Рішення № 97751214, 11.06.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

11.06.2021

Справа № 335/9124/20

Провадження № 2/331/552/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря судового засідання: Федорової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Киівського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Киівського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 жовтня 2020 року з єдиного реєстру боржників позивачу стало відомо про наявність у приватного виконавця Колули А.М. виконавчого провадження щодо стягнення з нього грошових коштів, тому він одразу ж звернувся до притвного виконавця з проханням надати його для ознайомлення, де й отримав копію постанови від 12.08.2020 року про відкриття виконавчого провадження . Таким чином позивач дізнався про те, що відповідачем вчинено відносно нього виконавчий напис № 11631 від 30.01.2020 року в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал»» на загальну суму загальну 21 414 грн. 47 коп. На доказ цього надано копію інформації з реєстру боржників, листа та постанови, відповідно до зазначеної постанови від 12.08.2020 року приватним виконавцем відкрите виконавче провадження № 62758461. До цього часу ні від приватного виконавця, ні від нотаріуса він ніякої інформації не отримував, виконавчий напис та постанова йому не направлялися. Вважає вчинений виконавчий напис незаконним, таким що не підлягає виконанню, так як внів не має ні з ким ніяких кредитних взаємовідносин, грошових зобов`язань також, кредитні договори не підписував ні з ким. 10.02.2019 року невстановленими особами було заблоковано його сім-картку, у звязку з чим він звертався до оператора для її відновлення. Через декілька днів після відновлення зв`язку він почав отримувати смс повідомлення з проханням погасити кредит, у звязку з цими подіями 15.03.2019 року подав до Комунарського відділення поліції заяву про злочин, на доказ чого надано копію талону-повідомленння.Зазначені обставини змусили позивча звернутися до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5: «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця».

Зідно п. 19 статті 34 Закону «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією; порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульований Главою 14 Закону «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктами 2.1. і 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів).

У ст. 50 Закону «Про нотаріат» зазначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Тобто, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення та заборгованість має бути безспірною.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року) - є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При цьому Позивачем наводиться правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/293/15 стосовно того, що сам по собі факт подання стягувачем нотаріусу відповідних документів, зазначених в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року) - не свідчить про відсутність спору щодо заборгованості.

Приватний нотаріус Киівського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, всупереч наведеним вимогам чинного законодавства, вчинив оскаржуваний виконавчий напис № 11631 від 30.01.2020 року в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал»» на загальну суму 21 414 грн. 47 коп. без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2020 року було відкрите провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання у справі призначалось на 24 березня 2021 року на 14-30 годин.

У судовому засідання представник позивача адвокат Трачук Н.І. надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без фіксації засобами аудіо зв`язку. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами); про причини своєї неявки суд не повідомив, до суду було подано відзив та заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Киівського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв до суду не надавав.

Третя особа приватний виконавець Котула Артем Михайлович в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв до суду не надавав.

Враховуючи викладене, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до ч.3 ст.211, ч.1, п.1 ч.3 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК), розглядає справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не подав відзив, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК.

У зв`язку із неявкою у судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Гуревічовим Олегом Миколайовичем, вчинив оскаржуваний виконавчий напис № 11631 від 30.01.2020 року в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал»» на загальну суму 21 414 грн. 47 коп.

12.08.2020 року на підставі зазначеного вище виконавчого напису приватним виконавцем Котула А.М. винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №62758461.

При дослідженні змісту виконавчого напису № 11631 від 30.01.2020 року судом було встановлено, що Приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., не було дотримано вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення виконавчих написів.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування у боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, зо встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першоюст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимогст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд вважає вірним твердження позивача про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису- надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізовувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про виконавчого напису повинна існувати й крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах ВСУ від 05 липня 2017 року №6-887цс, від 11 квітня 2019 року по справі №761/45737/17.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, від 11 квітня 2019р. по справі №761/45737/17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів (далі Перелік), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Що стосується прийнятої Кабінету Міністрів України постанови «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26.11.2014 року № 662 (далі Постанова), то Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14 (яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишено без змін), вказану Постанову № 662 від 26.11.2014 р. визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема:

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по Справі № 826/20084/14 встановлено, що зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавця на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, у пункті 2 Переліку відсутня вимога про надання нотаріусу документів, які б підтверджували повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, що безперечно є порушенням прав боржника. Водночас, доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, доповнений оскаржуваною постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати односторонній розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності спору, його суми та факту прострочення, що згідно Постанови суду є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема неможливість застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій підтверджена також постановою Великої палати Верховного суду по справі №826/20084/14 від 20 червня 2018р.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірний борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1., 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5,нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Верховний Суд у своїй Постанові від 23.01.2018 по справі № 310/9293/15ц зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі потрібно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису

Відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку обов`язок довести факт подання нотаріусу усіх необхідних документів покладається на відповідача, як особу, яка такі документи мала подати нотаріусу.

Так, матеріли справи не містять жодних належних доказів на підтвердження безспірності боргу Позивача перед відповідачем.

Крім того, вирішуючи спір, суд також приймає до уваги висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 р. по справі № 916/3006/17, відповідно до яких строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Матеріали цивільної справи також не містять належних доказів того, що приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було перевірено, чи взагалі виникло у стягувача право вимоги до боржника, а у разі, якщо таке право дійсно виникло, то скільки часу минуло з цього моменту.

Таким чином, враховуючи всі викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду не доведена правомірність вчинення приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., виконавчого напису № 11631 від 30.01.2020 року

Наслідком зробленого судом висновку щодо підтвердження наявності в діях приватного нотаріуса чисельних та суттєвих порушень чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису № 11631 від 30.01.2020 року є необхідність визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, за результатами судового розгляду, позовні вимоги ОСОБА_1 розцінюються судом як обґрунтовані та законні, будь-які підстави для відмови в їх задоволенні у суду відсутні.

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України,витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК України,за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України,для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Трачук Наталією Іванівною (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги та представництво.

За умовами п. 3 вказаного договору вартість послуг виконавця визначається за домовленістю сторін та складає: 1 година роботи адвоката на складання документів, участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи 1000 грн.

Згідно з актом приймання виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги та представництво від 11.06.2021 року замовником оплачено у загальному розмірі 4000 грн. замовлені послуги, а виконавцем їх виконано. За 1 годину правничої допомоги сторони визначили плату у сумі 1000 грн. Виконавець станом на 11.06.2021року витратила за договором про надання правничої допомоги наступну кількість часу: складання позовної заяви, консультації, підготовка пакету документів для подання до суду) – 3 год. 3000,00 грн., від 10 хвилин до 1 години участі у судовому засіданні (аванс за одне судове засідання)- 1 год. 1000, 00 грн., всього 4000, 00 грн.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України,у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про необґрунтованість чи неспівмірність вказаних витрат.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Киівського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 11631, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем № 559 від 20.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749) заборгованості у розмірі 21 414 грн 47 коп таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749)Ю на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: М.В. Антоненко