФС України від 08.05.2020 року № 17-де «Про виконання рішення суду» ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області з 21.10.2016 року. Таким чином ДФС виконало вимоги постанови суду та поновило ОСОБА_2 на посаді. Також зазначає, що ДФС України не є належним відповідачем в даній справі. Належним відповідачем має бути орган, у відносинах публічної служби з яким перебував позивач. Позивач проходив службу в Головному управлінні ДФС у Київській області. Враховуючи викладені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року клопотання представника Державної фіскальної служби України - Левчука Сергія Миколайовича про заміну неналежного відповідача у справі №160/17699/20 було задоволено частково, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління ДФС у Київській області, в задоволенні решти вимог, викладених у клопотанні було відмовлено, розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 160/17699/20 та призначено підготовче засідання.

09.03.2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Київській області надійшов відзив на позов, в якому він посилається на інформацію з ЄДРПОУ, згідно з якою 30.07.2019 року здійснено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Київській області та відповідно передано повноваження щодо державного управління. Також зазначено, що ГУ ДФС у Київській області в повному обсязі розрахувалося з позивачем, що підтверджується розрахунковим листом, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року вирішено провести судове засідання, призначене 26.05.2021 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

24.03.2021 року на електронну адресу та 25.03.2021 року на поштову адресу від представника позивача надійшли однакові за змістом уточнені позовні заяви, в яких позивач просить суд стягнути з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 10 березня 2017 року по 07 травня 2020 року у розмірі 958227,73 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року уточнену позовну заяву, що надійшла 24.03.2021 року представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 по справі №160/17699/20 повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, що надійшла 25.03.2021 року представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 по справі №160/17699/20.

09.04.2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Київській області надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому він з доводами позивача не погоджується, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначає, що Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Київській області є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року клопотання Головного управління ДФС у Київській області про заміну відповідача-2 у справі №160/17699/20 задоволено та замінено відповідача-2 Головне управління ДФС у Київській області на Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року заяву ОСОБА_2 про закінчення підготовчого провадження у справі № 160/17699/20 задоволено, закрито підготовче провадження у справі № 160/17699/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.04.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він просить суд прийняти до розгляду відповідь на відзив представника ДПС в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Київській області на уточнену позовну заяву ОСОБА_2 та задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач-2 у своїх відзивах не наводить жодних заперечень щодо суті спору, що розглядається у даному провадженні, а саме стосовно обставин не виконання відповідачем-2 рішення суду та стосовно нарахування й стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, а саме та надати до канцелярії суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 9582,28 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року продовжено розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року зобов`язано Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Київській області протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали електронною поштою, надати до суду належним чином завірені докази, а саме: довідку із зазначенням детальної інформації щодо розміру посадового окладу (тарифної ставки) за посадою, яку займав ОСОБА_2 , а саме "заступник начальника управління" за період з 01 жовтня 2016 року по 07 травня 2020 року включно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №160/17699/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року вирішено провести судове засідання, призначене 26.05.2021 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 958227,73 грн. - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року вирішено провести судове засідання, призначене 09.06.2021 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції.

У судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача-2, представник Державної фіскальної служби України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.10.2015 року ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області.

19.10.2016 року наказом Державної фіскальної служби України № 172-ДС про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачу було оголошено догану, як заступнику начальника Головного управління ДФС у Київській області за невжиття дієвих заходів для забезпечення ефективної організації роботи підпорядкованих підрозділів та територіальних органів ДФС у Київській області, зокрема заходів податкового контролю, що призвело до неефективної організації роботи з відпрацювання ризиків СГ, задіяних у схемах руху сумнівного ПДВ, не відпрацювання ризикових сільськогосподарських підприємств та суб`єктів господарювання, по контрагентах яких наявна інформація щодо відсутності реального здійснення господарських операцій.

20.10.2016 року наказом Державної фіскальної служби України № 176-ДС позивача було звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.5 ст. 65, ст.ст. 66 та 77 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», п. 3 ст. 40, ст. 147 КЗпП України.

Зі звільненням ОСОБА_2 не погодився й звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітку та моральної шкоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі № 804/8092/16 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної фіскальної служби України № 172-ДС від 19.10.2016 року щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної фіскальної служби України № 176-ДС від 20.10.2016 року щодо звільнення ОСОБА_2 , зобов`язано Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області з 21.10.2016 року та зобов`язано Державну фіскальну службу України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2016 року по дату поновлення на посаді, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року було змінено - абзац п`ятий резолютивної частини постанови змінено та викладено в іншій редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49 675,64 грн.», в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 року було залишено без зміни постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року.

Наказом Державної фіскальної служби України № 17-де від 08.05.2020 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 » позивача було поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області з 21.10.2016 року.

03.04.2020 р. за заявою ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження № 61715450 на виконання вище вказаного рішення суду.

У грудні 2017 року позивачу були перераховані грошові кошти у розмірі 49 675,64 грн., тобто у сумі визначеної судом, як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2016 року по 09.03.2017 року, що підтверджується копією довідки № 10-36-05-20/86 від 26.06.2020 року, виданої ГУ ДФС у Київській області.

04.08.2020 року у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців згідно наказу ДФС України № 1095-о від 03.08.2020 року ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади.

Так, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді залишилась невиконаною з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року.

