Рішення № 97746086, 15.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7546/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Шумило Н.Б.

за участю секретаря - Луцак В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Ужгородська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити між нею та відповідачем ОСОБА_2 порядок спільного часткового використання земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га, по Ѕ ідеальній частці та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . 04.09.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Із вказаного свідоцтва вбачається, що спадщина на яку видано це свідоцтво складається з Ѕ частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи наведене, 04.09.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за №33084239, відповідно до якого позивачу на праві приватної спільної часткової власності (1/2 частки) належить вищевказаний житловий будинок. Інша 1/2 частки вказаного будинку належить ОСОБА_2 , відповідачу по справі. На початку жовтня 2019 року відповідачем до Ужгородської міської ради подано документи з метою приватизації земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га, тобто земельної ділянки, яка по суті є присадибною земельною ділянкою до земельної ділянки на якій розміщений належний їй на праві спільної часткової власності житловий будинок. Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га використовувалась спадкодавцем ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що відповідало цільовому призначенню даної земельної ділянки. Враховуючи вимоги законодавства, а також той факт, що згоди на приватизацію спірної земельної ділянки позивач не надавала, вона подала до Ужгородської міської ради заяву з проханням не розглядати питання щодо надання гр. ОСОБА_2 згоди у затвердженні проекту землеустрою щодо всієї земельної ділянки, без врахування її інтересів. 13.02.2020 року Ужгородською міською радою прийнято рішення «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» Відповідно до п.3 вказаного рішення вирішено відмовити гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки не враховано інтересів співвласника земельної ділянки. З часу прийняття вказаного рішення Ужгородською міською радою між сторононами так і не було досягнуто домовленості щодо порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419. Відповідач ігнорує будь-які перемовини спрямовані на визначення меж та розмірів спірної земельної ділянки. Крім того, в березні 2020 року відповідач повторно звернувся до Ужгородської міської ради з питанням приватизації спірної земельної ділянки. Зазначає, що відповідач за відсутності згоди співвласника, вчиняє дії спрямовані на приватизацію всієї земельної ділянки, яка перебувала в користуванні спадкодавця та по суті є присадибною земельною ділянкою до успадкованого по Ѕ будинковолодіння. Станом на день подачі позову право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га за жодною особою не зареєстровано. Враховуючи наведене, а також те, що сторонами по справі не досягнуто згоди з приводу використання, встановлення меж та розмірів земельної ділянки, вважає, що єдиним виходом із існуючої конфліктної ситуації є встановлення судом порядку використання вищевказаної земельної ділянки між нею та відповідачем, з встановленням меж та розмірів земельних ділянок, які відповідають розміру частки співвласників у житловому будинку, тобто обрати такий варіант, при якому площа ділянки, яка виділяється співвласникам, найбільше відповідає їхнім ідеальним часткам, тому звернулася до суду з даним позовом.

Процесуальні дії по справі та позиція учасників процесу

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін (а.с. 29-30).

06.10.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Ужгородську міську раду (а.с. 54-55).

09.11.2020 року Ужгородська міська рада подала до суду письмові пояснення, до яких додано докази направлення таких іншим учасникам справи. У поясненнях зазначила, що вимоги позивача вважають необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкувала майно ОСОБА_3 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається із Ѕ частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної довідки вказане будинковолодіння належить на праві спільної часткової власності гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , фактичний (реальний) поділ в натурі будинковолодіння не вчинено. Згідно запису у Довідці за будинковолодінням є фактичне користування земельною ділянкою 2141 кв.м. Право власності на цю земельну ділянку чи на її частину не оформлено за жодним із співвласників. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 по суті є присадибною земельною ділянкою до земельної ділянки на якій розташований житловий будинок сторін. У поясненнях також вказано, що гр. ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6188 га для ведення особистого фермерського господарства рішенням XLIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 13.02.2020 року № 1903. Ймовірно дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка визначена для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 2141 кв.м. З огляду на наведене, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для вирішення спору слід звернутись до Ужгородської міської ради для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 2141 кв.м., який належить їм на праві спільної часткової власності. У відповідності до прінт-скріна з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 не охоплює житловий будинок, а земельна ділянка під житловим будинком не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем не доведено на яких саме підставах земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 використовувалась спадкодавцем, а саме - гр. ОСОБА_3 , та не доведено, що відповідна земельна ділянка обліковується за будинком. До матеріалів позовної заяви не надано правовстановлюючі документи, які підтверджуються факт користування земельною ділянкою. Тільки за наявності відповідних документів можна встановлювати порядок користування земельною ділянкою. Зазначено, що Ужгородська міська рада не заперечує щодо визначення порядку використання земельної ділянки яка розташована під житловим будинком, який перебуває у спільній власності. На даний час, спірна земельна ділянка належить Ужгородській міській раді на праві комунальної власності і встановити порядок спільного часткового користування земельної ділянки, яка перебуває у власності територіальної громади міста суперечить нормам законодавства. На підставі наведеного Ужгородська міська рада в частині встановлення порядку спільного часткового використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:69:001:0419 просить відмовити, оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності. Крім того просили поновити строк для подачі відзиву, оскільки ухвалу про відкриття провадження отримано 12.10.2020 року, а з 13.10.2020 року представник по даній справі перебуав на лікарняному (а.с. 64-68).

03 лютого 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Леньо І.О. було подано відзив на позовну заяву, на яких наявні підписи про отримання такого представником позивача та представником третьої особи. У відзиві представник зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та безпідставні, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вказує, що користуючись своїм правом на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 звернувся 08.07.2016 року до Ужгородської міської ради із відповідним клопотанням. На підставі даного звернення 30 серпня 2016 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення, згідно якого був наданий дозвіл відповідачу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,6188 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею її у власність. Таким чином, земельна ділянка, на яку позивач просить суд встановити порядок користування, жодним чином не відноситься до майна, на яке вона має право в порядку спадкування за батьком ОСОБА_3 . Дану земельну ділянку відповідач ОСОБА_2 набуває в порядку ч. 6 ст. 118 ЗК України, тобто у спосіб, в який може набути земельну ділянку у власність будь-який громадянин України - безоплатно із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Вказана земельна ділянка не є присадибною, тобто не відноситься до земель житлової та громадської забудови - земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і вона розташована окремо від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок розміщений на іншій земельній ділянці, про яку в позовній заяві не йдеться. Також, у відзиві зазначає, що оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га, наразі ще перебуває в комунальній власності - у власності територіальної громади міста Ужгород, то позивачка не вправі вимагати встановити порядок користування даною земельною ділянкою, тим більше пред`являючи такі вимоги до ОСОБА_2 (а.с. 91-94).

На адресу суду 11 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Радь І.І. надійшла відповідь на відзив, з доказами надіслання такої іншим учасникам справи. Вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га, є саме присадибною земельною ділянки до житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що чітко вбачається із публічної кадастрової карти. Звертає увагу суду на те, що факт віднесення вказаної земельної ділянки до присадибної земельної ділянки житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо, не заперечувався і самим відповідачем. Подаючи заяву від 08.07.2016 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою в майбутньому спірної земельної ділянки, Відповідач чітко усвідомлював, що дана земельна ділянка розташована та закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1 спадкоємцем 1/2 частки якого була позивач. Ужгородською міською радою VI скликання на XLIV сесії 13.02.2020 року було прийнято рішення №1903 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» згідно пункту 3 якого відмовлено Відповідачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з мотивів не врахування інтересів співвласника земельної ділянки. Вказує, що спірна земельна ділянка тривалий час використовувалась саме спадкодавцем - ОСОБА_3 , що зокрема підтверджується змістом доданої архівної довідки №117 від 02.02.2020 року. На підставі наведеного вважає, що є достатні підстави для висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наділені правом спільного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 із встановленням відповідних меж та розмірів які би відповідали їхнім ідеальним часткам як співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 15.06.2021 року не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Клопотань про відкладення даного судового засідання на адресу суду від неї не надходило. У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2021 року позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, доповнила, що земельна ділянка перебувала у користуванні її батька ОСОБА_3 та на даний час використовується нею. Просила позов задовольнити.

Представник позивача – адвокат Радь І.І. в судове засідання 15.06.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. При цьому, 15.06.2021 року до суду подав заяву про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами. У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2021 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з мотивів, наведених у ньому та у відповіді на відзив. Вказав, що позивач успадкувала Ѕ частину житлового будинку, інша частина належить відповідачу. Адреса земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити порядок користування є такою ж як і адреса житлового будинку. Звернув увагу, що площа спірної земельної ділянки повністю відповідала розмірам присадибної земельної ділянки яка передавалась у користування робітників, службовців і інших громадян, що проживають у сільській місцевості встановленим вимогам ст.78 Земельного кодексу Української РСР. Вказав, що спірна замельна ділянка використовувалась спадкодавцем ОСОБА_3 саме як присадибна земельна ділянка до житлового будинку АДРЕСА_1 з метою ведення особистого селянського господарства.

Відповідач та його представник - адвокат Леньо І.О. в судове засідання 15.06.2021 року не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судової повістки. При цьому, 15.06.2021 року від представника відповідача до суду поступила заява, у якій просить закінчувати розгляд даної справи без присутності відповідача та/або його представника, у задоволенні позову просить відмовити. У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2021 року представник відповідача щодо позову заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому, доповнив, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить встановити порядок користування, не призначена для обслуговування будинку, а має сільськогосподарське призначення та не має відношення до спадкового майна. Вказана земельна ділянка була відведена на підставі права на безоплатну приватизацію, та їй був наданий кадастровий номер. На даний час земельна ділянка перебуває в комунальній власності Ужгородської міської ради.

Представник третьої особи Ужгородської міської ради у судове засідання 15.06.2021 не з`явився, при цьому, в матеріалах справи наявне клопотання, яке 20.04.2021 року надійшло на електронну адресу суду, згідно якого Ужгородська міська рада не заперечує щодо розгляду даної справи без їх участі за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2021 року, представник третьої особи ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечила, вказала, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить встановити порядок користування перебуває у комунальній власності. Дана земельна ділянка є відмінною від земельної ділянки, що призначена для обслуговування житлового будинку.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 04.09.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо В.І. було видано свідоцтво про право на спадщину серії НОМЕР_1 , зареєстроване в реєстрі за №2062. Вказане свідоцтво було видано на підставі заповіту від 10 червня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №632, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1963 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з Ѕ частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданного Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 19.12.1977 року, на підставі рішення від 14.12.1977 року за №526, зареєстроване Ужгородським державним міжрегіональним виробничим підприємством технічної інвентаризації, 20.01.1978 року, запис №4372, що належала батьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого був син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на Ѕ частину будинку (а.с.7).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, №57434903, вбачається, що спадкодавцем зазначено ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємець – ОСОБА_1 , спадкове майно – Ѕ житлового будинку, загальною площею 90,5 кв.м, АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 04.09.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2062, виданого 04.09.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В., було внесено запис, згідно якого житловий будинок загальною площею 90,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, розмір частки – Ѕ (а.с.8-9).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №231124578, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться житловий будинок, загальною площею 90,5 кв.м, житловою площею 44,4 кв.м, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки). Житловий будинок, зазначений під літ. «А,А?», складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», огорожа «1-3» вимощення «І», літна кухня «Д», сарай «Е». В графі «технічний опис майна» вказано, що земельна ділянка складає 2141 кв.м по фактичному користуванню (а.с. 69-71).

ОСОБА_2 08.07.2016 року звернувся із заявою до міського голови, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6188 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність (а.с.95).

Згідно п.2.30 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VIІ скликання від 30 серпня 2016 року №359 «Про надання та відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,6188 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с.96).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що 30.08.2019 року на підставі проекту щодо відведення земельних ділянок від 05.03.2019 року було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства,, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, площею 0,6188 га. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.97).

До матеріалів справи було долучено кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 (а.с.12, 98).

01.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови із заявою у якій вказувала, що вона являється співвласником будинку по АДРЕСА_1 . Їй стало відомо, що на розгляді сесії міської ради виноситься питання щодо приватизації земельної ділянки в будинковолодінні по АДРЕСА_1 . Просила не розглядати дане питання без врахування її інтересів як співвласника житлового будинку (а.с.14).

Пунктом 3 Рішення Ужгородської міської ради XLIV сесії VIІ скликання від 13 лютого 2020 року №1903 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , оскільки не враховано інтересів співвласника земельної ділянки (а.с.19-23).

06 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови із заявою, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6188 га, кадастровий номер 2110100000:69:001:0419, яка розташована по АДРЕСА_2 , з подальшою передачею її у власність (а.с.24).

12.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови із скаргою, у якій вказала, що їй стало відомо, що ОСОБА_2 подано документи на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Так як вона є співвласником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , просить не розглядати звернення ОСОБА_2 на оформлення ділянки по вказаній адресі (а.с.15).

До матеріалів справи долучено витяг з Публічної кадастрової карти України, з якого вбачається місцерозміщення земельної ділянки. Зазначено наступну інформацію про земельну ділянку: кадастровий номер - 2110100000:69:001:0419, тип власності – не визначено, цільове призначення – 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площа – 0,6188 га (а.с.73).

З архівної довідки, виданої Баранинською сількою радою Ужгородського району Закарпатської області №117 від 02.02.2020 року, яка видана згідно Погосподарської книги Баранинської сільської ради, за 1974-1976 рр. ст.49, особовий рахунок № НОМЕР_2 , по земельній шнуровій книзі №25 вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 головою сім`ї був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказано, що земля, яка знаходилась в особистому користуванні господарства за період з 01.01.1974 р. по 01.06.1976 р. була площею 0,24, в тому числі під будівлями 0,01 (а.с.89).

Листом виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1384/03-17 від 14.05.2021 року повідомлено, що Указом президії Верховної ради Української РСР № 1078-ІХ від 12.07.1976 село Дравці Баранинської сільської ради Ужгородського району разом з її землями включено в межі міста Ужгорода Закарпатської області. У зв`язку із приєднанням до міста Ужгорода села Дравці, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящих № 605 від 22.12.1976 вулиці села Дравці переіменовано та включено до переліку вулиць міста з відповідною перенумерацією будинків. Будинок, що до грудня 1976 мав адресу АДРЕСА_3 , згідно адресного плану міста отримав адресу АДРЕСА_2 . Зазначено, що звернень від гр. ОСОБА_1 щодо приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок та оформлення ділянки у приватну власність за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не надходило. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 виділена гр. ОСОБА_2 за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 адреса не присвоювалася, оскільки адреса земельним ділянкам сільськогосподарського призначення не надається .

Листом Баранинської сільської ради Ужгородського району №634 від 29.04.2021 року було повідомлено, що Баранинська сільська рада володіє інформацією по об`єкту, що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , виключно, станом на 1976 рік та, яка зазначена у погосподарській книзі, тобто, на момент перебування с. Дравці в складі Баранинської сільської ради. Будь-яка містобудівна документація на населений пункт с.Дравці, Ужгородського району Закарпатської області в Баранинській сільській раді відсутня.

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Інститут права спільної власності характеризується множинністю суб`єктів та єдністю об`єкта. Він оформлює відносини з приводу приналежності майна (речі) одночасно кільком особам - суб`єктам відносин власності (співвласникам). Причому відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб`єктами права власності - фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами тощо. Суб`єкти права спільної власності, як і будь-який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року, справа № 310/6435/17.

Під час судового розгляду було встановлено, що порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га не встановлювавався.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За правилами частини четвертої статі 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 набув права власності на Ѕ житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 3-347 від 23.06.2016 року. ОСОБА_1 набула права власності на Ѕ житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2062 від 04.09.2019 року.

З огляду на викладене у зв`язку з набуттям спільної часткової власності на житловий будинок у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виникло також право спільного користування відповідною частиною земельної ділянки, на якій розміщений цей будинок.

Позивач вказує, що земельна ділянка, з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419, площею 0,6188 га є присадибною земельною ділянкою до житлового булинку за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем та третьою особою дана обставина заперечувалася, вказували, що спірна земельна ділянка не належить до земель житлової та громадської забудови і розташована окремо від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зазначали, що будинок розміщений на іншій земельній ділянці, про яку у позовній заяві не йдеться.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами відповідача та третьої особи, про відмінність земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 від земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..

Згідно положень ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом «а» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 не віднесена за основним цільовим призначенням до землі житлової та громадської забудови, та відсутні підстави вважати, що така використовується для розміщення житлової забудови.

Згідно положень ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

До матеріалів справи було долучено кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 (а.с.98). На такому не відображені контури об`єктів нерухомого майна, з чого слідує, що житловий будинок на цій земельній ділянці не розміщений.

З Публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 не охоплює житловий будинок, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..

Крім цього, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що земельна ділянка, яка було надана по фактичному користуванню за місцезнаходженням будинку складає 2141 кв.м (а.с.71). З архівної довідки, виданої Баранинською сількою радою Ужгородського району Закарпатської області №117 від 02.02.2020 року, вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) головою сім`ї був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , земля, яка знаходилась в особистому користуванні господарства за період з 01.01.1974 р. по 01.06.1976 р. була площею 0,24, в тому числі під будівлями 0,01 (а.с.89).

Позивач посилається на положення ст. 78 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, згідно якої робітники, службовці і інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, у таких розмірах: спеціалісти сільського і водного господарства, які працюють в сільськогосподарських і водогосподарських підприємствах, організаціях, установах і проживають у сільській місцевості, робітники і службовці учбових, дослідних, підсобних, відгодівельних та інших сільськогосподарських підприємств і організацій, сільські вчителі, медичні та фармацевтичні працівники з спеціальною освітою, які проживають і працюють у сільській місцевості, а також робітники і службовці підприємств зв`язку, розташованих в сільській місцевості, - не більше 0,25 гектара, а на поливних землях - не більше 0,13 гектара на сім`ю.

Таким чином, із вказаної норми слідує, що площа земельної ділянки, яка надавалася в коистування не могла перевищувати 0,25 гектара. З довідки Баранинськї сількї ради слідує, що ОСОБА_3 був користувачем земельної ділянки площею 0,24 га.

Разом з тим, площа земельної ділянку, відносно якої позивач просить встановити порядок спільного часткового використання становить 0,6188 га. До матеріалів справи не було долучено документів, які свідчать про землекористування спадкодавцем ОСОБА_3 визначеною площею земельної ділянки.

Доводи представника позивача про те, що спірна земельна ділянка розташована за тією ж адресою, що і житловий будинок, що свідчить про те, що така є присадибною до житлового будинку АДРЕСА_2 суд вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема Листом виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1384/03-17 від 14.05.2021 року, у якому вказано, що на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 адреса не присвоювалася, оскільки адреса земельним ділянкам сільськогосподарського призначення не надається.

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка площею 0,6188 га з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 є присадибною земельною ділянкою до житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 розміщений на земельній ділянці, яка є суміжною із земельною ділянкою площею 0,6188 га з кадастровим номером 2110100000:69:001:041, що має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та перебуває у комунальній власності громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

До вказаної земельної ділянки не застосовуються положення статті 120 ЗК України, оскільки будинок та господарські споруди на ній не розміщені. Доказів того, що відповідний орган місцевого самоврядування надавав дозвіл на користування спадкодавцю ОСОБА_3 земельною ділянкою, щодо якої позивач просить встановити порядок користування, під час розгляду справи здобуто не було.

Вимог про визнання права власності чи користування такою ділянкою позивач не заявляв.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:69:001:0419 площею 0,6188 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та не належить сторонам на праві користування, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку використавання земельної ділянки.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що п. 19, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховується також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У спірних правовідносинах питання щодо можливих варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, 81, 87, 88, 120 Земельного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Ужгородська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Ужгородська міська рада, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924.

Повне рішення суду складено – 17 червня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило