Вирок № 97742018, 17.06.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/762/21

1-кп/303/358/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого- судді Гейруша В.Б.

суддів Куропятник О.М.

Морозової Н.Л.

при секретарі судового засідання Варга Н.В.

з участю сторін кримінального провадження: прокурора Демко В.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого Гримут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020070120000994 від 01.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове Давидково Мукачівського району, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, мешканця АДРЕСА_1 , розлученого, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 16 години 01.11.2020 до Мукачівського районного відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду по вул. Дружби в с.Великі Лучки Мукачівського району за участі автомобіля марки «ВАЗ», який з`їхав у кювет поблизу будинку №9-а.

Для з`ясування обставин дорожнього-транспортної пригоди, на місце події було скеровано працівників сектору реагування патрульної поліції №3 Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які 01.11.2020 близько 16 години 10 хвилин, приїхали на службовому автомобілі марки «SKODA RAPID» д.н.з. НОМЕР_1 з встановленими червоними та синіми маячками на вул.Дружби в с Великі Лучки Мукачівського району та зупинилися перед автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходився на дорозі, неподалік житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які були одягнені у поліцейський формений одяг (однострій) та знаходились при виконанні своїх службових обов`язків, підійшли до автомобіля марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 та в ході розмови з водієм ОСОБА_2 встановили, що останній знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, а тому, керуючись наказом Міністерства внутрішніх справ України №1356, розпочали оформлення матеріалів про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

У цей час, близько 17 години, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи ображеним на працівників поліції за складання адміністративних протоколів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, а також те, що перед ним стоїть працівник поліції ОСОБА_1 , який був одягнений у поліцейський формений одяг (однострій) та знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, і складає процесуальні документи на багажнику службового автомобіля поліції марки «SKODA RAPID» д.н.з. НОМЕР_1 , запустив двигун власного автомобіля і різко поїхав прямо на працівника поліції ОСОБА_1 та вчинив на нього наїзд автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з НОМЕР_2 , умисно спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини, відкритого перелому середньої третини діафізів обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тяжких тілесних ушкоджень визнав повністю та показав, що 01.11.2020 їхав на своєму автомобілі «ВАЗ 2103» по селу В.Лучки. Перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, не справився з керуванням та з`їхав в кювет. На місце вчиненого ним ДТП приїхали працівники поліції і стали складати на нього адміністративні протоколи. Розізлившись на поліцейських за складання на нього адміністративних протоколів, перебуваючи в салоні власного автомобіля, з`єднав дроти запалювання, завів двигун автомобіля і прямо поїхав в напрямку службового автомобіля поліції та потерпілого. Жодного умислу на позбавлення життя працівника правоохоронного органу не мав, хотів тільки пошкодити автомобіль працівників поліції, так як був ображений на них за складання протоколів. Розкаюється в заподіянні потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, повністю відшкодував йому спричинену матеріальну та моральну шкоду, усвідомлює, що злочин вчинив внаслідок зловживання алкогольними напоями. Перебуваючи в СІЗО, повністю усвідомив наслідки вчиненого ним злочину, в майбутньому жодних правопорушень не допустить.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження, його вина стверджується показами потерпілого, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 01.11.2020 заступив на чергування разом з старшим сержантом ОСОБА_3 . Близько 16 години 01.11.2020 отримав повідомлення про ДТП в с. В.Лучки. По приїзду на місце події виявили на узбіччі дороги транспортний засіб марки «ВАЗ 2103» водій якого перебував в стані алкогольного сп`яніння. Знаходячись біля службового автомобіля, почав складати протокол про адміністративне правопорушення і в цей момент на нього наїхав автомобіль марки «ВАЗ 2103» під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеного відбулося зіткнення автомобілів, пошкоджено службовий автомобіль і йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді переломів кінцівок. Притензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 не має, оскільки шкода обвинуваченим йому відшкодована.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив покази потерпілого ОСОБА_1 та показав, що обвинувачений ОСОБА_2 01.11.2020 перебував в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого скоїв дане кримінальне правопорушення, потерпілому перед наїздом на нього не погрожував. Вважає, що наміру позбавляти ОСОБА_1 життя обвинувачений не мав, хотів лише помститися за складання на нього адміністративних протоколів та пошкодити поліцейський автомобіль.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 01.11.2020 знаходився в гостях у знайомого ОСОБА_5 в с. В.Лучки. З вулиці прибігли діти і повідомили, що на вулиці автомобіль з`їхав в кювет, на що вони вибігли і побачили нетверезового водія ОСОБА_2 . Односельчани витягли його з автомобіля, він не не міг стояти на ногах і повернулися до ОСОБА_6 додому. Згодом дізнався від дітей, що п`яний водій збив поліцейського. Очевидцем вчиненого не був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 01.11.2020 разом з односельчанами допомагав витягнути з канави автомобіль ОСОБА_2 . Під час оформлення поліцейськими ДТП, обвинувачений сів у свій автомобіль та раптово почав рух, наїхав на поліцейський автомобіль, біля якого стояв потерпілий ОСОБА_1 , травмувавши останнього.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 01.11.2020 не був очевидцем ДТП, разом з іншими мешканцями села допомогав витягнути автомобіль обвинуваченого з кювета. ОСОБА_2 сидів п`яний в автомобілі і не розумів, що відбувається. Через деякий час почув від сусідів що п`яний водій здійснив наїзд на поліцейського. Погроз з боку обвинуваченого на адресу поліцейських не чув.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 01.11.2020 бачив автомобіль ВАЗ на обочині дороги села В.Лучки та поліцейський автомобіль. Був очевидцем, як дуже п`яний ОСОБА_2 сів за кермо свого автомобіля, що стояв на обочині дороги та різко розпочав рух в бік автомобіля поліції зі словами, що він має намір пошкодити такий.

Вина ОСОБА_2 стверджується також: оглядом місця події - відрізку дороги по вул.. Дружби в с. В.Лучки Мукачівського району, схемою ДТП та фото таблицями до нього; оглядом транспортного засобу марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 з фото таблицями; медичним висновком №2016 від 05.11.2020, згідно якого ОСОБА_2 о 19 год. 30 хв. перебував в стані алкогольного сп`яніння, в його крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,34%.

Згідно медичного висновку експерта №527/2020 від 12.01.2021 у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому середньої третини діафізів обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, відкритої репозиції перелому діафіза великогомілкової кістки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та у вигляді забою грудної клітини, яке відносяться до групи легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по механізму удару, під час зіткнення рухаючогося транспортного засобу з пішоходом, під час чого він знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, можливо при обставинах вказаних у постанові і вкладаються в дату події, що мала місце 01.11.2020.

За висновком судової інженерно-транспортної експертизи №10/566 від 20.11.2020 транспортний засіб марки «SKODA RAPID» д.н.з. НОМЕР_1 має механічні пошкодження, що характерні для зіткнення з іншим транспортним засобом, які локалізовані в задній частині і направлені ззаду наперед відносно повздовжньої осі транспортного засобу. Детальний опис пошкоджень наведено в дослідницькій частині.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-21/236-ІТ від 20.01.2021 система рульового керування та гальмова система марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією, яких небудь несправностей системи, які б могли виникнути безпосередньо перед ДТП, не виявлено; ходова частина знаходилася в працездатному стані, але технічним вимогам на експлуатацію не відповідає. Оглядом досліджуваних систем автомобіля марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 встановлено, що яких-небудь пошкоджень, які б могли водію перешкодити звичайному керуванню автомобіля не виявлено.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України суд може змінити обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено. При цьому суд враховує положення ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, і з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. На підставі частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню серед іншого подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого та прокурора.

Вимогами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

При цьому слід мати на увазі, що згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 18 Постанови № 5 від 29 червня 1990 року Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" при наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено. Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_1 та свідків, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд з урахуванням положень ч.3 ст.337 КПК України дійшов до висновку, що своїми діями ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Так, відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Згідно ч.6 ст.368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у своїй постанові від 14 листопада 2018 року (справа №753/19690/14-к, провадження №51-3425км18) зазначив, що кримінальна відповідальність за ст.348 КК України настає за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Тобто, злочин, передбачений ст.348 КК України, з об`єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв`язку з їх службовою діяльністю. Суб`єктивна сторона зазначеного злочину характеризується умисною формою вини, за якою винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків, передбачає настання смерті або свідомо допускає її настання. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в зазначений день 01.11.2020 ОСОБА_2 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, проте умислу на позбавлення його життя немав .

Тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_2 наніс на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли раптово, через складання працівником поліції відносно нього адміністративних матеріалів. Об`єктивна сторона інкримінованого органом досудового розслідування ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.348 КК України, полягає у посяганні на життя працівника правоохоронного органу, тобто в умисному вбивстві або замаху на умисне вбивство працівника правоохоронного органу під час виконання останнім службових обов`язків. При цьому, суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується умисною формою вини, за якою винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків, передбачає настання смерті або свідомо допускає її настанння.

Критерієм розмежування складів злочинів, передбачених ст.348 КК України та відповідною частиною ст.345 КК України є суб`єктивна сторона, тобто ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій. У разі замаху на вбивство працівника правоохоронного органу умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тілесного ушкодження працівникові правоохоронного органу, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого.

Відповідно до частини першої статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника про те, що умислу у нього на позбавлення життя працівника поліції не було. Будь-яких об`єктивних доказів, якими б спростовувалось твердження обвинуваченого про те, що він не мав наміру вбивати працівника поліції, в ході здійснення кримінального провадження та в суді не встановлено. Аналізуючи у сукупності та взаємозв`язку представлені стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 діяв з непрямим умислом. Водночас, замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.

З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч.3 ст.345 КК України, так як внаслідок дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 як працівникові правоохоронного органу, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, оскільки обвинувачений, учиняючи ці дії, усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, що позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання винного є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочина та відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання винного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 345 КК України.

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області в особі представника Яблонського О.О. 02.04.2021 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 80 040 грн. 62 коп. матеріальної шкоди та 3 000 грн. витрат понесених на залучення та проведення експертизи про вартість відновлювального ремонту автомобіля «SKODA RAPID» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

З урахуванням того, що цивільний позов подано після початку судового розгляду такий підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати слід стягнути з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2 - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 01 листопада 2020 року.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 05.11.2020 на: транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «2103, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , що згідно технічного паспорту автомобіля серії НОМЕР_3 виданий МРЕО ГАИ Берегівського РОВД належить ОСОБА_11 , мешканцю АДРЕСА_3 , який було вилучено та поміщено на майданчик Мукачівського РВП., уламки фар червоного кольору; кросівок чорного кольору; вилучені з автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2103», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , щітку очищувач вітрового скла, а з його керма та ручки перемикання передач одорологічний слід, змиви з керма автомобіля та ручки перемикання передач, посвідчення водія серії НОМЕР_4 видане сервісним центром 2142 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , техничний паспорт автомобіля серії НОМЕР_3 виданий МРЕО ГАИ Берегівського РОВД, на ім`я ОСОБА_11 , мешканця АДРЕСА_3 - скасувати.

Речові докази: транспортний засіб марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику Мукачівського РВП, посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 видане на ім`я ОСОБА_11 , що знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_2 ; кросівок чорного кольору, упакований в спеціальний пакет №7257462, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Мукачівського РВП - повернути потерпілому ОСОБА_1 за належністю; уламки фар червоного кольору, щітку очищувач вітрового скла, упаковані в спеціальний пакет INZ3006259, що знаходиться за зберіганні в камері речових доказів Мукачівського РВП - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 2 615 грн. 20 коп. за проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Цивільний позов Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням -залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий В.Б.Гейруш

Судді: О.М. Куропятник

Н.Л. Морозова