Рішення № 97753205, 17.05.2021, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/820/20

Провадження № 2-а/510/13/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2021 р. року о 15:30 год. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,

за участю: секретаря - Березенко С.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рені адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Одеській області, Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, третя особа - Ренійський ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області - ст. сержант поліції Дерменжи Олег Дмитрович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Одеській області, Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Позов обґрунтовано тим, що постановою поліцейського старшого сержанта поліції Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області - Дерменджи Олега Дмитровича серії ЕАК № 2482782 від 04.05.2020 р., ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за ч.5ст.121 КУпАП, за те, що «04.05.2020 р. о 06:05:18 год. в м. Рені по вул. 28 Червня, 259, керував автомобілем, та не був пристебнутим ременем безпеки (чим порушив п. 2.3в ПДР України - Порушення правил користування ременями безпеки)».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що в свою чергу призвело до незаконного притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Так, постанова була винесена без участі ОСОБА_1 , без пояснень суті правопорушення, без достатніх та належних доказів, без показань свідків, без можливості надати власні пояснення, без засобів аудіо, та відео-фіксації, без роз`яснення прав, на підставі суб`єктивної думки патрульного поліцейського, форма постанови не відповідає затвердженій. Крім того, зазначив, що він є інвалідом - 2 гр., тому на підставі п.2.3.в ПДД України, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Тому, позивач вважає, що постанова серії ЕАК № 2482782 від 04.05.2020 р., яка винесена ст. сержантом поліції Дерменжи О.Д. є незаконною, необґрунтованою, недоведеною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача просив залишити позовну заяву без задоволення. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч.1ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що ухвалює рішення виключно на підставі доказів, наданих сторонами та наявних в матеріалах адміністративної справи.

Вивчивши позовну заяву, додані документи позивача, відзив представника відповідача щодо позову, вивчивши матеріали справи та надані документи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, встановлення істини і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України (далі - ЗУ) «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Судом встановлено, що 04.05.2020 р. інспектором поліції старшим сержантом Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області Дерменжи О.Д. відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕАК № 2482782).

Відповідно до винесеної постанови позивача було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого за ч.5ст.121 КУпАП, - порушення п. 2.3 в ПДР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 51 грн.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Дослідивши оскаржувану постанову серії ЕАК № 2482782 від 04.05.2020 р. та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото, аудіо чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься. Тобто, це порушення нічим не підтверджено, фото, або відео-фіксації немає, свідків при виявлені даного порушення також не було, сам позивач вчинення даного правопорушення не визнає.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, поліцейським Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області Дерменжи О.Д. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.5ст.121 КУпАП. Суду також не надані відеозаписи з нагрудного спостереження поліцейського Дерменжи О.Д. , яке повинно обов`язково здійснюватися при виконанні працівником поліції своїх функціональних обов`язків.

Отже, в матеріалах справи єдиним доказом є постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка є предметом оскарження.

У відповідності до ч.3ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Крім того, розгляд справи про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення відбувалось безпосередньо на місці вчинення правопорушення, з порушенням ст.280 КУпАП.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5ст.121 КУпАП на місці вчинення, не дотримання процедури розгляду справи, передбаченої ст.279 КУпАП, фактично призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пенсійного посвідчення наданим позивачем № 2143616478, позивач є інвалідом 2 групи (загальне захворювання), а п.2.3 в ПДД України, регламентує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

З боку відповідача суду не надано доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121 КАС України та на спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві щодо недотримання відповідачем процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченої ст.ст.245,278,279 КУпАП.

В силу положень ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки в ході розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.121 КАС України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Керуючись ст.ст.2,6,20,73-77,241-246,286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області - Дерменджи Олега Дмитровича серії ЕАК № 2482782 від 04.05.2020 р., якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, відповідно до положень ч.1ст.286 КАС України.

Суддя І.Д. Бошков