Ухвала суду № 97746833, 03.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/910/21

Провадження № 2/0203/680/2021

УХВАЛА

03 червня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Пилипенко А.С.,

за участі:

представника позивача – Волчек Н.М.,

представника відповідача – Синиченка Ю.В.,

представника відповідача – Чеснокової І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2021 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 15343,80 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 року, цивільну справу № 203/910/21, провадження № 2/0203/680/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача та допущено представника позивача до участі у справі в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання, призначене на 03.06.2021 року, з`явились представник позивача, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та представники відповідача.

До початку підготовчого засідання 22.04.2021 року представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, в обґрунтування якого зазначила, що позовна заява Приватного акціонерного товариства «СК «АРКС» про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 15343,80 грн містить ряд порушень вимог статей 175 і статей 177 ЦПК України.

Так, за поясненнями представника відповідача, всі долучені до позовної заяви аркуші паперу із записами на них не можна вважати копіями документів, а тому вони не мають ніякого доказового значення і не можуть бути покладені в основу судового рішення. Це є порушенням вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, згідно з якою позивач, зокрема, зобов`язаний додати до позовної заяви в оригіналах або в копіях всі наявні у нього письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Також, як зазначив представник відповідача, всі записи на аркушах паперу неможливо засвідчити на предмет їх відповідності оригіналам документів, бо самі оригінали не оформлені належним чином. Тому не мають необхідних для кожного документу атрибутів та ознак. Це є порушенням, що полягає у невиконанні позивачем вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, за якою позивач повинен додати до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Представник відповідача вважає необґрунтованим і розрахунок суми, що стягується, чим на його думку, позивачем порушені вимоги п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Як зазначив представник відповідача, аналіз запропонованого позивачем розрахунку ціни позову свідчить про безпідставність та необґрунтованість завищення в розрахунку вартості автомобіля як шляхом завищення вартості замінених в процесі ремонту деталей автомобіля з 36097,86 грн до 43466,30 грн, так і шляхом заниження коефіцієнта фізичного зносу замінених в процесі ремонту деталей з 0,4626 до 0,3000. Тому представник відповідача вважав необґрунтованою та безпідставною суму компенсації за ремонт автомобіля в розмірі 8071,33 грн.

Представник відповідача зазначив, що у позовній заяві позивач стверджує про те, що позивач ПрАТ «СК «АРКС» є правонаступником ПрАТ «СК «АХА Страхування», яке безпосередньо сплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 . Проте до позовної заяви не додано ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії документа, що підтверджує факт правонаступництва. Це порушення, на думку відповідача, полягає в невиконанні позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно з якою в позовній заяві слід зазначити, а до позовної заяви слід додати в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях докази, що підтверджують позовні вимоги. Представник відповідача послався на те, що аркуш, на якому містяться витяг із статуту товариства та текст довідки Головного управління статистики в м. Києві щодо реєстрації ПрАТ «СК «АРКС» в ЄДРПОУ не буде ані документом, ані письмовим доказом, бо він підписаний не керівником ПрАТ «СК «АРКС», а секретарем загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «АРКС». Останній має право підписувати тільки протокол загальних зборів акціонерів або витяг з цього протоколу.

Наступним порушенням на думку представника відповідача, є те, що до позовної заяви долучена копія виданої на ім`я ОСОБА_3 довіреності № 1824/18 від 18.12.2020 року, що засвідчена самою ОСОБА_3 , тобто особою, якій і видано довіреність. Це є порушенням вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України.

Крім того, як зазначив відповідач, в жодній позиції додатків до позовної заяви не зазначено кількості аркушів, що позбавляє його як відповідача можливості пересвідчитись в тому, що на його адресу в повному обсязі направлено всі додані до позовної заяви матеріали і що позивачем не надано суду якихось матеріалів, про які відповідачу невідомо. Це є порушенням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме невиконання вимог п. 5.22 ДСТУ 4163-2003, згідно з якого відмітку про наявність додатків до документа слід розміщувати під текстом документу з обов`язковим зазначенням кількості аркушів та примірників додатку.

Тому представник відповідача зазначив, що відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, якщо позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, судом постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху.

Другий представник відповідача підтримала вимоги клопотання про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі та просила суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без руху та зазначила, що всі додані до позовної заяви засвідчені представником позивача, як і довіреність, належним чином та відповідні її повноваження на засвідчення копій документів зазначені в самій довіреності.

Суд, заслухавши думки учасників справи, вивчивши доводи представника відповідача, зазначені в клопотанні про залишення позовної заяви без руху, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У ст. ст. 175, 177 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви.

Так, відповідно до п. 3, п. 5 ч. 5 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5, ч. 7 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд, проаналізувавши вищевказані положення ЦПК України, а також доводи представника відповідача щодо визначених ним порушень представником позивача вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зазначає, що вказані в клопотанні представником відповідача недоліки позовної заяви зводяться до оцінки засвідчення доданих до позовної заяви документів та довіреності представника позивача, а також до оцінки доказів, наданих позивачем разом з позовною заявою.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналіз викладених положень ЦПК України дає підстави дійти висновку, що повноваження представника юридичної особи можуть бути підтверджені на підставі засвідченої ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/5500/18 в постанові від 04.12.2019 року.

Так, судом встановлено, що представник позивача, подавши до суду разом з позовною заявою копії документів в якості письмових доказів підтвердила їх відповідність оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. При цьому додані до позовної заяви документи містять наступні відмітки: «З оригіналом згідно. Представник Н.М. Волчек. 03.03.2021. Підпис». За текстом довіреності від 18.12.2020 року № 1824/18 представник позивача Волчек Наталія Михайлівна уповноважена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» представляти його інтереси, для чого їй надається право, в тому числі завірення копій документів та підпису, зокрема, позовних заяв, інших необхідних документів. Довіреність видана без права передоручення третім особам та діє з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року (а.с.56).

Суд враховує те, що у довіреності Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» уповноважено Волчек Н.М., в тому числі засвідчувати копії документів. При цьому процесуальним законом не передбачено іншого обов`язкового способу посвідчення копій документів, виданих юридичною особою.

Тобто з огляду на наведений зміст копії довіреності представника позивача, яка наявна в матеріалах справи, засвідчена підписом представника позивача, підтверджує повноваження останньої на засвідчення доданих до позовної заяви документів, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповадача на необхідність засвідчення позивачем копій документів відповідно до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації». Адже вимоги до засвідчення копій письмових доказів визначені у ч. 5 ст. 95 ЦПК України, про що зазначено судом вище.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII, національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стандарт в розумінні ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» є нормативним документом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері, проте він не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, а отже і джерелом права, яке застосовується судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року, справа № 320/4916/19.

Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002 року).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні й ілюзорні, а практичні й ефективні права (рішення ЄСПЛ у справі «Метьюз проти Сполученого Королівства» («Matthews v. the United Kingdom») [GC], заява № 24833/94, п. 34); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94, п. 36).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Отже, висновки суду не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 1 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) також зазначав, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що фактично документи, додані до позовної заяви є засвідченими уповноваженою особою, в тому числі і довіреність представника позивача, суд критично оцінює всі інші посилання представника відповідача на недотримання представником позивача порядку засвідчення копій доданих до позовної заяви документів та довіреності представника позивача, бо такі свідчать про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства. Так, застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, чим порушується сама сутність права.

Суд зазначає, що в іншій частині клопотання представника відповідача зводиться до оцінки доказів.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналіз викладених вище положень ЦПК України вказує, що оцінку письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, щодо їх врахування чи відхилення, суд надає в рішенні суду, а не під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху. Тому доводи представника відповідача з цього приводу суд вважає безпідставними.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258-261, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складений 10.06.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва