Рішення № 97753602, 18.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 160/5212/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе); з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе); з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування зазначених періодів стажу починаючи з 20.01.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет документів. Листом відповідача від 09.03.2021 року позивача повідомлено, що за наданими заявником документами загальний страховий стаж складає 31 рік 8 місяців 10 днів. Відповідачем не зараховано його періоди роботи з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе); з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту. Позивач вважає таку відмову у зарахуванні періодів роботи та навчання протиправною, оскільки ним надано повний перелік документів, що підтверджує стаж. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. З урахуванням викладеного, просить визнати протиправними дії щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів та зобов`язати відповідача зарахувати такі періоди роботи та навчання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5212/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

13.05.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що при розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року, оскільки неможливо зіставити назву підприємства на печатці при звільнені з назвою підприємства на печатці при звільнені з назвою підприємства, на яку було прийнято заявника. Що стосується даних, відображених у довідці АА 2020010643-03, посилання на наказ про прийом відсутнє; не зараховано період з 29.08.1983 по 26.11.1984, оскільки печатка при звільненні нечитабельна. Відповідно до довідки АА 2020010643-03 данні про зазначений період роботи містять розбіжності в порівняння із записами трудової книжки; період з 21.08.1989 по 25.06.1995 не зараховано, оскільки у довідці за № 200000873544 від 22.09.2020 про зазначений період роботи не вказано, на підставі яких документів видано довідку та зазначено період роботи позивача. Також вказує, що оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 20.01.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Позивачу призначено пенсію за віком.

23.02.2021 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо питання зарахування стажу при призначенні пенсії.

Листом від 09.03.2021 року за вих.№0400-010303-8/32612 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення) повідомило позивача, що при розрахунку його стажу до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи:

- з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року, оскільки неможливо зіставити назву підприємства на печатці при звільнені з назвою підприємства на печатці при звільнені з назвою підприємства, на яку було прийнято заявника. Що стосується даних, відображених у довідці АА 2020010643-03, посилання на наказ про прийом відсутнє;

- з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року, оскільки печатка при звільненні нечитабельна. Відповідно до довідки АА 2020010643-03 данні про зазначений період роботи містять розбіжності в порівнянні із записами трудової книжки;

- з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року, оскільки в довідці за №200000873544 від 22.09.2020 року про зазначений період роботи не вказано, на підставі яких документів видано довідку та зазначено період роботи.

Що стосується зарахування до страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні, повідомлено наступне: «Оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні вказаних періодів роботи та навчання, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Трудова книжка позивача № НОМЕР_1 містить відомості про те, що 01.01.1979 року його прийнято на роботу до Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії (наказ №106 від 18.12.1978).

05.05.1980 року позивача звільнено з посади електромонтажника, у зв`язку з призивом у ряди радянської армії (наказ про звільнення №40 від 07.05.1980 року).

29.08.1983 року позивача прийнято на роботу на Цулукідзієвську шовко-мотально-крутильну фабрику (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе) на підставі наказу про прийняття на роботу №167 від 29.09.1983 року.

26.11.1984 року позивача звільнено з роботи, у зв`язку з продовженням навчання на підставі наказу №166 від 27.11.1984 року.

У архівні довідці АА2020010643-03 від 18.09.2020 року, яка видана Центральним архівом Кутаїсі, зазначено, що в архіві зберігаються документи, які підтверджують період праці позивача у період з січня 1979 року по травень 1980 року на посаді електромонтажника у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії. Водночас зазначено, що Центральний архів не має можливості надати копію наказу про призначення на роботу позивача, оскільки Книга наказів Трестгрузелектромонтажу Кутаїського електромонтажного управління Грузії в Центральному архіві міста Кутаїсі не зберігалася.

Вказаною довідкою також підтверджено період роботи позивача на Крутильнонитковій і фарбувально-обробній фабриці м. Цулукідзе. Водночас зазначено, що книга наказів про звільнення в Центральному архіві міста Кутаїсі не збереглась, тому архів не має можливості надати копію наказу про звільнення позивача із займаної посади.

Відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року відповідач зазначив, що неможливо зіставити назву підприємства на печатці при звільненні з назвою підприємства, на яке було прийнято заявника. Крім того, у довідці АА2020010643-03 відсутнє посилання на наказ про прийом.

Відповідач відмовив у зарахуванні періоду роботи з 29.08.2983 року по 26.11.1984 року, у зв`язку з тим, що печатка при звільненні нечитабельна, а відповідно до довідки АА2020010643-03 дані про зазначений період роботи містять розбіжності в порівнянні із записами трудової книжки.

У трудовій книжці позивача на сторінках 46-47 містяться записи, що 21.08.1989 року його призначено в Середню ОСОБА_4 на посаду керівника початкової військової підготовки на підставі наказу про прийняття на роботу №33 від 21.08.1989 року.

25.06.1995 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з переведенням на іншу роботу (наказ про звільнення №37 від 25.06.1995 року).

Довідкою МЕS 8 20 0000873544 від 22.09.2020 року підтверджено вказаний запис у трудовій книжці. Крім того, зазначено, що Середня Школа Івандіді 1998-1999 навчального року змінила назву на Юридична особа публічного права державна школа імені Галактіона Табідзе муніципалітету Хоні села Івандіді.

Водночас відповідачем відмовлено у зарахуванні вказаного періоду роботи, оскільки у довідці МЕS 8 20 0000873544 від 22.09.2020 року про цей період роботи не вказано, на підставі яких документів видано довідку та зазначено період роботи заявника.

Необхідно зазначити, що у період внесення записів про роботу ОСОБА_5 , не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає отримувати пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення, та незазначення документів, на підставі яких видано уточнюючу довідку, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_5 суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки у п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У цьому випадку суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства та не зазначення уточнюючих документів, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Щодо відмови зарахувати до стажу ОСОБА_1 період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту імені А.С. Пушкіна, суд зазначає наступне.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку №637).

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі - Порядок №590).

Згідно з підпунктом «і» частини першої пункту 109 Порядку № 590, крім роботи в якості робітника або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною другою пункту 109 Порядку №590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 року №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.

Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».

Під час навчання позивача на підготовчому відділенні Тбіліського державного педінституту імені А.С. Пушкіна діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (надалі - Інструкція № 58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції № 58).

Статтею 45 Закону СРСР від 19.07.1973 року № 4536-VІІІ «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

Відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом міністра вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 29.09.1969 року № 712 підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки молоді до вступу до вищого навчального закладу.

Крім цього, відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974), згідно з яким: а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); в) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (пункт 9-10).

Таким чином, під час навчання позивача на підготовчому відділенні Тбіліського державного педінституту імені А.С. Пушкіна діяли вказані норми, з аналізу яких можна зробити висновок, що слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу. Крім того, під час навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання позивач не переривав трудового стажу.

Отже, зважаючи на викладене, дії відповідача щодо відмови зарахувати до стажу період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту імені А.С. Пушкіна є протиправними.

З огляду на викладене суд робить висновок про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе); з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе); з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням проведеного перерахунку, суд зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На переконання суду, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №90703 від 06.04.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе), з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 року по 05.05.1980 року у Трестгрузелектромонтаж Кутаїське електромонтажне управління Грузії, з 29.08.1983 року по 26.11.1984 року у Цулукідзієвській ОСОБА_2 -мотальній-крутильній фабриці (Крутильнониткова і фарбувально-обробна фабрика м. Цулукідзе), з 21.08.1989 року по 25.06.1995 року у Середній Школі ОСОБА_3 та період навчання з 27.11.1984 року по 12.07.1985 року на підготовчому відділенні Тбіліського Державного Педінституту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням врахованих цим рішенням періодів стажу, починаючи з 20.01.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський