Ухвала суду № 97746232, 13.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2021 Справа №607/10403/21 Провадження № 1-кс/607/3368/2021 м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Легети І.Б., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Молиня Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Савчук Л.В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевою М.Я., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Савчук Л.В. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевою М.Я. звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021211040000823 від 12.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000823 від 12.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу із 22 год. 30 хв. 11.06.2021 по 00 год. 30 хв. 12.06.2021 ОСОБА_2 , спільно за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , незаконно заволоділи автомобілем марки Mazda моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2 , чим спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 325 000 грн. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000823 від 12.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України. Ініціатор клопотання зазначає, що при невстановлених слідством обставинах, місці та часі, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли рішення про особисте збагачення шляхом здійснення незаконного заволодіння транспортним засобом.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розробили план злочинних дій, спрямованих на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Так, при невстановлених слідством обставинах, місці та часі, останні підшукали ОСОБА_5 – водія автомобіля Hyundai модель Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , який транспортував учасників злочинної групи до місця вчинення кримінального правопорушення, а також забезпечував їх транспортування після його вчинення та надійного переховування, а також утруднення їх викриття потерпілим і представниками правоохоронних органів. Після чого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, прибули у м.Тернопіль з метою незаконного заволодіння транспортним засобом.

При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи згідно розробленого плану діяльності, перебуваючи у дворі будинку № 37, що за адресою: проспект Злуки в м. Тернополі, побачили автомобіль марки Mazda моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 .

Після чого, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, в період з 22 год. 30 хв. 11.06.2021 по 12.06.2021, точного часу досудовим розслідуванням на даний час не встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , діючи згідно заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності та ролі кожного у його вчиненні, підійшли до автомобіля марки Mazda моделі «3», р. н. з. НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного незаконного збагачення, розбили водійське скло та, в такий спосіб, проникли до салону вказаного автомобіля. Надалі ОСОБА_2 виконуючи роль водія сів за кермо вказаного автомобіля, та завів двигун шляхом перепрограмування центрального замка, а ОСОБА_3 , в свою чергу, сів на переднє пасажирське сидіння. ОСОБА_1 взяв на себе функцію спостереження та супроводу автомобіля марки Mazda моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 з місця вчинення злочину до місця його транспортування, та з водієм ОСОБА_5 , який не був обізнаний із злочинною діяльністю останніх, за допомогою автомобіля марки Hyundai модель Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , їхав у супроводі автомобіля марки Mazda моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно заволодівши автомобілем марки Mazda моделі «3», д.н.з. НОМЕР_1 покинули місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 325 000 грн.

12.06.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.3 ст.289 КК України.

12.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та у зв`язку з цим існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, прокурор вважає, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник підозрюваного – адвокат Молинь Р.П. просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити з огляду на необґрунтованість пред`явленої підозри, та непричетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому діяння, посилаючись також на недоведеність вказаних у клопотанні слідчим ризиків. Захисник також просив врахувати наявність у підозрюваного ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, родини, неповнолітньої дитини на утриманні. Одночасно захисник зазначив про те, що розмір застави, зазначений прокурором в судовому засіданні, є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, висловив заперечення щодо задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що не вчиняв інкримінованого кримінального правопорушення, а тому підозру вважає необґрунтованою.Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також вказав про застосування до нього фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 12.06.2021. Крім того підозрюваний ОСОБА_1 заявив клопотання про заміну захисника та відкладення судового засідання, оскільки він уклав договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, який знаходиться в м.Київ та в судове засідання не прибув.

Захисник Молинь Р.П. повідомив що він підтримує клопотання підозрюваного.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність в матеріалах клопотання підтверджуючих даних про укладення підозрюваним довогору з іншим, ніж за призначенням захисником, а також те, що оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, участь захисника в даному кримінальному провадженні є обов`язковою.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст..49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Стаття 54 КПК України визначає право підозрюваного відмовитися від захисника або замінити його.

Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Згідно п. 11) ч. 1 ст. 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно п. 3) ч.1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.

Слідчим суддею встановлено, що адвокат Молинь Р.П. є захисником підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.06.2021 №727, підтверджуючих даних про те, що останній користується захистом іншого захисника або залучив іншого представника у справі немає, тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання про заміну захисника, оскільки даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 залучив іншого захисника немає, а участь захисника в даному провадженні є обов`язковою.

Враховуючи викладене, клопотання підозрюваного ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000823 від 12.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

12.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000823 від 12.06.2021; протоколи огляду місця події від 12.06.2021; протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 12.06.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 12.06.2021; протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 від 12.06.2021, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України – ОСОБА_1 від 12.06.2021, інші долучені до клопотання матеріали.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, слідчий суддя враховує, те, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення вчинене з корисливих мотивів, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про особливо тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником Молинем Р.П. доводи щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки навіть з урахуванням позитивних даних про особу підозрюваного, такі доводи не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України. Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення та роль ОСОБА_1 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні просив визначити заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681000 грн., посилаючись на дані про особу підозрюваного, розмір матеріальних збитків, спричинених злочином, а також нездатність застави у меншому розмірі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_1 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім`ї цінного майна, отже, стороною обвинувачення не доведено майновий стан ОСОБА_1 станом на день застосування запобіжного заходу.

Стосовно зазначених аргументів слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_1 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. Не надано такої інформації і прокурором під час судового розгляду клопотання.

При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим та прокурором інших належних доводів, чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації – не надано.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необґрунтованим висновок прокурора про те, що застава в максимальному розмірі, визначена п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та приходить до висновку, що зазначений прокурором розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 , що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо визначення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, слідчий суддя враховує строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. З огляду на норми п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та враховуючи вимоги ч.7 ст.194 КПК України, наявні підстави для визначення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 год. 59 хв. 10.08.2021.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Враховуючи, що під час судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 заявив про застосування до нього фізичного насильства зі сторони працівників правоохоронних органів та спричинення йому тілесних ушкоджень під час його затримання 12.06.2021, слідчий суддя вважає за необхідне зафіксувати таку заяву, зобов`язати слідчого забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного, а також доручити керівнику Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернопіль) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львівпровести дослідження фактів, викладених підозрюваним ОСОБА_1 у судовому засіданні, щодо застосування до нього фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 12.06.2021.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Савчук Л.В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевою М.Я., про застосування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів – задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 227 000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/10403/21; провадження №1-кс/607/3368/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.06.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 10.08.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов`язати начальника ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечити його право на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає його стан здоров`я.

Доручити керівнику Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернопіль) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львів організувати проведення дослідження фактів, викладених в усній заяві підозрюваним ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.06.2021, щодо застосування до нього фізичного насильства з боку працівників поліції під час його затримання 12.06.2021.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук