Рішення № 97746995, 17.05.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/301/18

провадження № 2/631/46/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛАН» «Про розірвання договору оренди землі»,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЛАН» «Про розірвання договору оренди землі», на обґрунтування якого зазначено, що згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2013 року, реєстраційний № 2-265 (спадкова справа № 647/2012) та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Витяг № 2982540 від 26.04.2013), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 6,0204 гектарів, з кадастровим номером 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із договором оренди землі б/н від 16.12.2013 року (державна реєстрація прав та їх обтяжень, індексний номер: 10174468 від 22.01.2014 року), земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду відповідачу на строк до 16.12.2028 року, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 112939677 від 06.02.2018 року). З моменту укладання Договору та до певного часу відповідач підписаний примірник договору ОСОБА_1 не передав та орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує, чим грубо порушує свої обов`язки за Договором. Невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за користування землею на користь ОСОБА_1 підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (Інформаційна довідка від 12.01.2018 № 21/20-28-08-01-24). Враховуючи протиправну бездіяльність відповідача, що порушує законні інтереси та права орендодавця земельної ділянки на отримання орендної плати, гарантовані Договором та законодавством вважає, що Договір оренди землі має бути розірваний. Тому просила зобов`язати відповідача ПП “ЛАН” надати до суду примірник договору оренди землі б/н від 16.12.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством “ЛАН”, та розірвати договір оренди землі б/н від 16.12.2013 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ “ЛАН” (ЄДРПОУ 31847991), а витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

06.11.2018 року представником відповідача ПП «Лан» - Бондаренком М. М. було подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позивачем подана до суду позовна заява про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.12.2013 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надає довідку від 12.01.2018 року № 21/с/20-38-08-01-24 - відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2016 року по 3 квартал 2017 року. По-перше: договір оренди був укладений 16.12.2013 року, а довідка містить відомості лише за період з 1 кварталу 2016 року по 3 квартал 2017 року. По-друге: дана довідка містить відомості про сплату податку, а не про сплату оренди за земельну ділянку, тому дана довідка не може бути визнана як доказ не сплати орендної плати за земельну ділянку. Позивач вказує, що з моменту укладення договору та до певного часу підписаний примірник договору їй не передав. Дані відомості спростовуються наступним, 06.06.2014 року до ЄРДР була внесена заява про викрадення майна з території підприємства за адресою: АДРЕСА_1 ,- яке належить ОСОБА_2 , серед викрадених документів був і договір оренди укладений з позивачем. Наданий час договір оренди був особисто вручений позивачу ОСОБА_1 керівником підприємства ПП «Лан» Бондаренком М. М. Позивач вказує, що відповідач орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує. Позивач не вказує, за який саме період не сплачена орендна плата, не надає до суду довідки про заборгованість по орендній платі (розрахунок орендної плати), або не надає докази про спроби їх отримати. Позивач в основу свого позову ставить неправдиву інформацію про те, що вона не отримувала орендної плати. Дані твердження спростовуються, наступними документами, а саме: видатковими касовими ордерами: від 15.09.2014 року позивач отримав орендну плату 5000 грн., за 2014 рік; від 25.10.2015 року позивач отримав орендну плату 7500 грн., за 2015 рік; від 25.09.2016 року позивач отримав орендну плату 10400 грн., за 2016 рік; від 15.10.2017 року позивач отримав орендну плату 5000 грн., за 2017 рік; від 19.09.2018 року позивач отримав орендну плату 9000 грн., за 2017 рік; від 30.10.2018 року позивач отримав орендну плату 14000 грн., за 2018 рік. Своєчасно орендна плата не була виплачена в 2017 року в розмірі 9000 гривень, в зв`язку із заволодінням шахрайським шляхом в 2016 році майном ОСОБА_2 , про що було подано заяву про злочин 02.11.2016 року, та внесено відомості до ЄРДР. Крім того відповідно до договору оренди від 16.12.2013 року, укладеного з позивачем, орендна плата становить 3% від вартості землі, а термін виплати орендної плати з 1 серпня по 31 грудня. Таким чином орендна плата (за виключенням 2017 року) була виплачена своєчасно, та в повному обсязі за всі роки укладення договору оренди.На підставі викладеного, враховуючи безпідставні та неправдиві відомості, які покладені в основу позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

21.11.2019 року представник позивача – адвокат Овчаренко І. А. звернувся до суду із заявою про збільшення розміру судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 гривень, 10,00 гривень за касове обслуговування та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9400,00 гривень (а. с. 153).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, в подальшому у судове засідання не з`явилась, скориставшись правом, наданим їй частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката Овчаренка І. А., та надала заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-730/21-х від 17.05.2021 року, в якій просила справу закінчити розглядом у її відсутність та відсутність її представника, вказавши, що позов підтримує повністю, окрім вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Представник позивача - адвокат Овчаренко І. А., що діяв спочатку за ордером від 30.04.2018 року (серії ХВ № 000002), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги адвокатом № 17 ХК, укладеного 22.02.2018 року між ним та ОСОБА_1 ), а в подальшому за ордером від 17.04.2021 року (серії ХВ № 000011), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги адвокатом № 005 ХК, укладеного 17.04.2021 року між ним та ОСОБА_1 ), а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 878, виданого 30.03.1999 року Харківською обласною КДКА, у судовому засіданні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, в подальшому у судове засідання не з`явився, звернувшись до суду із відповідною заявою, зареєстрованою за вхідним № 8190/21-вх від 21.11.2019 року, з проханням справу розглянути за його із позивачем відсутності, зазначивши, що свої вимоги вони підтримують повністю і просять їх задовольнити.

Представник відповідача ПП «ЛАН» - Бондаренко М. М. який діє на підставі наказу № 04/09/К від 04.09.2015 року та протоколу загальних зборів ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛАН» № 8 від 04.09.2015 року, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов, в подальшому у судове засідання не з`явився, надавши судові заявуза вхідним № 8408/19-вх від 28.11.2019 року, в якій просив закінчити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 зазначеного вище кодифікованого закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників справи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що сторони надали пояснення безпосередньо у судовому засіданні й у подальшому у судові засідання не з`являлись, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники справи та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, а також дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно зв Свідоцтвом про право на спадщину за законом (серії ВТС № 519188), виданого 26.04.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В., та зареєстрованого в реєстрі за № 2-265 (спадкова справа № 647/2012), спадкоємицею майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: земельної ділянки, загальною площею 6,0204 гектарів, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33885878 (серія АУ № 686051), сформованого та виданого 26.04.2013 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В., спадкодавцем земельної ділянки, загальною площею 6,0204 гектарів, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем є ОСОБА_1 (а. с. 11).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2982540 від 26.04.2013 року (Серія ЕАВ № 043775), сформованого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В., власником земельної ділянки, загальною площею 6,0204 гектарів, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, є ОСОБА_1 (а. с. 9).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих Державною фіскальною службою України Головного управління ДФС у Харківській області Східної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова у Харківській області від 12.01.2018 року, ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2016 року по 3 квартал 2017 року виплачено доходів та утримано податків з ТОВ «ВЕРА», ТОВ ДСП «БВ», ТОВ «АГРОЛАТІНВЕСТ» (а. с. 8).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 96282767, сформованої 05.09.2017 року о 10:14:15 через пошук веб-сайту ОСОБА_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), земельна ділянка, загальною площею 6,0204 гектарів, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності. 20.01.2014 року державним реєстратором Іваницьким Є. А. зареєстроване інше речове право, а саме: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди б/н від 16.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ЛАН» зі строком дії до 16.12.2028 року з правом пролонгації (а. с. 10).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (серія ВАТ № 980256), № 16562173, сформованого 22.01.2014 року о 15:54:58 державним реєстратором реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницьким Є. А., орендодавцем (власник) земельної ділянки, площею 6,0204 гектарів, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 Орендарем: ПП «ЛАН» на підставі договору оренди від 16.12.2013 року (а. с. 54).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12014220420460001992 внесеного 07.06.2014 року, сформованого заступником начальника слідчого відділення – начальником слідчого відділення Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Єршовим П. А., вбачається, що на підставі повідомлення потерпілого ОСОБА_2 , яке надійшло 06.06.2014 року, зареєстроване кримінальне провадження із правовою кваліфікацією, передбаченою частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, про те, що: 05.06.2014 року невстановлена особа таємно викрала майно з території підприємства за адресом: АДРЕСА_1 ,- яке належить ОСОБА_2 (ЖЄО № 6581 від 06.06.2014 року) (а. с. 55).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12016220420470008488, внесеного 03.11.2016 року о 15:13:36, сформованого заступником начальника слідчого відділення – начальником Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Агарковим В. В., вбачається, що на підставі повідомлення потерпілого ОСОБА_2 , яке надійшло 02.11.2016 року, зареєстроване кримінальне провадження із правовою кваліфікацією, передбаченою частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, про те, що: ОСОБА_5 за період часу з 20.07.2016 року по 12.08.2016 року шахрайським шляхом під приводом купівлі зерна заволодів його майном, вартістю 310000 гривень (ЖЄО № 42448 від 02.11.2016 року) (а. с. 56).

З видаткового касового ордеру від 30.10.2018 року убачається, що керівником ПП «ЛАН» ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік в сумі 14000,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 57).

Згідно з видатковим касовим ордером від 19.09.2018 року, керівником ПП «ЛАН» ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 орендну плату за 2017 рік в сумі 9000,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 58).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 15.10.2017 року, керівником ПП «ЛАН» Бондаренком М. М. видано ОСОБА_1 орендну плату за 2017 рік в сумі 5000,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 59).

Згідно з видатковим касовим ордером від 25.09.2016 року, керівником ПП «ЛАН» ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 орендну плату за 2016 рік в сумі 10400,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 60).

З видаткового касового ордеру від 25.10.2015 року убачається, що керівником ПП «ЛАН» ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 орендну плату за 2015 рік в сумі 7500,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 61).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 15.09.2014 року, керівником ПП «ЛАН» Бондаренком М. М. видано ОСОБА_1 орендну плату за 2014 рік в сумі 5000,00 гривень згідно з договором оренди б/н від 16.12.2013 року (а. с. 62).

Згідно з договором оренди землі б/н, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Лан» 16.12.2013 року, орендодавець ОСОБА_1 надала ПП «Лан» в оренду земельну ділянку, загальною площею 6,0204 гектарів, рілля для товарного господарського виробництва, кадастровий номер 6324285000:02:002:0402, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди становить 144190,30 гривень. Договір укладено на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5046,66 гривень в рік та вноситься до 31 грудня кожного року. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (а. с. 60).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих Державною фіскальною службою України Головного управління ДФС у Харківській області від 25.02.2019 року, ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року отримувала доходи з таких джерел, а саме: з ТОВ «ВЕРА», ТОВ ДСП «БВ», ТОВ «АГРОЛАТІНВЕСТ» (а. с. 88).

Згідно з квитанцією № 185285 від 23.10.2018 року, адвокат Овчаренко І. А. отримав від ОСОБА_1 оплату за послуги за договором № 17 ХК про надання правової допомоги в сумі 5000,00 гривень (а. с. 90).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, складеного 07.11.2019 року в місті Харкові між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 , вбачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг складає 9400,00 гривень, яка безпосередньої оплачена відповідно до квитанції № 185262 (а. с 154).

З повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.04.2019 року № 9-20-14, 2-3485/0/19-19 вбачається, що за інформацією, наданою Відділом у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, договір оренди землі б/н від 16.12.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ЛАН» у Відділі відсутній, у зв`язку з чим у Головного управління відсутня можливість надати завірену належним чином копію витребуваного судом договору оренди землі.Крім того, зазначають, що відповідно до порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (затверджених Постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021), державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.Вказана Постанова КМУ № 1021 від 09.09.2009 року втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року, якою було затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.Таким чином, з 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель.Натомість, основоположним нормативно правовим актом у сфері реєстрації права оренди землі є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон). Статтею 6 зазначеного Закону визначено систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.Зокрема, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав;виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;акредитовані суб`єкти;державні реєстратори прав на нерухоме майно.Таким чином, органи Держгеокадастру з 01.01.2013 року не здійснюють реєстраційних дій щодо, договорів оренди землі (а. с. 112 – 113, 114).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Так, частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 316, статтею 328 та частинами 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З частин 2 та 4 статті 373 цього ж кодексу вбачається, що право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до змісту частин 1 і 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

При цьому як роз`яснюють частини 1 та 2 стаття 116 й пункт «а» частини 1 статті 90 зазначеного кодексу, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом , шляхом передачі земельних ділянок у власність, а власники земельних ділянок мають право передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно приписів статті 792 Цивільного кодексу України земельна ділянка передається в оренду на підставі відповідного договору найму (оренди) й відносини щодо цього регулюються законом.

