Рішення № 97739443, 09.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4151/21

провадження № 2-а/753/180/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гусак О.С.,

з секретарем - Рупак О.А.,

за участю: представника позивача Андрієнка С.В.,

інспектора Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві Носенко Б.О.,

представника Головного управління поліції в м. Києві Лисенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві Носенка Б.О., третя особа - Головне управління поліції в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся Андрієнко С.В. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до інспектора Дарницького УП ГУНП у місті Києві Носенка Б.О., третя особа - Головне управління поліції в місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови від 19 лютого 2021 року серії ЕГА № 164591 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП (далі - Постанова).

Позовна заява мотивована тим, що винесена постанова є протиправною, оскільки:

положення частини другої статті 44-3 КУпАП є бланкетними, а постановою Головного санітарного лікаря України від 30 грудня 2020 року № 57, якою визначено правила і норми щодо боротьби з інфекційними хворобами, передбачено відповідальність за відсутність засобів індивідуального захисту виключно для персоналу закладів громадського харчування. При цьому, в ОСОБА_1 відсутні трудові відносини із директором закладу харчування, в якому він знаходився (довідка ФОП ОСОБА_3 (а.с. 8));

в момент фотофіксування поліцейським позивач приймав їжу, що відповідно до пункту 13 постанови Головного санітарного лікаря України від 30 грудня 2020 року № 57 не заборонено;

містить неточності: зазначено « АДРЕСА_1 » замість правильного « АДРЕСА_1 », «будинок АДРЕСА_2 » замість правильного «будинок АДРЕСА_3 » (скріншот із Вікіпедії (а.с. 9-11), лист Виконавчого органу Київської міської ради (а.с.12), Розпорядження Київської міської ради народних депутатів (а.с. 13-16), фото будинку (а.с. 17), довідка ОСББ (а.с. 18).

25 лютого 2021 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу вказана позовна заява передана судді Гусак О.С. (справа № 753/4151/21).

1 березня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

19 березня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

19 березня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку статті 286 КАС України з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні 2 квітня 2021 року.

2 квітня 2021 року до суду надійшов відзив інспектора Носенка Б.О. на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову.

2 квітня 2021 року згідно з довідкою за підписом секретаря судового засідання Рупак О.А. розгляд справи знято у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді. Розгляд справи відкладено на 29 квітня 2021 року.

12 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав раніше висловлені доводи, а також зазначив, що постанова винесена неуповноваженим суб`єктом, за відсутності доказової бази.

19 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення від Головного управління поліції в місті Києві, в яких третя особа заперечила проти задоволення позову з підстав правомірності винесеної постанови.

19 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в якій позивач зазначив, що долучене фото позивача є неналежним доказом, а постанова є незаконною.

29 квітня 2021 року у судове засідання прибули представник позивача Андрієнко С.В., відповідач Носенко Б.О. , представник третьої особи Лисенко В.О. Враховуючи відсутність заперечень відповідача та представника третьої особи, задоволено клопотання позивача про оголошення перерви у зв`язку із необхідністю часу для отримання відповіді на адвокатський запит. Розгляд справи відкладено на 27 травня 2021 року.

27 травня 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у засіданні колегії Антимонопольного комітету України.

27 квітня 2021 року у судове засідання прибули відповідач Носенко Б.О. та представник третьої особи Лисенко В.О., які заперечували проти розгляду справи за відсутності позивача. Розгляд справи відкладено на 9 червня 2021 року.

9 червня 2021 року у судове засідання прибули представник позивача Андрієнко С.В., відповідач Носенко Б.О. , представник третьої особи Лисенко В.О., які підтримали раніше висловлені позиції.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони у справі, дійшов таких висновків.

19 лютого 2021 року інспектором Дарницького УП ГУНП в місті Києві Носенком Б.О., посвідчення від 14 січня 2021 року, видане ТСЦ 8049 серії НОМЕР_1 , винесено постанову серії ЕГА № 164591 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП. Згідно з вказаною Постановою 19 лютого 2021 року близько 13 год 25 хв за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 перебував без належно вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 44-3 КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною другою статті 44-3 КУпАП.

Згідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень частини третої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, передбачені частиною другою статті 44-3 Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Враховуючи вказані норми та подані інспектором Носенком Б.О. Функціональні (посадові) обов`язки дільничого офіцера поліції сектору дільничих офіцерів поліції відділу превенції Дарницького УП ГУНП у місті Києві Носенка Богдана Олексійовича постанова винесена уповноваженою особою.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, представником відповідача надано фото особи, яка стояла за касовим апаратом без одягнених засобів індивідуального захисту. При цьому позивач не заперечує, що це був він.

Щодо доводів позивача, що частина друга статті 44-3 КУпАП є бланкетною нормою та її необхідно застосовувати із положеннями постанови Головного санітарного лікаря України від 30 грудня 2020 року № 57 необхідно зазначити таке.

Бланкетною є норма права, диспозиція якої не встановлює конкретних правил поведінки, а передбачає існування інших норм в інших нормативно-правових актах, в яких ці правила сформовані.

Частини друга статті 44-3 не є бланкетною нормою, оскільки її диспозиція встановлює самостійне правило поведінки та не потребує «уточнення» цього правила в інших нормативно-правових актах. Зокрема, частиною другою статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за перебування особи в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Зміст вказаної норми є достатньо визначеним та не потребує додаткового «уточнення» в інших нормах.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 1236) у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України карантин.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 1236 у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме: забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Таким чином, підпункт 1 пункту 2 Постанови № 1236 фактично частково дублює диспозицію частини другої статті 44-3 КУпАП.

При цьому, посилання позивача на постанову Головного санітарного лікаря України від 30 грудня 2020 року № 57 є нерелевантними, оскільки у преамбулі цієї постанови вказано, що вона прийнята на виконання пункту 4 Постанови № 1236, згідно з якою Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Отже пунктом 4 Постанови № 1236 та постановою Головного санітарного лікаря України від 30 грудня 2020 року № 57 встановлено правила поведінки виключно для суб`єктів господарювання, проте позивач у контексті розгляді цієї справи таким не є.

Щодо доводів представника позивача, що він перед здійсненням інспектором фотозйомки вживав їжу та не встиг відразу одягнути засіб індивідуального захисту (до моменту здійснення фотозйомки) слід зазначити, що в сукупності із іншими поясненнями педставника позивача суд ці доводи оцінює критично, оскільки позивач не сидів, а стояв, перед ним був лише касовий апарат, а не будь-які речі, які могли б вказувати на те, що він вживав їжу, у первинній позовній заяві (до постановленої ухвали про залишення позовної заяви без руху) на ці обставини позивач не вказував, а доводив те, що перебування за касовим апаратом не свідчить про те, що він працює в цьому закладі.

Доводи представника позивача про невірне зазначення інспектором номеру будинку: « АДРЕСА_1 » замість правильного « АДРЕСА_1 »; «будинок АДРЕСА_2 » замість правильного «будинок АДРЕСА_3 » не впливають на встановлені інспектором під час винесення Постанови обставини, про які сам позивач не заперечує, та суть прийнятого інспектором рішення.

З огляду на наведено, суд дійшов висновку, що позов є необгрунтованим і його задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 44-3, ст. ст. 222, 256, 268, 288, 286, 289, 293 КпАП України, статтями 9, 72-78, 90, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві Носенко Б.О., третя особа - Головне управління поліції в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гусак О.С.

Повний текст рішення складено 17 червня 2021 року.