Ухвала суду № 97742383, 17.06.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/522/16-ц

Номер провадження № 6/315/36/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області:

головуючого судді Романько О.О.

за участі секретаря судового засідання Денисенко Є.І.,

розглянувши подання державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаченко О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 року держаний виконавець Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаченко О.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання зазначили, що на виконанні Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження №60224837 з виконання виконавчого листа № 315/522/16-ц виданого 26.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість на загальну суму 40470,73 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 18640,00 грн., відсотки за користуванням кредиту - 18335,93 грн., пеня та комісія - 1091,43 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1903,37 грн., а також судовий збір в сумі 1378,00 грн., а всього - 41848,73 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В поданні зазначили, що рішення суду на теперішній час боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Прохали тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

У судове засідання представник Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали 17.06.2021 року письмову заяву про розгляд подання без участі представника відділу.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об`єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.

Ст.6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції.(«Іммобільяре Саффі» проти Італії" , 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.).

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст. 6 цього Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ч. 3 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

При розгляді даного питання суд приймає рішення виходячи із балансу інтересів кредитора на справедливий суд у розумінні належного виконання рішення суду та втручання у особисте життя боржника шляхом тимчасової заборони права виїзду за межі України.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що на виконанні Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження №60224837, відкрите 07.10.2019 року (а.с. 68) з виконання виконавчого листа № 315/522/16-ц виданого 26.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість на загальну суму 40470,73 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 18640,00 грн., відсотки за користуванням кредиту - 18335,93 грн., пеня та комісія - 1091,43 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1903,37 грн., а також судовий збір в сумі 1378,00 грн., а всього - 41848,73 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 66).

Рішення суду на теперішній час боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.

Як встановлено з подання та долучених до нього матеріалів, під час виконання рішення суду, виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити до реєструючих органів, майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Згідно відповіді на запит державного виконавця №103898371 від 25.05.2021 року до Пенсійного фонду України про осіб- боржників, які отримують пенсії - інформацію не знайдено (а.с. 69).

Згідно відповіді на запит державного виконавця №103898372 від 25.05.2021 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно- правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації не виявлено (а.с. 70).

Згідно відповіді на запит № 103898402 від 25.05.2021 року державного виконавця до Державної фіскальної служби України щодо виявлення номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржника-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, платник податків з таким податковим номером на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно відповіді на запит про виявлення джерел отримання доходів божників-фізичних осіб, за боржником не виявлено доходу (а.с. 71).

Згідно з актом державного виконавця від 11.06.2021 року боржник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає. Зі слів сусідів, знаходиться на заробітках в Польщі (а.с. 72).

Відповідно до відповіді на запит державного виконавця №103899090 від 25.05.2021 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2021 року перетнула державний кордон України, напрям перетину-виїзд, серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 (а.с. 73).

За повідомленням Державної міграційної служби України від 29.01.2020 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 30.08.2017 року, орган, що видав – 2327 (а.с. 74).

Також, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 особисто отримала копію заочного рішення суду 04.07.2016 року. Затим вона 13.03.2020 року ознайомилася з усіма матеріалами цивільної справи. За таких обставин вбачається, що достеменно знаючи про рішення суду боржник свідомо тривалий час його не виконує. Кошти, які вона отримує перебуваючи за межами держави на погашення заборгованості не скеровує.

При цьому боржник мала можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження за відповідним посилання в мережі Інтернет для чого їй було доведено ідентифікатор для доступу.

Тому, дані обставини можуть свідчити про ухилення боржника від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, належним чином.

Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд вважає, що державним виконавцем вжито усіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», однак рішення суду до даного часу не виконується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 18, 260-261, ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаченко О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкаючу за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 30.08.2017, орган видачі - 2327, до виконання зобов`язань, покладених на неї відповідно до виконавчого листа № 315/522/16-ц, виданого 26.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість на загальну суму 40470,73 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 18640,00 грн., відсотки за користуванням кредиту - 18335,93 грн., пеня та комісія - 1091,43 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1903,37 грн., а також судовий збір в сумі 1378,00 грн., а всього - 41848,73 грн.

Виконання тимчасового обмеження доручити адміністрації Державної прикордонної служби України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 17.06.2021 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. О. Романько