Рішення № 97753560, 17.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3209/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся в суд з позовом до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Західного РУ ДПС України, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу військової частини 9971, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2014 роки;

- зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2014 роки;

- визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалися та виплачувалися у 2016 році - підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у 2017 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

- зобов`язання здійснити перерахунок ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення; зобов`язання здійснити перерахунок суми підйомної допомоги ОСОБА_1 за 2016 рік, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється підйомна допомога;

- виплатити перераховану суму грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік та підйомної допомоги за 2016 рік з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971).

Наказом начальника Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) від 02.03.2020 №121-ос позивача звільнено з військової служби в запас, а наказом від 26.03.2020 №176-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

При звільненні з військової служби відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період 2013-2014 роки.

Крім того, позивач вказує, що в 2016-2017 роках в період проходження позивачем військової служби в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) ОСОБА_1 щомісяця нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 (далі - Постанова №889).

Однак, відповідачем у листопаді 2016 року при обчисленні позивачу підйомної допомоги протиправно не було включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума підйомної допомоги суму щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3121,32 грн, передбаченої Постановою №889. У лютому 2017 року відповідачем при обчисленні позивачу грошової допомоги на оздоровлення протиправно не було включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума грошової допомоги на оздоровлення, суму щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3121,32 грн, передбаченої Постановою №889.

З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що ОСОБА_1 в період 2016-2017 роках щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.

Отже, для ОСОБА_1 , як військовослужбовця Державної прикордонної служби за контрактом щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови №1294 була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: виплачувалася щомісяця; мала фіксований розмір у відсотковому відношенні (60% місячного грошового забезпечення). За таких обставин доводи відповідача про тимчасовий чи одноразовий характер цієї щомісячної додаткової винагороди є надуманими та суперечать об`єктивним обставинам справи.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2013-2014 роки, та дії щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися у 2016 році - підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у 2017 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов від 19.04.2021 №14/3559 (а.с.29-37) заперечив щодо заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставним та такими, що не підлягають до задоволення. Щодо вимоги позивача про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період 2013-2014 роки зазначив, що в період проходження військової служби позивач не звертався до керівництва прикордонного загону у встановленому порядку (з рапортом) про отримання такої відпустки, або заміни її на грошову компенсацію, в тому числі при звільненні. Відповідно, начальник прикордонного загону, не затверджував графік відпусток в частині надання щорічної додаткової відпустки позивачу, передбаченої п. 4 ст. 10-1 вищевказаного Закону за 2013-2014 роки, та, як наслідок, керівництвом наказ про надання відпустки військовослужбовцю або заміни на грошову компенсацію замість не отриманої відпустки не видавався.

У даному випадку надання відпустки або заміни її на грошову компенсацію не відбулося через бездіяльність позивача, а саме через неподання відповідного рапорту під час проходження військової служби, а тому командир військової частини не знав і не міг знати інтереси позивача в частині отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 зазначає наступне.

Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016 та 2017 рік, ОСОБА_1 у 2016 році підйомну допомогу в розмірі 5202,20 грн, а у 2017 році нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5202,20 грн,.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України №73 від 02.02.2016, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат

Отже, враховуючи положення Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), слід прийти до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не може вважатись систематичною, а тому не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги.

Враховуючи вищенаведене, виплативши позивачу підйомну допомогу та допомогу на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, Луцьким прикордонним загоном (військова частина 9971) не порушено вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу з урахуванням даної винагороди, є такими, що не підлягають задоволенню.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій до суду 05.05.2021 відповіді на відзив позивач підтримав вимоги заявлені у позовній заяві та зазначив, що відповідач у відзиві навів аргументи та доводи, які суперечать нормам діючого законодавства. Просив позов задовольнити повністю (а.с.57-59).

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року по 2020 рік проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) ДПС України, що підтверджується відповідачем та відповідними наказами: від 28.04.2012 №137-ОС, від 26.02.2015 №37-ОС, від 15.06.2015 №121-ОС, від 05.10.2015 №207-ОС, від 09.08.2016 №174-ОС, від 21.06.2017 №133-ОС, від 12.06.2018 №243-ОС (а.с.39-45).

Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 02.03.2020 №121-ос “По особовому складу” прапорщика ОСОБА_1 , звільнено зі служби за статтею 26 частини 5 пункту 2 (у зв`язку з закінченням строку контракту) Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” в запас Збройних Сил України (а.с.46).

Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 26.03.2020 №176-ос “По особовому складу” прапорщика ОСОБА_1 , з 26.03.2020 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини та направлено на військовий облік до Шацького ОРВК Волинської області (а.с.47).

На запит адвоката позивача Хом`яка Є.Л., Луцьким прикордонним загоном (військова частина 9971) листом від 15.03.2021 №11/2276 надано відповідь про те, що додаткова відпустка передбачена п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу у спірний період не надавалась, грошова компенсація не виплачувалась. Крім того зазначено, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду та виплата грошової компенсації не передбачені (а.с.20).

Отже, судом встановлено, що під час проходження позивачем військової служби у Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) нарахування і виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період 2013-2014 роки не здійснювалась, а також не було включено до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися у 2016 році - підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у 2017 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що не заперечується відповідачем.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відносини щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ).

Вищевказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтями 1, 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно з абз. 3 п. 4 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 5. Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що додається.

Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженою постановою КМУ № 702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до п. І Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надасться в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Як вбачається з послужного списку позивача, ОСОБА_1 упродовж 2006-2020 року проходив військову службу у підрозділах ДПС на різних посадах прикордонної служби 1 та 2 категорії, зокрема:

- з 28.04.2012 по 26.02.2015 дільничним інспектором прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Піща” ІІ категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Таким чином, позивач впродовж 2013 - 2014 років проходив військову службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, і відповідачем цей факт не заперечується, разом з тим така відпустка позивачу не надавалась, грошова компенсація не виплачувалась.

Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Посилання відповідача на те, що в період проходження військової служби позивач не звертався до керівництва прикордонного загону у встановленому порядку (з рапортом) про отримання відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, або заміни її на грошову компенсацію при звільненні, суд вважає необґрунтованим.

З вищенаведених норм законодавства слідує, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 №702 за період 2013-2014 роки.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 №702.

У пункті 293 “Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України”, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, також вказано, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі “Тимошенко проти України” (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту “законності”, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2014 роки, у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо не включення до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися у 2016 році - підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у 2017 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, суд зазначає наступне.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ.

Згідно із статтями 1, 9 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 3 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція №73) відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держгіркордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

З позовної заяви слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу на підставі постанови КМ України № 889 становила 60% місячного забезпечення.

Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду у зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено підйомну допомогу у 2016 році та грошову допомогу на оздоровлення у 2017 році, включено не було.

При цьому, відповідач керувався пунктом 8 Інструкції №73 за змістом якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Спірним питанням у даній справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, що має включатися при обрахунку розміру підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано підйомну допомогу у 2016 році та грошову допомогу на оздоровлення у 2017 році, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 08.08.2019 у справі № 802/955/17-а, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 врахував, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні від 17.03.2004 № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2013-2014 роки, та дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися у 2016 році підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у 2017 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу військової частини 9971 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2014 роки.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2014 роки.

Визнати протиправними дії Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислювалися та виплачувалися у 2016 році підйомна допомога, передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у 2017 році грошова допомога на оздоровлення, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та суму підйомної допомоги, передбаченої п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога, з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, буд. 6, код ЄДРПОУ 14321661).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук