Постанова № 97740133, 02.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17504/21-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Бортницька В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , працюючої державним секретарем Міністерства у справах ветеранів України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 188-39 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу від 26 березня 2021 року, складеного заступником директора Департаменту - начальником відділу перевірок Департаменту у сфері захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Краснощок А.І., державний секретар Міністерства у справах ветеранів України (далі - Міністерство) Дараган Людмила Віталіївна, не здійснила належний контроль за дотриманням працівниками Міністерства публікування інформації на офіційному веб сайті, а саме: не здійснила заходи спрямовані на захист персональних даних, допустивши 24.03.2021 поширення персональних даних на офіційному веб-сайті Міністерства у сфері захисту ветеранів України https://mva.gov.ua, чим порушила вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 14, ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 100 Закону України «Про захист персональних даних», чим вчинено правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 проти доводів протоколу заперечувала, зазначивши, що Міністерство не було розпорядником інформації, на яку вело гіперпосилання, та не могло впливати на її зміст, а також не збирало і не зберігало інформацію, що містить персональні дані громадян, які виявили бажання вакцинуватись.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надавши оцінку протоколу та долученим до нього документам, суддя приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 15.03.2019 призначена на посаду державного секретаря Міністерства у справах ветеранів.

Сектором комунікації та зв`язків із засобами масової інформації Міністерства у справах ветеранів України на сайті відомства було викладено публікацію "Щодо позачергової вакцинації учасників бойових дій", яка містила гіперпосилання на викладені Департаментами охорони здоров`я державних адміністрацій для загального доступу в мережі Інтернет файли з формами анкет для їх заповнення бажаючими провакцинуватися.

24.03.2021 в мережі Інтернет поширилась інформація щодо витоку персональних даних невизначеного кола осіб через офіційний веб-сайт Міністерства https://mva.gov.ua, зокрема були відкриті Google-форми з особистими даними громадян, які бажають вакцинуватись від COVID-19.

На думку Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_1 , як державний секретар Міністерства не здійснила належний контроль за дотримання працівниками Міністерства публікування інформації на офіційному веб-сайті.

З вказаним твердженням суд не погоджується з огляду на таке. Інформаційне повідомлення про позачергову вакцинацію учасників бойових дій було підготовлено відповідно до цілей і завдань Директорату реабілітації, медичного забезпечення та соціальної реабілітації ветеранів з метою роз`яснення ветеранам алгоритму можливої позачергової вакцинації відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.03.2021 № 443 "Про внесення змін до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках". Розміщення наданої інформації на сайті Міністерства фахівцями Сектору комунікацій та зв`язків із засобами масової інформації здійснювалось на основі даних, що були перевірені компетентними працівниками структурних підрозділів Міністерства до яких належить зона відповідальності й контролю із зазначеного питання. Вказане інформаційне повідомлення, яке містило текст покрокового алгоритму реєстрації на вакцинацію та посилання на форми електронних анкет у вигляді гіперпосилань, що були раніше розміщені на офіційних веб-ресурсах обласних державних адміністрацій, були опубліковані на офіційному сайті Міністерства.

Таким чином, Міністерство не було розпорядником інформації, на яку вело гіперпосилання, та не могло впливати на її зміст, а також не збирало і не зберігало інформацію, що містить персональні дані громадян, які виявили бажання вакцинуватися. Гіперпосилання, розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства, по своїй суті тільки привертали увагу ветеранів АТО/ООС до існування корисної інформації на іншому веб- сайті, зокрема, що викладені Департаментами охорони здоров`я державних адміністрацій для загального доступу в мережі Інтернет файли з формами анкет для їх заповнення бажаючими провакцинуватись, та спрямовувало користувачів на вміст, доступних в іншому місці в мережі Інтернет.

Отже, вищевказані обставини стверджують, що Міністерство не було володільцем персональних даних в кінцевій точці, на яку вело гіперпосилання, та не впливало на їх розміщення, зміст, захист, тощо.

Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, що наведено у п. 73-76 рішення у справі "Магьяр Джети проти Угорщини" (MAGYAR ETI ZRT v. HUNGARY) від 04.12.2018 року (заява N 11257/16), в якій компанія-заявник керувала роботою новинного онлайн-порталу, а спір стосувався зобов`язань і відповідальності ЗМІ за розміщення гіперпосилань на матеріали, які згодом визнали наклепницькими, Суд резюмував суттєві відмінності між гіперпосиланнями та традиційними формами публікації в такий спосіб. Сама мета гіперпосилань полягає в тому, щоб, направляючи їх на інші сторінки і веб-ресурси, дозволити користувачам Інтернету переміщатися від одного матеріалу до іншого в мережі, у якій наявна безмежна кількість інформації. Гіперпосилання сприяють безперебійній роботі Інтернету, роблячи інформацію доступною, пов`язуючи її один з одним. Гіперпосилання, як метод повідомлення, істотно відрізняються від традиційних актів публікації тим, що, як правило, вони просто направляють користувачів до контенту, доступному в іншому місці в Інтернеті. Вони не надають аудиторії пов`язані твердження і не повідомляють їх зміст, а тільки служать для залучення уваги читачів до існування матеріалу на іншому веб-сайті. Ще одна відмінна риса гіперпосилань, в порівнянні з актами поширення інформації полягає в тому, що особа, яка посилається на інформацію через гіперпосилання не здійснює контроль над вміст сайту, до якого гіперпосилання забезпечує доступ і яке може бути змінено після створення посилання - природний виняток, якщо гіперпосилання вказує на контент, контрольований тією ж особою. Крім того, зміст гіперпосилання вже було надано початковим видавцем на веб-сайті, на який вона веде, забезпечуючи необмежений доступ для громадськості.

З огляду на особливості гіперпосилань, Суд не погодився з підходом національних судів, яким прирівнюється просте розміщення гіперпосилання до поширення інформації, яка дискредитує, що автоматично тягне за собою відповідальність за сам контент. Замість цього, він вважає, що питання про те, чи може розміщення гіперпосилання обґрунтовано, з точки зору статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод призвести до виникнення такої відповідальності, потребує індивідуальної оцінки в кожному випадку, з урахуванням ряду елементів.

Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.

Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення, а також зміст постанови в справі про адміністративне правопорушення. У цих процесуальних документах повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема про місце і час вчинення правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Виходячи зі змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю, що в даному випадку у діях ОСОБА_1 склад правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 188-39 КУпАП відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 188-39 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В. В. Бортницька