Рішення № 97739243, 17.06.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/503/21 Провадження № 2/710/292/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сивоконя С.С.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Шпола цивільну справу за позовом ПП «Мрія-1» в особі засновника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст вимог заявника. Стислий виклад позиції заявника та думки заінтересованих осіб.

19.04.2021 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, в якому позивач просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач є його колишньою дружиною, яка з 24 грудня 2013 року зареєстрована по АДРЕСА_1 , але ніколи там не проживала. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у будинку, який належить ПП «Мрія-1», але з моменту реєстрації і до цього часу без поважних причин в ньому не проживає. Відповідач створює перешкоди «ПП Мрія-1» у реалізації права власності на будинок, позивач не може від імені власника оформити договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. Тому позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 20.04.2021 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25.05.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

2. Мотивувальна частина:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до повного задоволення на підставі наступного.

В суді встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2017, два житлові будинки з вбудованими магазинами та господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ПП «Мрія-1», код ЄДРПОУ 21380834 (а.с.6).

Відповідно до п. 1.3 статуту приватного підприємства «Мрія-1» затвердженого рішенням власника від 14.04.2017 №1 ОСОБА_2 , засновником та власником підприємства є ОСОБА_2 , 1969 року народження (а.с.8).

Згідно до будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за вищезазначеною адресою з 24.12.2013 (а.с.13-14).

Відповідно до письмових підтверджень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підписи яких затверджено депутатом міської ради Шполянської ОТГ Різник О.А. від 24.03.2021, ОСОБА_1 , яка прописана з 24.12.2013 по АДРЕСА_1 за вказаною адресою ніколи не проживала (а.с.15).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідачем не надані докази поважних причини відсутності у будинку за місцем реєстрації, крім того судом з`ясовано, що між власником та відповідачем будь-якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності не було.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 41, 55 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї, як зазначено у частині другій статті 64 ЖК УРСР.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно абз. 2,3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

У відповідності до п.39. Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Стаття 7 цього ж Закону передбачає, що однією з підстав для зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1,2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у своєму рішенні від 23.07.2018, справа № 754/15850/15-ц зазначив, що факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №638/13030/13 від 25.07.2018, предметом розгляду якої було питання про усунення перешкод у користування житловим приміщенням, виселення.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі в тому числі і судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Така ж норма закріплена і в абз.2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи, здійснюється на підставі в тому числі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

При розгляді справи судом встановлено, що спірне приміщення дійсно є житлом, яке є власністю позивача; відповідач дійсно відсутній у спірному приміщені понад один рік; відповідачем не наведено поважних причини відсутності, крім того судом з`ясовано, що між власником та відповідачем будь-якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності не було.

Відповідач не проживає у спірному житловому будинку з моменту реєстрації без поважних причин, а тому відповідно до вимог ст. 405 ЦК України втратив право на користування цим житлом.

Таким чином, суд вважає, що позивач на законних підставах пред`явив позов до відповідача, який належить до задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувались.

Підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вирішує повернути позивачу з бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1135,00 грн. відповідно до ст. 142 ЦПК України та стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору.

На підставі ст. 41, 45 Конституції України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 391 ЦК України, керуючись ст. 405 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану по АДРЕСА_1 , інші відомості про особу суду не відомі, такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші відомості про особу суду не відомі на користь ПП «Мрія-1» в особі засновника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір у розмірі 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень).

Повернути ПП «Мрія-1» в особі засновника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі, з державного бюджету 50% судового збору в сумі 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/

Суддя С.С. Сивокінь