Рішення № 97750171, 18.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7836/21

Провадження № 2/947/2212/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

12.03.2021 року в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду звернувся адвокат Вальчук І.О. з позовом до відповідача, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 16, 29, 316-317, 319, 321, 346, 379, 382-383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 146, 150 ЖК України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Ухвалою від 23.03.2021 року провадження у справі відкрито.

15.04.2021 року представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надала письмові пояснення по справі /а.с.36-43/.

В підготовчому судовому засіданні 15.04.2021 року представник третьої особи Департаменту надання адміністративних послуг ОМР вказала, що надані по справі письмові пояснення підтримує. В подальшому надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності./ а.с. 54/.

Ухвалою судді Київського районного суду від 27.05.2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.06.2021 року представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 до судових засідань не з`являвся, повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву на позов або будь-якої іншої заяви щодо розгляду справи не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах позивач посилається на те, що на підставі договору дарування від 04.12.2020 року вона є власником квартири АДРЕСА_3 .

У квартирі зареєстрований, але не проживає відповідач по справі – ОСОБА_3 , який був зареєстрований 18.04.2014 року попереднім власником. На теперішній час місцезнаходження і місце проживання відповідача невідомо, його особистих речей у квартирі немає. Зв`язку з ОСОБА_4 позивач не підтримує та не спілкується з ним. Реєстрація відповідача за вказаною адресою порушує права позивача, крім того ОСОБА_1 вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, а тому вона звертається до суду з позовом.

Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву або будь-якої іншої заяви щодо розгляду справи не скористався.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судом, 04.12.2020 року ОСОБА_5 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру за АДРЕСА_3 , що вбачається з Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, за реєстровим № 1377, /а.с.8/.

Відповідно до довідки № Д5-27602-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщені/будинку, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с. 11/.

Відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований у вказаній квартирі попереднім власником, але на теперішній час в ній не проживає, особистих речей не має, з позивачем ніяких зв`язків не підтримує.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Суд зазначає, що спірні правовідносини регламентуються положеннями ст. ст. 317, 319, 321, 405 ЦК України.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , в якій на теперішній час крім позивача зареєстрований також відповідач ОСОБА_3 , що був зареєстрований за вказаною адресою на час придбання позивачем даної квартири.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом було встановлено, що відповідач не відноситься до членів сім`ї позивача та не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із ч.1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Наявність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі позбавляє позивача можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_1 змушена сплачувати комунальні платежі за відповідача.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставіцієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Конституцією України (ст.41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання /перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Як випливає із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки, факт реєстрації відповідача призводить до порушення прав позивача як власника майна, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивачів порушені, що призвело до правомірного звернення позивача до суду за захистом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог сума сплаченого при поданні позовної заяви судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-283, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 29, 316-317, 319, 321, 346, 379, 382-383, 386, 391, 405 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн. /дев`ятсот вісім гривень 00 копійок/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст заочного рішення судускладено 18.06.2021 року.

Суддя Васильків О.В.