Рішення № 97753514, 17.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3261/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання дій протиправними щодо відмови у нарахуванні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком у відповідності до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до регіонального відділення ПФУ 12.08.2020 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за зменшеним пенсійним віком на 6 років у 53 роки 6 місяців (59 років 6 місяців - 6 років), надавши на вимогу установи всі необхідні документи. Однак їй було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності документів підтверджуючих проживання в зоні гарантованого добровільного відселення ( рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.08.2020 №033050003471).

Позивач з даним рішенням відповідача не погоджується, вважає відмову у призначенні пільгової пенсії протиправною з наступних причин.

Вказує, що має статус потерпілої 3 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним, виданим Волинською облдержадміністрацією 20.07.1994. Разом з пакетом документів для призначення пенсії була надана довідка про період проживання на забрудненій території, яка видана Карасинською сільською радою Камінь-Каширського району за № 317 від 25.02.2019 року, яка підтверджує період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у період з дня народження до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак відповідач поставив під сумнів достовірність видачі довідки, мотивуючи тим, що у вищезазначений період позивач навчалась у Луцькому педучилищі з 01.09.1983 по 29.06.1987; працювала в СШ№10 м. Ковель з 15.08.1987 по 29.08.1991; працювала в Радошинській СШ Ковельського району з 30.08.1991 по 20.12.1991. Відповідно, вважає, що у позивача відсутній 3-х річний стаж проживання на забрудненій території станом на 01.01.1993. Разом з тим, відповідачем не взято до уваги факт перебування позивача у відпустці по догляду за дітьми у період з 20.10.1987 по 11.10.1991 та проживання у цей період на забрудненій території разом з дітьми у батьків.

Окрім того, зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями встановлювати достовірність видачі довідки про період проживання і ставити безпідставно під сумнів законність її видачі.

З урахуванням наведеного, позивач вказує, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України вона набула права на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.08.2020 у 54 роки 6 місяців на 6 років раніше. Подане нею посвідчення не викликає сумнівів щодо її статусу постраждалої ЧАЕС, а довідка – підтверджує необхідний період проживання на забрудненій території. У позивача наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку є незаконною, що порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача і у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнала та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав. Вказує, що згідно довідки від 25.02.2019 № 317, виданої Карасинською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, про проживання позивача з часу народження по ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Карпилівка та з 09.12.1987 по 04.11.1997 у селі Карасин, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, згідно записів трудової книжки та уточнюючих довідок ОСОБА_1 працювала з 30.08.1991 по 20.12.1991 у Радошинківській восьмирічній школі с. Радошинка Камінь-Каширського району (зона гарантованого добровільного відселення) та з 21.12.1991 по 31.08.1998 у Карасинській середній школі. Враховуючи зазначене, враховано періоди проживання на території радіоактивного забруднення з 30.06.1987 (після закінчення Луцького педагогічного училища) по 04.11.1997 та періоди роботи на території радіоактивного забруднення з 05.11.1997 по 31.08.1998. Період перебування на території зони гарантованого добровільного відселення становить 11 років 2 місяці 2 дні, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Підстави для призначення пенсії згідно заяви позивача від 12.08.2020 відсутні. З урахуванням викладеного та враховуючи факт робити на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення Головним управлінням прийнято рішення № 033050003971 від 17.03.2021 відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дані трудової книжки позивача не підтверджують факт постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, проте, враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій) - не можуть бути підставою для призначення пенсії за віком із застосуванням статті 55 вказаного вище Закону. Вважає, що твердження позивача, що належними і допустимим доказами підтверджено, що вона станом на 01.01.1993 проживала на території зони гарантованого добровільного відселення, не менше 3 років та підтверджується довідкою Карасинської сільської ради від 25.02.2019 № 317, є безпідставними, тому не можливо застосувати початкову величину зниження пенсійного віку при визначенні права на пенсію.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Волинською облдержадміністрацією 20.07.1994.

12.08.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.03.2021 № 033050003971 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, листом від 18.03.2021 №0300-0303-8/13944 відповідач повідомив позивача, що до заяви про призначення пенсії було надано довідку від 25.02.2019 № 317, видану Карасинською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, про проживання позивача з часу народження по ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Карпилівка та з 09.12.1987 по 04.11.1997 у селі Карасин, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно записів трудової книжки та уточнюючих довідок ОСОБА_1 працювала з 30.08.1991 по 20.12.1991 у Радошинківській восьмирічній школі с. Радошинка Камінь-Каширського району (зона гарантованого добровільного відселення) та з 21.12.1991 по 31.08.1998 у Карасинській середній школі. Враховуючи зазначене, враховано періоди проживання на території радіоактивного забруднення з 30.06.1987 (після закінчення Луцького педагогічного училища) по 04.11.1997 та періоди роботи на території радіоактивного забруднення з 05.11.1997 по 31.08.1998. Період перебування на території зони гарантованого добровільного відселення становить 11 років 2 місяці 2 дні, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Підстави для призначення пенсії згідно заяви позивача від 12.08.2020 відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 цього Закону №1058-ІV.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Як передбачено статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік початково зменшується на 3 роки та на 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи у цей період.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02. 2018 у справі №556/1153/17.

Суд зазначає, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 №9-1) (далі - Порядок №22-1).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ).

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII , зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорія 3 серії НОМЕР_1 від 20.07.1994, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-XII для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Отже, довідка органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у розумінні Закону №796-XII є належним доказом підтвердження періоду проживання, роботи особи на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Довідкою Карасинської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 25.02.2019 № 317 підтверджено, що позивач з часу народження по 09.12.1987 була зареєстрована та постійно проживала у селі Карпилівка та з 09.12.1987 по 04.11.1997 була зареєстрована та постійно проживала у селі Карасин, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач працювала з 30.08.1991 по 20.12.1991 у Радошинківській восьмирічній школі с. Радошинка Камінь-Каширського району (зона гарантованого добровільного відселення) та з 21.12.1991 по 31.08.1998 у Карасинській середній школі.

Разом з тим, відповідач поставив під сумнів достовірність видачі довідки Карасинської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 25.02.2019 № 317, оскільки у вищезазначений період ОСОБА_1 навчалась у Луцькому педучилищі з 01.09.1983 по 29.06.1987; працювала в середній школі №10 м. Ковель з 15.08.1987 по 29.08.1991.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідачем не взято до уваги факт перебування позивача у відпустці по догляду за дітьми у період з 20.10.1987 по 11.10.1991 та проживання у цей період на забрудненій території. Вказані обставини підтверджуються копіями довідки Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27.07.2020 №46 та свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

Крім того суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не наділений повноваженнями встановлювати достовірність видачі довідки про період проживання і ставити безпідставно під сумнів законність її видачі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Як наслідок, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону №796-XII , остання має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Позивач станом на 26.08.2020 досягла віку - 53 роки 6 місяців, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII на підставі її заяви від 12.08.2020, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 17.03.2021 № 033050003971 ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII та зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 26.08.2020 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26.03.2021.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.03.2021 № 033050003971 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.08.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (девятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич