Рішення № 97748841, 28.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/485/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючого-судді - Позарецької С.М.,

при секретарі - Осадчій А.Ю.,

за участю

представника позивача

адвоката Толюпа О.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача

адвоката Глембоцької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.11.2010р. між сторонами укладено кредитний договір б/н за яким відповідач отримав кредит у розмірі 42000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана зава разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті склад лає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Зазначено, що станом на 28.12.2018р. заборгованість відповідача складає 83447грн. 87коп., з яких: тіло кредиту – 45742грн. 48коп.; нараховані відсотки за користування кредитом – 11606грн. 57коп.; пеня – 21648грн. 92коп.; штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500грн. фіксована частина та 3949грн. 90коп. – штраф процентна складова.

Отже, позивач просить – стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 83447грн. 87коп. та судові витрати – судовий збір в розмірі 1921грн.

Ухвалою суду від 01.02.2019р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Толюпа О.В. просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на доводи позову.

В судовому засіданні відповідач та його представники просили відмовити у задоволенні позову. Надано відзив на позов, у якому вказано, що заборгованість за кредитним договором погашена повністю. Крім того, 30.01.2018р. відбулось викрадення мобільного телефону і на цей час існувала заборгованість 1863грн. 34коп., яка погашена 20.02.2018р. На телефоні був встановлений мобільний додаток Приват-24. Цього ж дня відповідач встановив шахрайське зняття коштів з його рахунку, про що він повідомив по телефону Приватбанк і було заблоковано всі рахунки. Також невідомою особою були у незаконний спосіб зняті грошові кошти з рахунку відповідача. Також, цього ж дня органами Національної поліції було порушене кримінальне провадження за ч.1 ст. 190 КК. На даний час триває досудове розслідування. Загальна сума коштів, яка була знята невідомими особами становить 41387грн. 50коп. Заперечує факт того, що 30.01.2018р. ним були здійснені фінансові операції.

Крім того, відповідач зазначив, що він не підписував Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, а тому відсутні підстави для стягнення з нього відсотків, пені та штрафів.

Позивачем надана відповідь на відзив, за якою просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити. Вважає, що не пропущені строки позовної давності.

В судовому засіданні відповідач та його представники просили відмовити у задоволенні позову. Вважають, що пропущені строки позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 05.11.2010 між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 42000грн.

На думку суду, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника від 05.11.2010р., Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифів банку.

У даному випадку, про факт отримання кредиту свідчить лише анкета-заява позичальника ОСОБА_1 від 05.11.2010. При цьому, вважати, що відповідач погодився із Умовами та Правилами банківських послуг, Тарифами та Умовами і правилами надання банківських послуг, - неможливо, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 та заперечуються, про що ним та його представниками зазначено у відзиві на позов та в судовому засіданні. Крім того, відповідачем визнається факт отримання кредитних коштів, які ним погашались, про що вони зазначили під час розгляду справи.

Отже, суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, станом на 28.12.2018р. заборгованість відповідача складає 83447грн. 87коп., з яких: тіло кредиту – 45742грн. 48коп.; нараховані відсотки за користування кредитом – 11606грн. 57коп.; пеня – 21648грн. 92коп.; штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500грн. фіксована частина та 3949грн. 90коп. – штраф процентна складова.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом, така позиція дійсно зазначена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61 -9618св 19.

Суд звертає увагу, що з виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що позичальник (відповідач) активно користувався кредитними коштами та виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів. Крім того, судом досліджено у судовому засіданні розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту, а також користування останнім цими коштами.

На час розгляду справи договір № б/н від 05.11.2010 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині стягнення боргу (відсотки – 11606грн. 57коп., пеня – 21648грн. 92коп., штрафи – 500грн. 00коп. + 3949грн. 90коп.) слід відмовити, оскільки відсутні підстави вважати, що такі нарахування за кредитом, можуть нараховуватися за умовами анкети-заяви позичальника. При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено підстави для нарахування таких виплат. Так, відповідач дійсно сплачував певні грошові кошти на погашення заборгованості, банк їх отримував і розподіляв по пріоритетності відповідно до Тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг, з якими відповідач не був ознайомлений і не підписував їх. Слід також зазначити, що за анкетою-заявою не визначено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору, можливість нарахування пені та штрафів, а тому вони не можуть стягуватися із відповідача, як боржника, який не був ознайомлений із відповідними умовами.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 45742грн. 48коп., то слід зазначити наступне:

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що 30.01.2018р. відбулося несанкціоноване зняття грошових коштів з банківського рахунку відповідача. Відповідно до рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.03.2020р. (справа №711/11121/18) зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками згідно угоди від 09.10.2013р., якою відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, - по відсотках, пені, щомісячних платежах та послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018р. При цьому, 05.11.2010р. між сторонами по справі був укладений кредитний договір б/н від 05.11.2010р. Крім того, зобов`язано банк відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди від 09.10.2013р. до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30.01.2018р., тобто станом на 29.01.2018р., врахувавши внесену ОСОБА_1 плату на суму 1863грн. 34коп. в рахунок погашення боргу по картковому рахунку; зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 по картковому рахунку в банку та всіма додатковими рахунками згідно угоди від 09.10.2013р., починаючи з 30.01.2018р. відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018р.; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23.07.2020р. рішення суду першої інстанції від 03.03.2020р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021р. постанова Черкаського апеляційного суду від 23.07.2020р. скасована і рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2020р. в частині зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком та всіма додатковими угодами згідно з угодою від 09.10.2013р., починаючи з 30.01.2018р. відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що урився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018р. скасоване; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 в період з 30.01.2018р. за рахунком та всіма додатковими рахунками за угодою від 03.03.2013р. відповідно до договору від 05.11.2010р. відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018р., відмовлено. Рішення суду від 03.03.2020рю. в іншій частині залишено без змін.

При цьому, за вказаними рішеннями встановлено, що у зв`язку з неправомірним, без волевиявлення ОСОБА_1 , через крадіжку його мобільного телефону, збільшенням кредитного ліміту, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафний санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій) 30.01.2018р. та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій, тобто станом на 29.01.2018р., врахувавши внесену ОСОБА_1 плату на суму 1863грн. 34коп. в рахунок погашення боргу за картковим рахунком.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість по тілу кредиту в розмірі 45742грн. 48коп., а заборгованість в розмірі 1863грн. 34коп., яка мала місце станом на 30.01.2018р., відповідачем сплачена 20.02.2018р., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Крім того, представник позивача не заперечує проти здійснення відповідачем такого платежу та й сам відповідач на цьому наполягає. На думку суду, доводи відповідача знайшли своє підтвердження і свідчать про відсутність у нього заборгованості перед банківською установою за вказаним кредитним договором.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, враховуючи викладене обґрунтування. Доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 11.06.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька