Ухвала суду № 97751159, 15.06.2021, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3430/15-к

Провадження № 1-кп/314/4/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м.Вільнянськ кримінальне провадження за №12015080210000235, внесене до ЄРДР 17.02.2015, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

за участю прокурора Беженаря Я.Ю.,

представників потерпілої особи Усович О.В.,

Полуляха С.Ю.,

захисника Вайцеховської О.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №12015080210000235, внесене до ЄРДР 17.02.2015, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена заявила клопотання про закриття кримінального провадження оскільки строки притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12015080210000235, внесеному до ЄРДР 17.02.2015, сплили ще у 2020 році. Обвинувачена зазначила, що вину не визнає, вважає кримінальну справу щодо неї сфабрикованою з метою спаплюження її чесного імені та нанесення шкоди її діловій репутації.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої підтримала клопотання.

Представники потерпілої особи при вирішенні вказаного клопотання покладалися на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні щодо заявленого клопотання покладається на розсуд суду.

Заслухавши сторони кримінального провадження та представників потерпілої особи, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до відповідальності за ч.2 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України та закриття вказаного кримінального провадження, виходячи з такого.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні в кінці жовтня 2013 року по кінець жовтня 2014 року кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В силу ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Отже, суд застосовує норми матеріального права станом 21.03.2016 у редакції КК України станом на 18.03.2016.

Так, санкція ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) передбачала покарання у виді штрафу у розмірі до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років..

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ч.2 ст.191 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) передбачала покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відтак інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) відносилось до злочинів невеликої тяжкості, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України – до злочинів середньої тяжкості.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції станом на 31.10.2014), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

За ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) строк в порядку ст.49 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) становить 3 роки, який сплив у кінці жовтня 2017 року, за ч. 2 ст. 191 КК України – у кінці жовтня 2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції станом на 31.10.2014), за ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції станом на 31.10.2014) сплив, що є наслідком звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Обставин, визначених ч.ч.2,3 ст.49 КК України (в редакції станом на 31.10.2014), що впливають на перебіг строку давності судом не встановлено, обвинувачена від суду не переховувалася, сторона обвинувачення про наявність зазначених обставин суд не повідомляла, реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 переховувалася від органів слідства під час досудового розслідування, а обвинувальний акт не містить відомостей про те, що обвинувачена була засуджена за інші злочини після того, як їй було інкриміновано кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.

Також, суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 11 листопада 2020 року по справі №455/229/17 (провадження № 51-3298км20), в якій Верховний Суд наголосив, що: «твердження про неможливість застосувати звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності через те, що обвинувачена не визнала своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення також не ґрунтується на вимогах закону. Дотримання умов, передбачених частинами 1 - 3 ст. 49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України».

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №509/4247/17 (провадження №51-5696ск20).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 598/1781/17 від 17 червня 2020 року звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відтак, при закритті провадження по даній справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини ОСОБА_1 судом не вирішується. Така правова позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі Грабчук проти України від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

При цьому суд також враховує, що питання, передбачені ч.1ст.368 КПК України, а саме: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інше не підлягають з`ясуванню в судовому засіданні під час вирішення клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, так як ці обставини можуть бути вирішені лише при ухваленні вироку після розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 74 КК України), лише у випадку, коли особа заперечує проти закриття справи з нереабілітуючих підстав, якою є і закінчення строків давності, суд, за наявності до того підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284, ч. 4 ст.286 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у тому числі у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366, ч. 2 ст. 191 КК України в кримінальному провадженні №12015080210000235, внесеному до ЄРДР 17.02.2015, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

З обвинувального акту також вбачається, що у кримінальному провадженні №12015080210000235 розмір витрат на залучення експертів складає: 2460,00 грн. – за проведення судової почеркознавчої експертизи, 4608, 00 грн. – за проведення судової економічної експертизи. Відповідно до вимог ст. 122 КПК України, витрати пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 КПК України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи, здійснюються за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту). Натомість, у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються (постанова ВС ККС від 03.06.2020 року № 712/1710/19). Як вбачається з практики Верховного суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити дане питання, поклавши судові витрати на державу.

Питання про долю речових доказів та документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.12,49 КК України, п.1 ч.2 ст.284,285, ч.4 ст.286, ст.288, п.2 ч.3 ст.314, ст.ст. 350,369-372,376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, в кримінальному провадженні №12015080210000235, внесене до ЄРДР 17.02.2015, на підставі п.3 ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12015080210000235, внесене до ЄРДР 17.02.2015, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов КЗ «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР в розмірі 11687,57 грн. залишити без розгляду.

Витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 7068,00 гривень, - віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- 38 подорожніх листів на автомобіль ГАЗ 5204, д.н. НОМЕР_1 , вилучені 27.04.2015 в приміщенні Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області під час проведення огляду, три DVD-диска з оцифрованим відео процесу обшуку від 02.03.2015 по вул.Ювілейна, 11 в м.Вільнянськ Запорізької області, один DVD-диск з оцифрованим відео процесу обшуку від 25.06.2015 по вул.Ювілейна, 11 в м.Вільнянськ Запорізької області - зберігати в матеріалах кримінального провадження №12015080210000235 (справа №314/3430/15-к);

- фіскальний чек по оплаті способом скетч-картки, вилучений 02.03.2015 під час проведення обшуку по АДРЕСА_1 , та переданий на зберігання до кімнати зберігання ресчових доказів Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, - зберігати в матеріалах кримінального провадження №12015080210000235 в приміщенні ВП №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 15.06.2021.

Суддя: Н.Ю.Мануйлова

15.06.2021