Рішення № 97739975, 11.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

11.06.2021 Справа № 756/3947/21

Унікальний номер судової справи 756/3947/21

Номер провадження 2/756/3766/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Банасько І.М.,

за участю секретаря судового засідання Чагір Б.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , просить суд ухвалити рішення, яким визначити позивачу додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

В обгрунтування позовних вимог вказує, що померла ОСОБА_4 є донькою позивача, якій на праві власності належала частка квартири АДРЕСА_1 . Позивач з 2016 року фактично проживає у с. Плесецьке Васильківського району Київської області, яке знаходиться на відстані 50 км від м. Києва. Позивач є людиною літнього віку (86 років), страждає на низку захворювань, які обмежують його у пересуванні. За таких умов позивач дуже рідко залишав своє місце проживання у селі Плесецьке. Зі своє донькою та онуками спілкувався за допомогою мобільного зв`язку. На початку 2020 року його донька ОСОБА_5 перестала відповідати на його дзвінки, рідні позивача повідомили йому, що ОСОБА_5 захворіла та лікується у санаторії.

Протягом часу з 20.01.2020 по 22.01.2021 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». У другій половині 2020 року онука повідомила позивачу, що його донька ОСОБА_5 померла. Позивач намагався дізнатися про час та обставини смерті доньки, але чоловік доньки та онуки не бажали спілкувати з ним щодо цього приводу. Позивач не мав свідоцтва про народження доньки та вимушений був звертатися до органів юстиції Казахстану, маючи на меті отримати свідоцтво про народження. На початку лютого 2021 року позивач все ж отримав свідоцтво про народження. 25.02.2021 за першої можливості він звернувся до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину та надав свідоцтво про народження доньки, яке підтверджувало родинні стосунки. Постановою від 25.02.2021 нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач пропустив передбачений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому позивач дізнався, що донька склала заповіт на користь свого чоловіка ОСОБА_3 .

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові КЦС Верховного Суду від 26.06.2019 у цивільній справі №565/1145/17, одними із поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців та велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна.

Окрім того, позивач вважає, що пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті своєї дочки виключно з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непоборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Обмеження, які були введені в дію Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars CoV-2», фактично взагалі позбавляли позивача за своїм віком та станом здоров`я залишати своє місце проживання.

Враховуючи викладене, вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та просить визначити додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 26.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №756/3947/21, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження та постановлено витребувати у Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.04.2021 від відповідача на адресу надійшов відзив на позовну заяву, де останній просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина відповідача ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входило 53/400 частки приміщення у квартирі АДРЕСА_1 . 02.07.2020 відповідач подав заяву про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право власності на вказану частку квартири. Твердження позивача не відповідають дійсним обставинам, оскільки донька померлої ОСОБА_6 повідомила позивача про смерть його доньки. Окрім того, стосунки між померлою та позивачем завжди були непростими, спадкодавиця постійно зазнавала психологічного насилля з боку позивача, свого рідного батька. Позивач має складний, агресивний, зверхній, схильний до конфліктів характер. Позивач неодноразово погрожував доньці та відповідачу вбивством, в результаті чого Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві з 14.12.2004 проводилось розслідування за ч. 1 ст. 129 КК України. У 2013році у спадкодавиці діагностували рак, меланому, у зв`язку з чим їй було зроблено 8 операцій. Відповідач та його дружина звертались за допомогою щодо надання грошових коштів на лікування до рідних, у тому числі до позивача, який на прохання відмовив. Факт обізнаності позивача про хворобу та смерть доньки можуть підтвердити свідки. Відповідач також висловлює сумніви щодо наданого позивачем виписного епікризу 910 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», оскільки вважає, що вказаний документ має ознаки підроблення документу.

Разом з тим, відповідач у відзиві вказує на непослідовність дій позивача, оскільки останній передав своєму сину ОСОБА_7 свої 94/300 частки квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , що становить 16.8 кв.м., а зараз претендує на 3,525 кв.м. житлової площі. З огляду на позиції Верховного суду відповідач зазначає, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, як похилий вік, непрацездатність тощо. Неспілкування позивача зі спадкодавцем унаслідок неприязних стосунків між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Окрім того, як зазначає сам позивач у своїй позовній заяві адреса його реєстрації: АДРЕСА_2 . Позивач не навів доказів того, що він постійно проживає у АДРЕСА_3 . Твердження позивача про значну відстань між місцезнаходженням позивача та спадковим майном також не є поважною причиною, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

06.05.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що посилання відповідача на сумніви щодо справжності виписного епікризу є намаганням відповідача позбавити позивача законного права на отримання спадщини та не підтверджується будь-якими доказами. Проживання позивача поза межами міста Києва підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, який додано позивачем до позовної заяви. Посилання відповідача на обставини відносин позивача з спадкодавцем, її стан здоров`я, належність певного майна позивачу та вчинення позивачем правочинів щодо належного йому майна, відомості, які містяться у характеристиках позивача, інформація правоохоронних органів не мають відношення до предмета доказування у цій справі. Таким чином, у своєму відзиві на позов відповідач жодним чином не спростував належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач у позові.

11.05.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач не визнає заявлених вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на обставини, викладені у відзиві на позов. А також, зазначає, що відповідно до листа НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 19.04.2021 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділені кишкової інфекції з 20.01.2021 по 22.01.2021, з 02.01.2020 по 02.07.2020 на стаціонарному лікуванні не перебував.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив на позов.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила. 17.05.2021 від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де представник просить суд ухвалити справедливе, законне та обґрунтоване рішення, а розгляд справи проводити без їхньої участі.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою позивача ОСОБА_1 (а.с. 6).

ОСОБА_8 уклавши шлюб з ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 7).

07.09.2019 ОСОБА_4 склала заповіт, яким все майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті й на що матиме право за законом заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №100 Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

За приписами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 та 2 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

01.07.2020 відповідач ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_4 до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори.

22.08.2020 ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 53/400 (п`ятдесят трьох чотирьохсотих) часток приміщення у квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 .

25.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_4 до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. від 25.02.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1241 ЦК України на майно, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його доньки ОСОБА_4 .

Як вбачається з вказаної вище постанови підставою відмови слугувало те, що ОСОБА_1 не було подано заяву про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Згідно ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через тяжкий психологічний та матеріальний стан, що не підтверджується жодними доказами, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на необізнаність про смерть доньки до початку лютого 2021 року, наявність хронічних хвороб, тривале лікування, похилий вік, віддаленість його місця проживання від місця знаходження спадкового майна та обмеження, встановлені Кабінетом Міністрів України у зв`язку з запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є сином позивача, підтвердив, що батько перебував на лікуванні в госпіталі впродовж року та ніяк не міг приїздити за грошима (гроші за оренду кімнати у квартирі АДРЕСА_1 ).

Свідок ОСОБА_10 допитана у судовому засіданні повідомила суду, що є дружиною сина позивача, підтвердила факт того, що позивачу не повідомляли про смерть доньки, оскільки останній був постійно на стаціонарному лікуванні у лікарні, а тому не міг приїжджати і забирати гроші за оренду кімнати у квартирі АДРЕСА_1 .

На підтвердження віддаленості свого місця проживання від місця знаходження спадкового майна позивачем надано копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.07.2012, відповідно до якого позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23.03.2021, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

На переконання суду, належність на праві власності нерухомого майна фізичній особі не може свідчити про факт його проживання за адресою місцезнаходження такого нерухомого майна.

Окрім того, позивачем надано Виписний Епікріз 910, виданий НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні з 20.01.2020 по 22.01.2021, основний діагноз хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст., фаза нестійкої ремісії, GOLD I стадії, категорія С.

Разом з тим, з наданого відповідачем листа - відповіді НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» № 10-04/2021 від 10.04.2021, підписаного т.в.о. начальника Національного військово - медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" полковником медичної служби Лашиним Олександром на адвокатський запит ОСОБА_11 убачається, що згідно даних обліку стаціонарних хворих НВМКЦ "ГВКГ" ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні кишкової інфекції з 20.01.2021 по 22.01.2021 (медична карта стаціонарного хворого № 910), з 20.01.2020 по 02.07.2020 на стаціонарному лікуванні не перебував.

Згідно із наданою сторонами медичною документацією правоздатність та дієздатність позивача не обмежено. Виписний епікриз не містить відомостей про обмеження дієздатності у зв`язку з хворобою, тривалості обмеження, у період, встановлений для прийняття спадщини.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що є онукою позивача та донькою померлої ОСОБА_4 . Зазначила, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , в період з 2015 року до жовтня 2020 року в квартирі за вказаною адресою орендувала кімнату у ОСОБА_13 , який є сином позивача. Вказала, що позивачу було відомо про смерть її матері, впродовж року позивач відвідував квартиру, отримував гроші за оренду квартири, зокрема, влітку 2020 року приходив у квартиру тричі в червні та двічі у липні. Про те, що перебуває на лікуванні позивач не говорив, обговорював з ним питання придбання квартири. Стосунки позивача з померлою до її смерті були напружені, знаючи про хворобу матері спілкуватися з нею не хотів, хоча мати перед смертю хотіла попросити у нього вибачення та помиритися.

Свідок ОСОБА_14 допитаний у судовому засіданні суду показав, що він є чоловіком онуки позивача та разом з дружиною з 2015 року до кінця літа 2020 року орендував кімнату у квартирі АДРЕСА_1 . Позивач періодично приходив і отримував грошові кошти від оренди, бачив позивача у січні 2020 року, після травня 2020 року позивач приїжджав до квартири та велась розмова з ним про купівлю-продаж кімнати. Про те, що позивач перебував на лікуванні нічого не говорив. У подальшому також неодноразово бачив позивача. Про смерть дочки позивачу було відомо.

Свідок ОСОБА_15 допитана у судовому засіданні повідомила суду, що є рідною сестрою ОСОБА_14 . Показала, що проживає у м. Шостка Сумської області, проте часто приїздить у гості до ОСОБА_9 , що проживають за адресою: АДРЕСА_4 . Була присутня на похоронах дочки позивача, на поминальному дні. На початку червня 2020 року перебувала у гостях за вказаною адресою та особисто бачила позивача та спілкувалась з ним. Про лікування позивача їй нічого не відомо.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При цьому, суд звертає увагу, що за правилами п. 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р № 296/5, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позивач мав можливість подати заяву нотаріусу, направивши її поштою, але такі дії ним теж не вчинялися.

Матеріали спадкової справи не містять будь-яких повідомлень позивача, що свідчать про його волевиявлення нотаріусу в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини щодо спадкування після смерті доньки

Посилання позивача на тривале лікування, похилий вік, віддаленість його місця проживання від місця знаходження спадкового майна та обмеження, встановлені у зв`язку з установленим на території України карантином ніяким чином не спростовують його можливості направити заяву про прийняття спадщини нотаріусу поштою.

Окрім того, позивачем на підтвердження його необізнаності про факт смерті дочки протягом тривалого часу з 02.01.2020 до лютого 2021 року не надано жодного належного доказу. Поданий позивачем Виписний епікріз 910 не може розцінюватися судом як належний доказ на підтвердження факту тривалого його лікування у період з 20.01.2020 по 22.01.2021, оскільки спростовується листом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» № 10-04/2021 від 10.04.2021, підписаного т.в.о. начальника Національного військово - медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" полковником медичної служби Лашиним Олександром, в якому чітко зазначені періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що строк подачі заяви про прийняття спадщини був ним пропущений з поважних причин, оскільки позивач знав або повинен був знати про існування права на звернення із заявою про прийняття спадщини за законом, чого не зробив. Ті причини на які посилається позивач як на поважність пропуску визначеного строку, не можуть бути визнані судом такими які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

З цих підстав, суд приймає рішення про відмову у задоволенні заявлених у справі позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази, які було надано учасниками справи, висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д; код ЄДРПОУ 43315602), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення - 11.06.2021.

Суддя І.М. Банасько