Рішення № 97750184, 11.03.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2316/17

Номер провадження 2/504/202/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретарях: Сухіна Н.В., Білаш А.М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

представників відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, згодом змінив свої позовні вимоги та остаточно просив суд визнати за ним та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав відносно нерухомого майна – житлового будинку АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на наступні обставини. До 27.06.1995 року позивач разом з відповідачем в рівних долях володіли квартирою АДРЕСА_2 .

В листопаді 1994 року, його матір ОСОБА_5 запропонувала йому продати спільну квартиру, а на одержані гроші побудувати житловий будинок з відокремленими частинами та різними входами.

27.06.1995 року відповідачка за згоди позивача продала квартиру та кошти отримані від продажу квартири витратила на будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка належала їй по АДРЕСА_1 .

Позивач за згодою матері зайняв та займався ремонтом за свої кошти своєї частини будинку, яка складалась (згідно технічного висновку) з приміщень під номерами 6, 7, 8, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Вказана частина будинку має свій окремий вихід та повністю відокремлена від частини будинку ОСОБА_5 . В цій частині будинку він проживає з 1997 року та до теперішнього часу з своєю сім`єю, яка на сьогодні складається з чотирьох осіб (дружини та двох неповнолітніх дітей).

Відповідач ОСОБА_5 самостійно займалась оформленням та отриманням правоустановчих документів на житловий будинок. Та лише згодом позивач дізнався, що матір оформила право власності на будинок лише на своє ім`я. Однак через добрі відносини та визнання матір`ю його прав на житло його права до цього часу його права не порушувались та не було підстав для звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_5 надала до суду відзив та заяву про застосування позовної давності. ОСОБА_5 підтверджує, що позивач ОСОБА_1 був співвласником квартири, АДРЕСА_2 . В листопаді 1994 р.-1997 р. позивач ОСОБА_1 відбував покарання в установі ЮГ-311/51, тому на її звернення 25.11.1994 р., була надана довіреність на продаж спільної квартири. 27.06.1995 р. спільну квартиру було продана за ціною 1 000 000 карбованців. Проте кошти від продажу квартири були нею витрачені на утримання сина (позивача по справі) який відбував покарання, він лікував зуби, протягом трьох років вона кожен тиждень приносила ОСОБА_1 харчі, та інші необхідні речі, на зустрічах давала гроші. Для дострокового звільнення з місця покарання необхідно було крім задовільної поведінки позивача також ремонт барака, який вона провела за власний рахунок. Крім того для захисту ОСОБА_1 у суді необхідні булі гроші на представників та адвокатів які вона брала у сестри ОСОБА_8 в борг. Тобто згідно поданого відзиву позивач вказує, що кошти отримані від продажу квартири були витрачені на інші цілі, а не на побудову будинку.

Крім того відповідач вказує на те, що позивач ОСОБА_1 вже звертався в січні 2012 року з подібними позовними вимогами до суду, ухвалою суду по справі №1515/444/2012, позовну заяву було залишено без розгляду та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.03.2013 р. апеляційну скаргу було відхиллено. Протягом 2013 -2017 року. Позивачем жодних вимог та претензій не висовувались, до суду позовні заяви не надавались, незважаючи на те, що йому було відомо про всі правовстановлюючі документи на будинок, а отже він пропустив трирічний строк позовної давності.

Судовим розглядом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право на житло ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого морським торгівельним портом «Южний» на праві спільної часткової власності в рівних частинах належала квартира АДРЕСА_2 .(а.с. 6)

27 червня 1995 року ОСОБА_5 діюча від свого імені та від імені ОСОБА_1 (на підставі доручення засвідченого начальником установи ЮГ311/51) продала, а ОСОБА_9 купив квартиру АДРЕСА_2 . Ціна договору склала 1 000 000(один мільйон) карбованців. (а.с.7-8)

28 грудня 2000 року Виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області прийнято рішення №124 про оформлення права приватної власності за ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .(а.с.10)

19 січня 2001 року видано свідоцтво про належність ОСОБА_5 права власності на житловий будинок в цілому з господарчими будівлями та спорудами який розташований в АДРЕСА_1 . (а.с.11)

У відповідності до акту обстеження від 23 травня 2017 року складеного комісією у складі депутата Фонтанської сільської ради Кафтан С.П. сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у будинку АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в будинку знаходяться їх особисті речі.(а.с.17)

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_15 про визнання частково неправомірним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 28.12.2000 року №124 в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить йому; внесення до рішення Фонтанської сільської ради змін про оформлення за ним права власності на 1/2 частину вище вказаного будинку; визнання частково неправомірним та скасування свідоцтва про право власності від 19.01.2001 року в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину спірного будинку; визнання за ним права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказаний позов ухвалою від 04 грудня 2012 року було залишено без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання.(а.с.63)

У своїх поясненням по справі №632371ск12 до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 08.04.2009 року по справі №2-16/08 ОСОБА_5 вказує, що кошти отримані з продажу квартири вона витратила на будівництво житлового будинку на виділеній їй земельні ділянці в АДРЕСА_1 . Після звільнення із місць позбавлення волі син ( ОСОБА_1 ) повністю обробив свою частину будинку, одружився та разом зі своїми малолітніми дітьми постійно проживає у вказаній частині будинку. (а.с.104)

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 23 січня 2013 року в ході розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку та земельної ділянки сумісною власністю подружжя, визнання права приватної власності на половину будинку і земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні половиною будинку і земельної ділянки серед іншого встановлено, що ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_2 , а за отримані кошти здійснила будівництво спірного будинку.

Позивач ОСОБА_1 у період 22 листопада 1994 року по 24 січня 1997 року відбував покарання в Установі виконання покарань – 51 та був звільнений на підставі постанови Київського районного суду м.Одеси від 22 січня 1997 року умовно достроково.(а.с.156)

Свідок ОСОБА_16 який є сусідом сторін по спірному будинку, повідомив, що позивач приймав участь у будівництві разом із першим чоловіком ОСОБА_5 , проте оскільки він не був близьким до родини ОСОБА_17 то більш детально, хто що будував не знає.

Свідок ОСОБА_18 , який є дідом ОСОБА_1 , показав, що він на час будівництва будинку працював водієм, привозив із західної частини України будівельні матеріали для будинку, крім того він продав свій земельний пай та дав відповідачці 20 000 доларів. ОСОБА_1 , давав йому кошти коли він їхав за будматеріалами. Будинок будували разом ОСОБА_1 та попередній чоловік відповідачки ОСОБА_19 кожен для себе свою частину будинку.

Свідок ОСОБА_20 , яка проживає неподалік від сторін та є товаришує з відповідачкою з 1995 року, показала, що кошти від продажу квартири ОСОБА_1 швидко витратила на харчі та оплату боргів. Спірний будинок було фактично добудовано в 1995 році, тобто до звільнення позивача з місць позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_21 яка є подругою відповідачки з 1979 року, також повідомила, що будинок було фактично здано в експлуатацію в 1995 році. За словами свідка ОСОБА_5 тягнула все сама та позивач не був здатний їй допомогти в силу своєї юності та незрілості.

Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Судовим розглядом цивільної справи, встановлено та матеріалами наявними у справі доведено, що ОСОБА_1 приймав участь у будівництві спірного будинку фінансово та своєю працею. Зокрема суд приймає до уваги лист ОСОБА_5 з приводу продажу квартири(достовірність якого не оспорюється сторонами), пояснення відповідачки ОСОБА_5 та висновки зроблені судами під час розгляду цивільної справи №6-32371ск-12(першої інстанції 2-16/08) за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_5 , про те, що кошти від продажу спільної квартири були використані ОСОБА_5 для будівництва будинку. Суд також приймає до уваги покази свідка ОСОБА_18 який є членом сім`ї, дідом ОСОБА_1 , про безпосередню участь позивача у будівництві будинку.

Покази інших свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 які є лише сусідами та знайомими сторін суд не приймає до уваги оскільки вони не приймали безпосередньої участі у будівництві будинку, та можуть висловили лише свої суб`єктивні судження щодо предмету спору. Крім того твердження свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про здачу будинку в експлуатацію в 1995 року не підтверджується жодними наявними у справі документами.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, а спірний житловий будинок може бути визнаний спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ..

Вирішуючи питання про застосування позовної давності яка була заявлена відповідачем ОСОБА_5 суд виходить з такого.

ОСОБА_1 звернувся до суду 19 липня 2017 року для захисту майнових прав, які були порушені відповідачем ОСОБА_5 . Суд вважає, що строк позовної давності слід рахувати не раніше як з 09 вересня 2014 року тобто з моменту державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на спірний будинок. Тобто звернувшись з позовом 19 липня 2017 року позивач не пропустив строк позовної давності, а отже порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цій спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин рішення про державну реєстрацію прав скасовується на підставі судового рішення і має наслідком внесення запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Таким чино виходячи із задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним та ОСОБА_23 права спільної сумісної власності на житловий будинок підлягає також задоволенню похідна вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 індексний номер 15665342 від 09.09.2014 року, оскільки існування такого запису виключає можливість реєстрації визнаного судом права спільної сумісної власності.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок літ. А, загальною площею 241 кв.м., до складу якого входять: підвал літ. пда, літ. пдА, літ.пда2; веранда літ. а; тераса літ. аі; прибудова літ. а2; надбудова літ. А2; тамбур літ. аЗ; надбудова літ. а4; сходова клітка літ. а5; надбудова літ. Б1, а також надвірні споруди: гараж літ. Б; майстерня літ. В; вбиральня літ.Г; гараж літ. Д; сарай літ. Е; літня кухня літ. Ж; баня літ. 3; цистерна - 1; ворота - №1; хвіртка - № 2; ворота - № 3,4; огорожа - №5. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15665342 від 09.09.2014 року 14:00:04, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Комінтернівського управління юстиції в Одеській області, дата, час державної реєстрації: 15.08.2014 14:39:06, номер запису про право власності: 6935054, відносно об`єкта нерухомого майна — житлового будинку АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 449191151227..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя Вінська Н. В.