Позивач, у зв`язку із тривалим невиконанням постанови суду, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов`язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі № 804/8092/16, Державну фіскальну службу України, зокрема, зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області з 21.10.2016 року.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі № 804/8092/16, в частині допущеного негайного виконання, підлягає виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Суд враховує, що інститут примусового виконання судового рішення застосовується у випадку добровільного не виконання боржником свого обов`язку щодо виконання судового рішення. Водночас, суд наголошує на тому, що обов`язок з добровільного виконання судового рішення про поновлення на роботі не залежить від дій особи, на користь якої винесено таке рішення.

Згідно правової позиції Верховного суду України викладеної в постанові від 23.06.2015 року, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 26.06.2015 року у справі №21-63а15, який відповідно до приписів частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для врахування.

При цьому, відповідачем не заперечується, що йому було відомо про постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі № 804/8092/16, проте не вжито жодних необхідних заходів для його виконання.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності щодо виконання судового рішення від 09.03.2017 року в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області.

Судове рішення від 09.03.2017 року в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області було виконано відповідачем 08.05.2020 року шляхом видання наказу №17-де «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 ».

При цьому, матеріали справи не містять доказів компенсації за період затримки виконання судового рішення в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року було змінено - абзац п`ятий резолютивної частини постанови змінено та викладено в іншій редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49 675,64 грн.», в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з копією довідки ГУ ДФС у Київській області, у грудні 2017 року позивачу були перераховані грошові кошти у розмірі 49675,64 грн., у сумі визначеної судом, як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2016 року по 09.03.2017 року.

Відтак, суд приходить до висновку що період з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року є часом затримки в поновленні ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області.

При цьому, позивач у своєму розрахунку суми виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду застосовує календарні дні за період з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року, що складають 1155 календарних днів. Проте, суд зазначає, що в даній справі при розрахунку суми виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду необхідно застосовувати саме робочі дні, виходячи із наступного.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

З урахуванням зазначених норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_3 відбулося 20.10.2016 року, а відтак середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за серпень та вересень 2016 року.

При цьому, представником ГУ ДФС у Київській області було долучено до матеріалів даної справи довідку-розрахунок (згідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100) середньої заробітної плати ОСОБА_2 за період серпень-вересень 2016 року. Згідно вказаної довідки-розрахунку середньоденна заробітна плата становить 512,12 грн.

Кількість робочих днів за час затримки виконання рішення суду за період з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року становить 760 робочих днів.

Водночас, відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, упродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2021 року за №10-36-10-20/40 розмір посадового окладу за посадою «заступник начальника» за період з 01.10.2016 року по 07.05.2020 року складав:

- станом на 01.10.2016 року – 5686,00 грн.;

- станом на 01.07.2017 року – 6800,00 грн.;

- станом на 01.01.2018 року – 9000,00 грн.;

- станом на 01.01.2019 року – 9690,00 грн.;

- станом на 01.01.2020 року – 10600,00 грн.

Таким чином, за період з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року суд для обчислення враховує середньоденний заробіток позивача 512,12 грн х кількість робочих днів затримки виконання рішення суду 760 робочий днів.

Коефіцієнт підвищення підлягає застосуванню з 01.07.2017 року, оскільки саме 01.07.2017 року згідно вказаної довідки відбулось підвищення посадового окладу позивача. Коефіцієнт підвищення розраховується шляхом ділення окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення. Отже: 6800,00 грн / 5686,00 грн. = 1,20.

Враховуючи зазначений коефіцієнт середньоденна заробітна плата позивача для обрахування середнього заробітку за період затримки виконання рішення становить: 512,12 х 1,20 = 614,54 грн, до наступного підвищення окладу за посадою (до 01.01.2018 р.).

Надалі з 01.01.2018 року коефіцієнт підвищення складає: 9000,00 грн / 6800,00 грн = 1,32.

Середньоденний заробіток відповідно складає: 614,54 грн. х 1,32 = 811,19 грн.

З 01.01.2019 року коефіцієнт підвищення складає: 9690,00 грн. / 9000,00 грн = 1,08.

Середньоденний заробіток відповідно складає: 811,19 грн. х 1,08 = 876,09 грн.

Також з 01.01.2020 року коефіцієнт підвищення складає: 10600,00 грн / 9690,00 грн = 1,09.

Середньоденний заробіток відповідно складає: 876,09 грн х 1,09 = 954,94 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду виходячи із наступних періодів становить:

- з 10.03.2017 року – 30.06.2017 року = 512,12 х 81 робочих днів = 41481,72 грн.;

- з 01.07.2017 року – 31.12.2017 року = 614,54 х 130 робочих днів = 79890,20 грн.;

- з 01.01.2018 року – 31.12.2018 року = 811,19 х 247 робочих днів = 200363,93 грн.;

- з 01.01.2019 року – 31.12.2019 року = 876,09 х 247 робочих днів = 216394,23 грн.;

- з 01.01.2020 року – 07.05.2020 року = 954,94 х 55 робочих днів = 52521,70 грн.

Отже, за період з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду складає: 590651,78 грн. (41481,72 + 79890,20 + 200363,93 + 216394,23 + 52521,70).

Враховуючи, що наказ № 17-де від 08.05.2020 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 », яким позивача було поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області з 21.10.2016 року був винесений Державною фіскальною службою України, суд дійшов висновку, що відповідальність за затримку виконання постанови суду від 09.03.2017 року несе саме цей суб`єкт владних повноважень.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року у розмірі 590651,78 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 9582,28 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 5906,52 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 10.03.2017 року по 07.05.2020 року у розмірі 590651,78 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5906,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 червня 2021 року.

Суддя О.В. Серьогіна