З огляду на положення частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 638 цього ж кодифікованого акту України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Норми права, які містяться у частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, статтею 202 цього ж нормативно-правового акту визначено, що договорами визнаються дво - чи багатосторонні правочини, які є діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, з положень частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України убачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зміст частини 1 статті 209 та частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, й підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Виходячи з приписів частини 1 статті 210 цивільного кодифікованого закону України правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі», який у статті 1 визначає, що оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статей 18 та 20 цього закону (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Окрім того, в силу статей 1216 – 1217 й частини 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадкуванням, яке здійснюється за заповітом або за законом, є перехід усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті) і не припинились внаслідок його смерті (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (стаття 1225 Цивільного кодексу України).

При цьому як визначено у частині 1 статті 1297 цього ж кодифікованого цивільного закону України спадкоємиць, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За замістом абзацу 1 частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до приписів пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 , прийнявши спадщину ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримавши 26.04.2013 року відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, успадкувала (отримав у власність) належну той на час смерті земельну ділянку, площею 6,0204 гектарів, розташовану на території Станичненської сільської ради (кадастровий № 6324285000:02:002:0402).

Згідно із частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок такої реєстрації визначений спеціальним законом, яким є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до змісту частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 цього закону, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою.

При цьому частиною 2 статті 3 зазначеного нормативно-правового акту прямо передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається із пунктів 7 й 38 спірного договору оренди землі, він укладений на строк 15 років й набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом статті 253 й частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Оскільки відомостями, що містяться у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (серії ВАТ № 980256), № 16562173, сформованого 22.01.2014 року о 15:54:58 державним реєстратором реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницьким Є. А., підтверджений факт реєстрації спірного договору, то на час розгляду справ суд договір є таким, що діє.

Виходячи з наведеного, право оренди спірної земельної ділянку на земельну ділянку із кадастровим № 6324285000:02:002:0402 виникнуло з моменту здійснення державної реєстрації, вчиненої 22.01.2014 року.

Отже, починаючи з вказаної вище дати, позивач є орендодавцем, а відповідач – орендарем земельної ділянки, переданої на підставі відповідного договору.

Зі змісту тексту спірного Договору оренди землі, зокрема, абзацу 5 пункту 32, абзацу 2 пункту 33, пункту 34, 36 та 37 убачається, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Зазначене повністю відповідає приписам діючого законодавства з цього питання, а саме: частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони спірного договору у його пункті 33 дійшли згоди до того, що невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, є підставою для його розірвання за рішенням суду.

При цьому, жодної вказівки на системність або поважність чи неповажність такого порушення ними не передбачена.

Відтак, наявність будь-якого порушення умов договору як з боку орендодавця, так і з боку орендаря, є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у цій справі.

Отже, абзацом 3 підпункту 27.1. пункту 27 Договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, яким є строк до 31 грудня кожного року на підставі пункту 10 цього договору.

Тобто, у договірних відносинах, права та обов`язки сторін кореспондують, тобто праву однієї сторони відповідає обов`язок другої.

Натомість такий обов`язок відповідачем виконаний не був, зокрема у 2017 року, про що не заперечували обидві сторони справи.

Крім того, не надано учасниками справи й доказів виконання цього обов`язку відповідачем й у 2019 та 2020 роках.

Факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12014220420460001992 відносно того, що 05.06.2014 року невстановлена особа таємно викрала майно з території підприємства за адресом: АДРЕСА_1 ,- яке належить ОСОБА_2 та щодо кримінального провадження № 12016220420470008488 відносно того, що ОСОБА_5 за період часу з 20.07.2016 року по 12.08.2016 року шахрайським шляхом під приводом купівлі зерна заволодів його майном, вартістю 310000 гривень, - не є поважною причино, на яку може розраховувати відповідач як на підставу, обумовлену пунктом 37 їх Договору – «Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини».

Як визначено у частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому норма права, що міститься у частині 1 статті 12 й частині 1 статті 13 зазначеного вище нормативно-правового акту, роз`яснює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пункту 7 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд, зокрема, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу таким способом як припинення правовідношення.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Також, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього ж Закону договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі приписів статті 24 наведеного законодавчого акту орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, частина 1 і 3 статті 31 й частини 2 та 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначають, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, а також в порядку, встановленому законом, зокрема, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, в тому числі коли це передбачено договором оренди землі.

У підпункті «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематичне невнесення орендної плати, а відповідно до положень частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців поспіль.

Ураховуючи, що договір оренди землі, укладений 16.12.2013 року, передбачає таку можливість, й вона повністю узгоджується із вищенаведеними нормами права, а також те, що сторони добровільно не вирішили це спірне питання, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для його розірвання за рішенням суду.

Отже, як прямо визначено у частинах 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відтак, суд вважає, що Договір оренди землі б/н, укладений між 16.12.2013 року між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ “ЛАН” (ЄДРПОУ 31847991) слід розірвати.

Такий висновок суду жодним чином не суперечить приписам частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду землі» щодо забезпечення орендареві захисту його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на неї, так як повністю базується на нормах законодавства України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Крім того, ухвалюючи рішення, суд також ураховує й правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, прийняту 20.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 383/708/16-ц, де суд зробив висновок про те, що систематичне порушення договору щодо внесення орендної плати є підставою для його розірвання, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Натомість, вирішуючи згідно з правилом підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір – це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

На підставі приписів абзацу 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2018 році.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1762 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 704,80 гривень, виходячи з розрахунку: 1762 гривень х 0,4 = 704,80 гривень.

На виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ОСОБА_1 додала документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 704,80 гривень (а. с. 1).

Крім того, з положень пункту 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України убачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється вищенаведеною статтею, зокрема її частинами 2 – 4.

Так, як регламентоване зазначеними нормами цивільного процесуального права, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як убачається з доданих документів, професійну правничу допомогу Сисенко Н. М. надав ОСОБА_6 , який є адвокатом, оскільки має відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане 30.03.1999 року, й діяв за договором про надання правової допомоги (договору про надання юридичних послуг № 17 ХК, укладеного 22.02.2018 року між ним та ОСОБА_1 ) та за ордером, виписаним на підставі договору про надання правової допомоги № 005 ХК, укладеного 17.04.2021 року між ним та ОСОБА_1 .

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, складеного 07.11.2019 року в місті Харкові між ОСОБА_1 та адвокатом Овчаренко І. А., вбачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг складає 9400,00 гривень, яка безпосередньої оплачена відповідно до квитанції № 185262 (а. с 154).

Частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Одночасно з цим, норми права, що містяться у частинах 5 та 6 статті 137 цивільного процесуального кодифікованого закону України, визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, визначений договором про надання правничої допомоги (Договором про надання юридичних послуг № 17 ХК від 22.02.2018 року), відповідає обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а також вартості, вже сплаченої їй позивачем.

Відтак, суд робить обґрунтований висновок про те, що позивач ОСОБА_1 понесла судові витрати на правничу допомогу адвоката Овчаренка І. А.. за цим позовом в сумі 9400,00 гривень.

Приходячи до такого, суд ураховує, що відповідач не надав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, хоча і був обізнаних про їх суму.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 704,80 гривень, 10,00 гривень - витрати за касове обслуговування та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9400,00 гривень, а всього 10114,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), статтями 78, 81, 90 і 116 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 11 - 13, 15, 16, 20, 181, 182, 202, 209, 210, 254, 316, 319, 321, 328, 373, 626, 638, 639, 651, 653 і 792 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтями 18, 20, 27, 31 і 32 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями), статтями 3 і 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями), статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями), Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 року (із змінами та доповненнями) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 – 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 – 81, 83, 89, 128 – 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛАН» «Про розірвання договору оренди землі» задовольнити.

Розірвати договір оренди землі без номеру, укладений 16 грудня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЛАН».

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛАН» на користь ОСОБА_1 понесені нею та документально підтверджені судові витрати в загальній сумі 10114,80 гривень (десять тисяч сто чотирнадцять гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_3 );

Відповідач: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛАН», місцезнаходження (вулиця Комарова, будинок № 9, село Станичне Нововодолазького району Харківської області, 63232), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (31847991).

Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко