Рішення № 97753763, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/7675/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (пр.Гагаріна, 26, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, буд.20а, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади – МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ, у розмірі 40 357,94 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно з укладеним договором про навчання відповідача у ДДУВС №3606, останній був зобов`язаний відпрацювати в органах внутрішніх справ (поліції) не менше трьох років після закінчення навчання. Оскільки відповідачем не були виконані взяті зобов`язання, оскільки 01.06.2018 р. він був призначений на посаду, а вже 09.11.2020 р. відповідач був звільнений за власним бажанням. Тому відповідач повинен відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 40 357,94 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду від 19.05.2021 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.

На виконання вимог ухвали суду – 07.06.2021 року третьою особою були подані письмові пояснення на позовну заяву, в яких вони просили задовольнити позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , оскільки останній порушив вимоги контракту №3609 в частині зобов`язання відпрацювати три роки після закінчення навчання.

Відповідач отримав ухвалу суду – 31.05.2021 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, письмові пояснення третьої особи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив публічну службу - службу в органах внутрішніх справ України з 2014 р. по 2020 р.

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 05.08.2014 р. № 165 о/с відповідача було зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції».

Відповідно до наказу ДДУВС від 30.05.2018 р. №117 о/е відповідач був направлений у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.

05.08.2014 р. на виконання вимог ст.18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та наказ МВС України від 14.05.2007 р. № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між відповідачем, ДДУВС та ГУ НП України в Дніпропетровській області був укладений договір № 2381 від 05.08.2014 р.

Наказом МВС України від 01.03.2017 р. №173 «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» було затверджено нові типові форми контрактів.

22.05.2017 р. на виконання вимог ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» між ОСОБА_1 , ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області був укладений контракт про здобуття освіти у ДДУВС № 3609. Відповідно до п.10 контракту № 3609 після його підписання договір № 2381 від 05.08.2014 р. втрачає свою чинність, а дія контракту розповсюджується на відносини, що виникли з моменту зарахування відповідача на навчання.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області Синельниківського відділу поліції від 01.06.2018 р. №151 о/с відповідач призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Покровського відділення поліції Синельниківського відділу поліції.

27.10.2020 р. відповідач звернувся до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням. Повторним рапортом від 09.11.2020 р. відповідач підтвердив свій намір звільнитись зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 09.11.2020 р. № 302 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до положень ст.74 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 2.3.6. Контракту № 3609 передбачено, що в разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Контракту, у місячний термін відшкодувати ВНЗ витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженою довідкою-розрахунком.

Згідно з абзацом 3 п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 р. №261 (далі - Порядок відшкодування) цей порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку відшкодування передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Оскільки відповідачем не були виконанні взяті на себе зобов`язання за Контрактом №3609 згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 р. № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ДДУВС за 2014 - 2018 роки у розмірі 40 357,94 грн.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період його фактичного навчання.

Претензійно-позовну діяльність згідно з абз.2 п.8 Порядку відшкодування, проводить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Скориставшись своїм правом, передбаченим п.6 Порядку відшкодування, 26.11.2020 р. між відповідачем та ДДУВС був укладений договір №34/20 про відшкодування витрат з розстроченням платежу на строк до одного року.

Оскільки від відповідача не надходило жодних грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, ДДУВС направив лист про сплату заборгованості. У зв`язку з тим, що відповідач і надалі порушував умови Договору № 34/20 від 26.11.2020 р., ДДУВС достроково розірвав вищевказаний договір, письмово повідомивши про це відповідача листом за вих.№ 1/1666 від 14.04.2021 р.

Стосовно доступності та безоплатності вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти, що гарантується ст.53 Конституції України, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, 05.08.2014 р. між відповідачем, ДДУВС та ГУ НП в Дніпропетровській області був укладений договір № 2381 про підготовку фахівця у ДДУВС, а в подальшому через затвердження нових типових форм контракту – 22.05.2017 р. було укладено новий контракт №3609.

Предметом контракту № 3609 є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом “Правознавство”.

Так, пунктом 3.5 Контракту № 3609 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх прав в особі ДДУВС виграти, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України “Про Національну поліцію” підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Саме на виконання вимог вищезазначеної статті 05.08.2014 р. між відповідачем, ДДУВС та ГУНП в Дніпропетровській області був укладений контракт № 2381, а в подальшому №3609 про здобуття освіти у ДДУВС.

Жодної плати за надання освітніх послуг особі, що навчається ані договором № 2381, ані контрактом № 3609, ані будь-яким нормативно-правовим актом не передбачено. Отже, можна зробити висновок, що здобуття освіти відповідачем за договором № 2381 та контрактом № 3609 в ДДУВС мало місце на безоплатній основі за рахунок коштів державного бюджету.

Стосовно права на працю, що гарантується ст.43 Конституції України, суд зазначає таке.

Згідно з ч.6 ст.43 Закону України “Про Національну поліцію України” порядок добору, направлення та зарахування на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

На момент вступу відповідача до ДДУВС для здобуття освітнього рівня бакалавр діяли Правила відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 04.11.2008 р. № 568. Розділом 3 цього порядку передбачено, що кандидат на навчання має право вільно обирати навчальний заклад, у якому він бажає навчатися (п.3.2.). Особи, які виявили бажання навчатись у ВНЗ МВС, звертаються із письмовою заявою до органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання.

Після розгляду рапортів (заяв) начальником органу (підрозділу) внутрішніх справ або керівником підрозділу кадрового забезпечення кандидат направляється для співбесіди до постійно діючої комісії органу (підрозділу) внутрішніх справ з питань профорієнтації, яка після оцінки його особистих якостей готує обґрунтований висновок щодо доцільності його оформлення на навчання, який долучається до особової (навчальної) справи. (п.3.4.).

Такі самі положення містяться і в Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.01.2015 р. № 29, який був чинним на момент вступу відповідача до магістратури ДДУВС.

Тобто, для вступу на навчання до закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання, відповідачу необхідно було спочатку звернутися до органу внутрішніх справ за місцем постійною проживання та отримати відповідне направлення на навчання. Вчинення таких дій відповідачем свідчить про те, що навчання саме в ДДУВС є його вільним вибором.

Підготовка фахівців у ВНЗ МВС на денній формі навчання за державним замовленням здійснюється на підставі укладених тристоронніх договорів про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Типова форма договору про навчання розроблена відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту". "Про міліцію", постанови КМУ від 01.03.2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та затверджена наказом МВС України від 14.05.2007 р. № 150 “Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України”.

При вступі на навчання до вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку фахівців для підрозділів Національної поліції, відповідач був ознайомлений з істотними умовами отримання освітньої послуги за рахунок державного бюджету і знав про обов`язок відпрацювати не менше трьох років в органах внутрішніх справ та Національній поліції після закінчення навчання та свідомо погодився на отримання освітньої послуги на таких умовах, про що свідчить йото власноручний підпис під договором №2381 та під контрактом №3609 про здобуття освіти в ДДУВС.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 40 357,94 грн.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки позивачем не були понесені витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то судом питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади – МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ, у розмірі 40 357, 94 грн.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма