Рішення № 97739751, 27.05.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/330/21

Провадження № 2-о/661/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

27 травня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі :

головуючої судді – Бойко М.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Антоненко І.О.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області Усатенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, в м. Нова Каховка, Херсонської області, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. В обґрунтування заявлених вимог заявниця посилається на те, що вона у 2003 році звернулась до УМВС України в Херсонській області із заявою про набуття громадянства України, за результатами розгляду якої 04.02.2004 року отримала паспорт громадянина України. Проте, згідно висновку УМВС України в Херсонській області від 21.10.2009 року, рішення відповідного органу про набуття нею громадянства України було скасовано з причин порушення вимог його оформлення, внаслідок чого у неї вилучено паспорт. Таким чином її позбавили громадянства, а тому вона була змушена звернутись до суду для встановлення факту її постійного проживання на території України до 24.08.1991 року.

Ухвалою від 25.01.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаною заявою.

17.03.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, в яких заінтересована особа просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , оскільки проведеними перевірками було встановлено, що ОСОБА_3 набула громадянство України з порушенням спрощеного порядку зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, затвердженого наказом МВС України, МЗС України та Міністерства юстиції України від 28.04.2000 року за № 317/95/15/5а.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримала з підстав, у ній зазначених, пояснивши, що вона з 1985 до 1987 року, а також з 1990 по 1992 рік, постійно проживала та була зареєстрована у республіці Білорусь, там же у 1986 році народила доньку, тим самим підтвердивши що 24.08.1991 мешкала поза межами території України.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи – управління ДМСУ в Херсонській області Усатенко А.О. просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю з підстав, зазначених у її письмових поясненнях.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталась із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до Порядку реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, затвердженого наказом МВС України, МЗС України та Міністерства юстиції України від 28.04.2000 № 317/95/15/5а, за наслідками розгляду якої остання 04.02.2004 року отримала паспорт серії НОМЕР_1 .

Однак, 21.10.2009 висновком УМВС України в Херсонській області громадянство України заявниці та її дитині було скасовано, у зв`язку з порушенням вимог Порядку реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, а саме: в матеріалах справи щодо набуття громадянства України заявницею та її дитиною виявлено відсутність документа, який підтверджує факт її постійного проживання на території України (відповідно до п, 1.1.3. вказаного порядку це повинна бути або посвідка на постійне проживання в Україні або паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про реєстрацію на території України).

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи на підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 року, громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав; особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України; особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом першим Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст.9 Закону України «Про громадянство України» 1991 року всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України /24 серпня 1991 року/ постійно проживали на території України, є громадянами України.

Умови та порядок встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, регламентуються Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон) та Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Згідно ст. З Закону громадянами України с:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до пункту 124 Порядку особам, які мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки яро приписку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, замість паспортів громадян колишнього СРСР видаються залежно від місця проживання паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно п. 8 та п. 9 розділу II Порядку у разі відсутності в особи у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991, для встановлення належності до громадянства України подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР, У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджу ють зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991 року.

Таким чином, при встановленні належності особи до громадянства України, відповідно до ст. З Закону, компетентним органам, у даному випадку міграційній службі, необхідно встановити два факти: факт перебування особи у громадянстві колишнього СРСР та факт проживання особи на території України безпосередньо на дату проголошення Україною незалежності (24.08.1991) або на дату набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13.11.1991).

При цьому, факт перебування особи у громадянстві колишнього СРСР підтверджується безпосередньо паспортом громадянина колишнього СРСР, який особа повинна надати до органі» міграційної служби для встановлення її належності до громадянства України,

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Разом з тим, всупереч вищенаведених положень процесуального законодавства України, заявницею не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, а надані нею документи щодо місця її реєстрації , трудової книжки тощо, факт її постійного проживання на території України до 24.08.1991 року, не доводять. Крім того з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона з 1985 до 1987 року, а також з 1990 по 1992 рік, постійно проживала та була зареєстрована у республіці Білорусь.

Отже, з матеріалів справи не вбачається і в судовому засіданні не отримано достатніх доказів постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності станом на 24 серпня 1991 року. Документальні підтвердження цього факту також не встановлені. Таким чином факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року достовірного підтвердження не знайшов, що позбавляє суд можливості задовольнити вимоги заявниці.

Керуючись ст. ст. 2,293,294,315-319ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (заінтересована особа по справі: Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області) про встановлення факту постійного проживання на території України на 24 серпня 1991 року відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-днів з дня складання повного тексту.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Новокаховський міський суд Херсонської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 14 червня 2021 року.

Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя М. Є. Бойко