Рішення № 97750871, 18.06.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 415/1630/21

2-а/243/53/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Д.В.,

представника відповідача Салманова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Слов`янську в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Лисичанського міського суду із адміністративним позовом про скасування постанови в.о. начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби Франчук Т.А., мотивуючи свої вимоги порушенням такими протиправними діями суб`єкта владних повноважень її прав та законних інтересів щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил виїзду з території України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що її притягнуто до відповідальності за перетинання Державного кордону України з тимчасово окупованої території до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску через державний кордон України “Маринівка”. на напрямку Маринівка (ТОТ) - Куйбишево (РФ), чим порушила п.3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019. Зазначає, що вказаною постановою затверджений Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій. Положення зазначеного Порядку визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Отже, особа є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2042 виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду. В той же час положенням ст.2041 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України. Посилаючись на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП позивач просила визнати постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою Лисичанського міського суду від 15.03.2021 справу передано за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, матеріали справи надійшли до суду 19.04.2021, ухвалою суду від 27.05.2021 було відкрито провадження у справі.

Позивачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову. Також не наполягав на допиті свідка, оскільки свідок в судове засідання не з`явився.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються. На обґрунтування такої позиції представник відповідача зазначає, що позивачка була виявлена у ППр “Мілове”, під час прикордонного контролю встановлено, що позивачка 01.03.2021 перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України “Маринівка”, чим порушила вимоги ст.12 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях”. На момент вчинення адміністративного правопорушення пункт пропуску “Маринівка” був закритий, міжнародний рух було припинено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 106-р від 18.02.2015.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об?єктивно оцінивши докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

Постановою від 01.03.2021 № 145824, винесеною в.о. начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби “Мілове” ім.В.Банних капітаном Франчук Т.А. до ОСОБА_1 на підставі розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення застосовано за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 2042 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. При викладенні суті скоєного правопорушення у постанові зазначено, що 01.03.2021 о 10-00 год. ОСОБА_1 перетнула державний кордон України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску “Маринівка”, чим порушила п.3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 “Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій” (а.с.10-11).

З наданих відповідачем документів встановлено, що 01.03.2021 ІПК 1 категорії віпс (тип А) впс “Мілове” ім.В.Банних ОСОБА_2 було подано рапорт, за змістом якого до пункту пропуску на вхід в Україну прибула ОСОБА_1 , в ході проведення паспортного контролю було встановлено, що ОСОБА_1 в`їхала на окуповану територію через КПВВ “Майорськ”, 01.03.2021 о 10-00 з н.п. “Маринівка” (тимчасово окупована територія), на напрямку “Маринівка” - “Куйбишево” (РФ) здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушила п.3 постанови КМУ № 815 та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.2042 КУпАП. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона потрапила на територію РФ о 10-00 год. через н.п. “Маринівка” 01.03.2021, допущене правопорушення не оспорює, права, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, їй були роз`яснені (а.с.42-44). ОСОБА_1 були роз`яснені її права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, зокрема і право на безоплатну правову допомогу (а.с.45-46).

Згідно з витягом з підсистеми “Ризик” ІТС ПК “Гарт-1”, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.03.2021 в`їхала на територію України через ППр “Мілове” (а.с.47).

Частиною першою статті 2042 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Суд зазначає, що ч.1 ст.2042 КУпАП є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях.

За змістом ст.12 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” вбачається, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Командувач об`єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров`ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в`їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об`єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов`язковими для громадян і посадових осіб.

28.11.2019 набрав чинності Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815.

За положенням Порядку № 815, в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об`єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об`їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об`єднаних сил ліквідуються (перекриваються).

За рішенням Командувача об`єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в`їзду/виїзду, є обов`язковим для всіх осіб, які в`їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.

Отже, адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст.2042 ч.1 КУпАП, настає у разі порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту спірної постанови відповідача встановлено, що висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, зроблено на підставі пояснень позивача. Тобто, в основу винесеної постанови було покладено визнання провини позивачем у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ст. 2042 ч. 1 КУпАП.

При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 2042 ч. 1 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 2042 КУпАП. Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2042 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 2042 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

З пункту 2 Порядку № 815 вбачається, що контрольний пункт в`їзду/виїзду це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в`їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій. Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку № 815 визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 2042 КУпАП за перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державний кордон України”, державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Стаття 35 Закону України “Про державний кордон України” передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, стаття 2041 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, а саме: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних, достовірних, допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом скасування спірної постанови та закриття провадження.

Позивачці було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, тому з урахуванням задоволення позовних вимог у відповідності до ст.139 КАС України судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2042, 247, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 71, 77, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову в.о. начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби “Мілове” ім.В.Банних капітана Франчук Тетяни Анатоліївни № 145824 від 01.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 2042 КУпАП України та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 14321736) на користь держави на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першому апеляційному адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв