Рішення № 97739488, 01.06.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/415/21

Справа №754/15661/19

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Крутікової - Вільховченко І.І.

представника позивача Спиридонова О.В.

відповідача та представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Автотехнікс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та відповідно до заявлених позовних вимог просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості та штрафних санкцій за порушення зобов`язання за договором у розмірі 138 796,60 грн., з яких: 127 319,04 грн. - сума основного боргу, 10 080,87 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором, 887,41 грн. - сума 3-х відсотків річних за порушення строку оплати, 509,00 грн. - сума втрат від інфляції.

Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2016 року між ТОВ «Еко-Автотехнік» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу за № 18168-1/11790, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу запчастини та експлуатаційні матеріали, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивач 30 липня 2019 року відвантажив відповідачу товар на загальну суму 127 319,04 грн. та одночасно надав рахунок на оплату поставленого товару. У встановлений строк відповідач оплату не здійснив, чим допустив порушення істотних умов договору.

Позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 176 390,89 грн., з яких: 127 319,04 грн. - сума основного боргу, 33 695,91 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором, 5 954,34 грн. - сума 3-х відсотків річних за порушення строку оплати, 9 421,60 грн. - сума втрат від інфляції.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29 жовтня 2019 року вказана цивільна справа розприділена судді Саламон О.Б.

01 листопада 2019 року по справі відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В судовому засіданні відповідач заперечував щодо підпису, при цьому саме представником позивача подано до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Враховуючи існуючі суперечності між сторонами, дотримуючись принципу змагальності сторін і не створюючи їм перешкод у процесі доказування обставин, суд, з урахуванням вимог ст. 12 ЦПК України, вважав за необхідне призначити зазначену експертизу, так як для з`ясування обставин справи потрібні спеціальні знання, тому 18 червня 2020 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експертів поставлено питання чи виконано підпис навпроти напису «Отримав» видаткової накладної № SI 0015324551 від 30.07.2019 ОСОБА_2 "

Ухвалою суду від 18 червня 2020 року зупинено провадження по справі до проведення судової почеркознавчої експертизи, провадження якої доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України.

15 грудня 2020 року до суду надійшов висновок експерта від 07.12.2020 №357/11.

28 грудня 2020 року до суду повернуто матеріали цивільної справи.

26 січня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва поновлено провадження по справі.

26 квітня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відмовлено у призначенні судової технічної експертизи, оскільки заяву було подано з пропущенням строку на її подання, встановленого положеннями ЦПК України. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, яка з урахуванням проведення експертизи, перебувала в провадженні з жовтня 2019 року, при цьому саме відповідач заперечував щодо підпису у видатковій накладній і саме позивач просив призначити експертизу належності підпису відповідачу. Будь - яких інших клопотань (щодо уточнення питань чи призначення інших експертиз) відповідачем у передбачений цивільним процесуальним кодексом, не надходило. Після повернення справи і саме в судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про призначення технічної експертизи, що призводить до тяганини і затягувння ррзгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник проти вимог позову заперечували з різних підстав, зокрема вказували, що видаткова накладна, на підставі якої було відвантажено товар, не містила підпису відповідача. Також відповідач вказував на те, що ним було здійснено передоплату отриманого товару в сумі 127 319,04 грн., вказувалось на розбіжності, які на їх думку, мали місце у примірниках видаткових накладних, які були подані позивачем та примірником відповідача, а також на неможливість виконання зобов`язання за вказаними у рахунку платіжними реквізитами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього кодексу, тобто тягар доказування покладається на сторін цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

12 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю

«Еко-Автотехнік» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (далі по тексту Договір) за № 18168-1/11790, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу визначені договором запчастини та експлуатаційні матеріали, а відповідач зобов`язався приймати товар та оплачувати його (а.с.15)

За умовами п.п. 1.2, 1.3 зазначеного Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у

рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

На виконання умов Договору позивач за видатковою накладною № SІ0015324551 від 30 липня 2019 року відвантажив відповідачу товар на загальну суму 127 319,04 грн. та одночасно надав рахунок на оплату поставленого товару № S0020968987 від 30 липня 2019 року. Кінцевий строк оплати товару визначено до 05 серпня 2019 року. (а.с.9-14)

В судовому засіданні відповідачем було визнано факт отримання ним товару зазначеного у видатковій накладній від 30 липня 2019 року № SІ0015324551. Зазначена обставина в силу ч.1 ст.82 ЦПК не підлягає доказуванню.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору

№ 18168-1/11790 від 12 липня 2016 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та містить в собі окремі положення договору поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одгнасторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснюєпідприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцядля використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошовусуму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ст. ст. 525, 526 і 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що визначену у накладній № SІ0015324551 від 30 липня 2019 року суму отриманого позивачем товару до встановленої дати відповідачем не сплачено та не здійснювалось передоплату зазначеної суми до отримання товару.

Відповідно до п.3.1 укладеного Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та за умов, зазначених в розділі 12 даного Договору.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Отже, належним та допустимим доказом на підтвердження обставин перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача суми коштів у розмірі 127 319,04 грн. має бути оформлене у відповідності до вимог зазначеної Інструкції платіжне доручення.

Відповідачем та його представником не надано суду належного та достовірного доказу на підтвердження здійснення ним оплати отриманого по видатковій накладній від 30 липня 2019 року № SІ0015324551 товару на загальну суму 127 319,04 грн. шляхом перерахування зазначеної суми коштів на поточний рахунок позивача, як постачальника товару.

Також згідно встановлених обставин суд вважає необгрунтованими та недоведеними доводи відповідача стосовно наявних розбіжностей у змісті видаткової накладної від 30 липня 2019 року № SІ0015324551, наданої позивачем (а.с.12-14) та примірником видаткової накладної від 30 липня 2019 року № SІ0015324551, наданої відповідачем (а.с.50-55).

Зокрема, відповідно до ч.1-2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання ; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Встановлені у справі обставини свідчать проте, що за видаткової накладної від 30 липня 2019 року № SІ0015324551 (примірник наданий відповідачем (а.с.50-55)) відвантаження товару відповідачу та передачу йому цього товару не здійснювалось.

Видаткова накладна від 30 липня 2019 року № SІ0015324551 (примірник наданий позивачем (а.с.12-14) відповідає вимогам № 996-ХІV та зазначені у ній обов`язкові реквізити та відомості повністю підтверджують здійснення за цим первинним документом відвантаження позивачем на адресу відповідача товару на загальну суму 127 319,04 грн. та отримання вказаного товару відповідачем.

Відповідно до встановлених судом обставин та матеріалів справи є також необгрунтованими та недоведеними доводи відповідача та його представника стосовно невідповідності у рахунку на оплату поставленого товару № S0020968987 від 30 липня 2019 року банківських реквізитів у форматі IBAN.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч.1,2 ст.и 549 ЦК України,неустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору у разі простроченого платежу зазначеного у видатковій накладній, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від загальної вартості невиконаного зобов`язання за кожен день простроченого платежу. На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення платежу зазначеного у видатковій накладній від 30.07.2019 № SІ0015324551, з останнього підлягає стягненню на користь позивача, відповідно до наведеного позивачем розрахунку, який визнано судом таким, що відповідає умовам укладеного Договору та вимогам діючого законодавства, сума грошових коштів у розмірі 176 390,89 грн., з яких: 127 319,04 грн. - сума основного боргу, 33 695,91 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором, 5 954,34 грн. - сума 3-х відсотків річних за порушення строку оплати, 9 421,60 грн. - сума втрат від інфляції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, суд вважажає за необхідне, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2 646 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 258-268 ЦПК України,ст.ст. 509, 549, 611-612, 625, 692, 712 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» суму у розмірі 176 390, 89 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 646 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс», ЄДРПОУ 30721457, місцезнаходження м. Київ, вул. Закревського, 16

Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11.06.2021

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон