Рішення № 97753756, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/5909/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1314 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Військової частини А1314 щодо виплати йому не у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. включно;

- стягнути з Військової частини А1314 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. включно у сумі 183 460,36 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 р. по 09.07.2020 р. - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п.5 Порядку №1078;

- стягнути з Військової частини А1314 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме не виплати йому на день звільнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. включно у сумі 183460,36 грн. за період з 09.07.2020 року по день фактичного розрахування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу за контрактом у ВЧ А1314. 09.07.2020 р. його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Проте у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не у повному обсязі, а саме: з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. не у повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач вважає, що така невиплата індексації порушує його права та гарантії соціального захисту, а тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач - 25.05.2021 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. Так, військова частина А1314 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок асигнувань, виділених з державного бюджету України, та діє на підставі і у спосіб, визначений Конституцією України, Законами України, підзаконними нормативними актами, а тому не мала правових підстав здійснювати нарахування та виплату індексації грошових доходів позивача. Таким чином, індексація грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування не нараховувалась і не виплачувалась, а отже позивач не набув права на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, також виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. проходив військову службу у ВЧ А1314.

Так, наказом командира ВЧ А1314 по стройовій частині від 09.07.2020 року №130 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу ВЧ А1314 та всіх списків забезпечення.

19.01.2021 року позивач звернувся до ВЧ А1314 із запитом, в якому просив надати йому інформацію про виплату індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.

Своїм листом від 04.02.2021 року №17 було зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерстві оборони України не було. Також, відповідачем зазначено, що за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік індексація грошового забезпечення не проводилась, з 01.03.2018 року по 15.09.2020 рік індексація грошового забезпечення нарахована з встановленим базовим місяцем - березень 2018 року та виплачена у повному обсязі

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина 1 статті 4 Закону № 1282-XII).

Частинами 1-2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 06 лютого 2003 року № 491-ІV.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому суд зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 р. по 15.09.2020 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).

В свою чергу, положення абзацу 5 містять як умову їх застосування та період, стосовно якого вони мають бути застосовані, (зростання заробітної плати за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) та врахування складових заробітної плати у місяці підвищення). При цьому, жодна з цих умов не містить вказівки щодо застосування положень абзацу протягом спірного періоду.

Відтак, суд доходить до висновку, що визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур, а тому належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Щодо стягнення з відповідача суми невиплаченої індексації у невизначеному розмірі, суд зазначає наступне.

Нарахування індексації є виключною компетенцією відповідача, а тому суд не може перебирати на себе повноваження Військової частини А1314 та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин. Крім того, в даному випадку вимоги щодо стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за спірний період є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Військової частини А1314 на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме не виплати йому на день звільнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 09.07.2020 р. включно у сумі 183 460,36 грн., за період з 09.07.2020 р. по день фактичного розрахування, суд виходить із наступного.

Як встановлено судом, остаточний розрахунок з позивачем на час розгляду даної справи проведено не було, зокрема, як зазначив позивач йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Суд звертає увагу, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення середнього заробітку, оскільки фактично дана вимога є також передчасною та не може бути задоволена судом.

З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.

Враховуючи, що відповідач в своєму листі від 04.02.2021 року №17 вказав, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з позивачем не проводилась, суд вважає, що в даному випадку належним захистом порушеного права позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити дану позовну заяву частково з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

У задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма