Рішення № 97753727, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/3663/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить (з урахуванням уточнення):

- визнати протиправним та скасувати рішення №12 від 03.12.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 25.02.1988 по 21.05.2002 на ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.10.2020р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте 03.12.2021 року комісією Пенсійного фонду було вирішено відмовити йому в призначенні пенсії. Відповідач обґрунтовує свою відмову тим, що в трудовій книжці та в довідці зберігача архіву від 31.03.2020 року №28 зазначено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231» з 25.02.1988 (наказ від 25.02.1988 18к) прийнятий водієм 3 класу на автобус, з 01.07.1990 присвоєна кваліфікація водія 2 класу, з 01.10.1992 присвоєна кваліфікація 1 класу, з 21.05.2002 звільнений. Натомість відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено про те, що позивач працює водієм міського пасажирського транспорту. Позивач вважає таку відмову відповідача неправомірною, що порушує його права.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.04.2021 року від відповідача надійшов відзив позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує в повному обсязі щодо позовних вимог, які заявлені позивачем. Вказано, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАГ Дніпропетровське автотранспортне підприємство №11231 з 25.02.1988 по 21.05.2002 – водієм автобуса. Відповідно до п.2 пп.2.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) чоловіки – після досягнення 55 років та при загальному стажі роботи 30 років та на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. При цьому, підстав для призначення пенсії за віком, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів), які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на маршрутних мікроавтобусах – таксі, немає, оскільки мікроавтобуси-таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою. В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявник працював водієм міського пасажирського транспорту. Зазначено, що наданими документами не підтверджено, що заявник працював водієм міського пасажирського транспорту (автобусі) в межах міста на міських маршрутах.

Станом на 18 червня 2021 року до суду не надходили письмові заяви по суті справи від сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

До заяви додані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 13.11.1997р.; заява про призначення від 09.10.2020р., паспорт НОМЕР_1 від 29.12.2020р., трудова книжка б/н від 28.02.1983р., військовий квиток № НОМЕР_2 від 18.09.2020, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р. №42, №43 від 16.06.2020р., довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №28 від 31.03.2020р.

Згідно доповідної записки Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.10.2020р. №194427, Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) направив до Відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства заяву та документи ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до рішення про результати розгляду заяви №12 від 03.12.2020 року, Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянула заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років і встановила таке:

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАТ Дніпропетровське автотранспортне підприємство №11231 з 25.02.1988 по 21.05.2002 – водієм автобуса.

Відповідно до п.2 пп.2.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) чоловіки – після досягнення 55 років та при загальному стажі роботи 30 років та на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

При цьому, підстав для призначення пенсії за віком, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів), які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на маршрутних мікроавтобусах – таксі, немає, оскільки мікроавтобуси-таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою.

В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявник працював водієм міського пасажирського транспорту.

В довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство-11231» (03120213) припинено у зв`язку з банкрутством.

У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Документи вищезазначеного підприємства передані на зберігання в ТОВ «Автотранспортне підприємство 31» (лист від 06.09.2011 №64к).

В довідці зберігача архіву від 31.03.2020 №28 зазначено, що ОСОБА_1 працював ДАТС-11231: з 25.02.1988 (наказ від 25.02.1988 №18к) прийнятий водієм 3 класу на автобус; з 01.07.1990 (наказ від 29.06.1990 №365) присвоєна кваліфікація водія 2 класу; з 01.10.1992 (наказ від 30.09.1992 №625) присвоєна кваліфікація 1 класу; з 21.05.2002 (наказ від 24.05.2002 №80к) звільнений.

В довідках від 16.02.2020 №42 - №43 відображені суми нарахувань з березня 1988 року по серпень 1996 року.

Наданими документами не підтверджено, що заявник працював водієм міського пасажирського транспорту (автобусі) в межах міста на міських маршрутах.

За таких обставин комісією прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи з 25.02.1988 по 21.05.2002 для зарахування до пільгового стажу згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає підстав.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно вступної частини Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України № 3108-IV від 17.11.2005 внесено зміни до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно з п."з" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

За відсутності 30 років страхового стажу, пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності не менше 28 років у чоловіків в період з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

Відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більш ніж дев`ять з місцем водія включно; автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху; перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 683/977/17.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 09.10.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 пп.2.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через не підтвердження наявності у позивача необхідного пільгового стажу.

Вказана відмова оформлена рішенням від 03.12.2020 №12, у якому зазначено, що в довідці зберігача архіву від 31.03.2020 №28 зазначено, що ОСОБА_1 працював ДАТС-11231: з 25.02.1988 (наказ від 25.02.1988 №18к) прийнятий водієм 3 класу на автобус; з 01.07.1990 (наказ від 29.06.1990 №365) присвоєна кваліфікація водія 2 класу; з 01.10.1992 (наказ від 30.09.1992 №625) присвоєна кваліфікація 1 класу; з 21.05.2002 (наказ від 24.05.2002 №80к) звільнений. Наданими документами не підтверджено, що заявник працював водієм міського пасажирського транспорту (автобусі) в межах міста на міських маршрутах.

Разом з тим, суд не погоджується з таким рішенням відповідача виходячи з наступного.

Згідно трудової книжки позивача б/н від 28.02.1983р. та довідки від 31.03.2020р. №28 в період з 25.02.1988 по 21.05.1992 позивач працював водієм 3-го, 2-го, 1-го класу Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11231 (ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11231»).

Підстава видачі довідки від 31.03.2020р. №28: архівні книги наказів за 1988р. та 1990р., 1992р. та 2002р., особова картка працівника форми П-2.

Записи про спірні періоди роботи дефектів їх вчинення не мають.

Суд зазначає, що згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Отже, в даному випадку суд зазначає, що факт роботи позивача у спірний період підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, позивачем надані належні документи в підтвердження факту його роботи водієм автобуса на міських маршрутах з 25.02.1988 по 21.05.2002р. у ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231», зокрема трудова книжка та інші документи на які посилається відповідач у своєму рішенні від 03.12.2020р. №12.

Також суд зазначає, що у випадку не достатності документів, або наявності труднощів у їх отриманні пенсійний орган надає особі, що звернулася за призначенням пенсії допомогу, проте відповідачем не надано доказів надання допомоги позивачу у отриманні додаткових документів.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч цьому, відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї відмови у призначенні пенсії позивачу.

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку про наявність у позивача необхідного стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. «з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з цим, рішення відповідача від 03.12.2020р. №12, яким не зараховано до пільгового стажу період роботи з 25.02.1988 по 21.05.2002 є протиправним та підлягає скасуванню.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про підтвердженість спірного періоду роботи позивача з 25.02.1988р. по 21.05.2002р. у ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231» то, відповідно вимога позивача про його зарахування ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій, є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На думку суду, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.10.2020 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 коп., що документально підтверджується квитанцією №30 від 12.03.2021 року.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 908 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2020 року №12 про непідтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 25.02.1988 по 21.05.2002р. у ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за на пільгових умовах від 09.10.2020 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко