Ухвала суду № 97742528, 25.05.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.05.2021

Справа № 334/4437/14-ц

Провадження № 6/334/32/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, заінтересована особа: АТ «Брокбізнесбанк»,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, заінтересована особа: АТ «Брокбізнесбанк».

Заява обґрунтована тим, що Ленінським районним судом міста Запоріжжя 02 червня 2014 року розглянуто подання головного державного виконавця Святченко Є.В. від 13.05.2014 року про обмеження права виїзду за кордон ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження про виконання виконавчого листа №2-3933/11 від 07.08.2013 року, виданого Ленінським районним судом міста Запоріжжя.

За результатами розгляду подання судом було винесено ухвалу від 02.06.2014 року у справі №334/4437/14-ц, якою подання державного виконавця задоволено та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання ним своїх обов`язків за рішенням Орджоиікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №2/3933/11.

Положенням статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», визначає порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у

Запорізькій області від 21.06.2019р. виконавчий лист №2-3933/11 від 07.08.2013р. повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Повторно стягувач не звертався до органів примусового виконання рішень про

виконання виконавчого листа №2-3933/11 від 07.08.2013р.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі

закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та

у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишити будь-яку країну, включно зі своєю

волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що

передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної

чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для

захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права передбачено, що

кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище

права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом які є

необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи

моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами,

визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу

України», на державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом

завдань покладаються: запобігання та недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України

осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово

обмежено у праві виїзду з України, у тому числі з дорученням правоохоронних органів;

розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів

дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, виконання в

установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Враховуючи, що ініціатором накладення обмеження у праві виїзду за кордон

ОСОБА_1 був Вознесенівський ВДВС, виконавче провадження з примусового виконання

виконавчого листа №2-3933/11 від 07.08.2013р. на виконанні не перебуває, та враховуючи те, що у разі наявності виконавчих проваджень за іншими виконавчими документами, представники органів ДВС не позбавлені права звернутися про накладення обмеження у праві виїзду, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України слід задовольнити.

Заявник просить скасувати тимчасове обмеження відносно ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2.06.2014 року у справі №334/4437/14-ц.

Заявник в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник заявника подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2.06.2014 року тимчасово обмежено ОСОБА_1 у виїзді за межі України. Обмеження встановлено за поданням начальника Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3933/11 від 7.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1264159,42 грн.

Відповідно до інформації АСВП у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавче провадження №50449948 відкрито 15.03.2016 року та на час розгляду справи завершене.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2021 року витребувано копії матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3933/11 від 7.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1264159,42 грн.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, що і було зроблено державним виконавцем.

Разом з тим, статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому проваджені.

Обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський суд визначив, що тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати трьом критеріям:

- ґрунтуватися на національному законі;

- переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції;

- відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.

У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01; рішення Європейського Суду від 11 травня 2021 року за справою «Стецов проти України», скарга N5170/15).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), що роз`яснив Верховний Суд України 01 лютого 2013 року при розгляді питань, які виникають в судовій практиці про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Доказів ухилення від виконання зобов`язань суду не надано.

З урахуванням того, що на цей час у виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3933/11 від 07.08.2013р. завершено та в судовому засіданні не доведено, що боржник продовжує ухилятися від виконання рішення суду, суд приходить до висновку про необхідність скасування обмеження виїзду за кордон, встановленого ухвалою суду відносно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦКП України,-

УХВАЛИВ:

Скасувати обмеження відносно ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2.06.2014 року у справі №334/4437/14-ц.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя О.М. Гнатюк