Ухвала суду № 97738877, 17.06.2021, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/238/21

Провадження № 2/700/190/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкур С.Д., за участю секретаря судового засідання Сіденко Н.П., представника позивачки: Козлова О.В., представника відповідача: Денисенко Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 700/238/21, провадження № 2/700/190/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області, про зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить визнати протиправною відмову Бужанської сільської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай. Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай. Зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» (майновий сертифікат) на суму 1169 грн., або 0,026 % пайового фонду підприємства. Стягнути з Бужанської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.

До початку розгляду справи по суті, позивачка доповнила позовні вимоги та просила визнати незаконним та скасувати рішення Бужанської сільської ради №08-11/VIII від 24 травня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 в обміні свідоцтва (майнового сертифікату) серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зокрема вказує, що 09 березня 2021 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 майновий пай (свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія НОМЕР_1 ) КСП «Авангард» с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області номінальною вартістю 1169, 00 грн. виданий Кам`янобріською сільською радою 10 березня 2003 року. 09 березня 2021 року позивач звернулася до старости с. Кам`яний Брід Бужанської ОТГ Черкаської області з заявою про обмін Свідоцтва продавця, на нове - на ім`я покупця. До заяви позивач додала оригінал договору купівлі продажу майнового паю від 09.03.2021 р., свідоцтво (майновий сертифікат) серія НОМЕР_2 , копію паспорта та коду. 11.03.2021 року від старости с. Кам`яний Брід В.О. Гладченка надійшов лист за №32 про те, що у КСП «Авангард» не має правонаступників, майно передане до Спілки «Кам`янобрідська» громадян співвласників майна, яка ліквідована 14.04.2009 року. 18 березня 2021 року ОСОБА_1 знову звернулась до старости с. Кам`яний Брід Бужанської ОТГ Черкаської області з заявою про видачу нового Свідоцтва, попередивши, що відмова виконавчого комітету Бужанської сільської ради Черкаської області є грубим порушенням прав громадян, і якщо сільська рада не здійснить заміну свідоцтв про право власності на майновий пай громадянам, які звертаються з відповідними заявами, то вони будуть змушені звернутися до суду за захистом порушеного права, притягнення до відповідальності та стягнення судових витрат: судового збору, витрат на правничу допомогу та відшкодування моральної шкоди. 29.03.2021 року листом №43 виконавчий комітет Бужанської сільської ради знову повідомив, що у КСП «Авангард» не має правонаступників, майно передане до Спілки «Кам`янобрідська» громадян співвласників майна, яка ліквідована 14.04.2009 року.

Відмова відповідача у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай КСП «Авангард» на підставі договору купівлі-продажу порушує права Позивача, тому за захистом ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом.

Позивачкою дотримано вимоги Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, а відповідач тричі безпідставно відмовив у видачі сертифіката.

Якщо позивачем, відповідно до зазначеного Порядку, було надано сільраді усі необхідні документи для видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена Колективного сільськогосподарського підприємства, тоді є всі підстави визнати позов обґрунтованим та задовольнити його вимоги: зобов`язати сільську раду видати свідоцтво про право власності на майновий пай та стягнути на користь позивача судові витрати. ( постанова Вищого господарського суду України від 13 серпня 2012 року у справі №17/013-12).

Відповідач надав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема вказує, що відповідно до Архівної довідки №13 від 24.01.2020 р. КСП «Авангард» реформоване в TOB «Злагода», яке є правонаступником підприємства. Відповідно до безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України TOB «Злагода» припинила свою діяльність. Згідно Ухвали Господарського суду Черкаської області від 26 грудня 2006 р. справа №08/491 за заявою Звенигородської ОДГП до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» с. Кам`яний Брід Лисянського району про визнання банкрутом, суд ухвалив ліквідувати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» с. Кам`яний Брід Лисянського району в зв`язку з банкрутством.

Крім цього, позивачкою надано оригінали договору купівлі-продажу, а не належним чином завірені копії, як це передбачено Порядком, що є додатковою підставою для відмови у її заяві.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю та пояснив, що такі дії сільської ради є непоодинокими. Позивачкою повністю дотримано вимоги законодавства щодо подання документів необхідних для обміну сертифіката, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не вимагається, відповідачу були надані оригінали документів, а тому законних підстав для відмови у обміні сертифіката не було.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вказуючи зокрема на те, що сільська рада діяла в межах повноважень, позивачкою не подано усіх необхідних документів і в сільської ради немає книги пайовиків по селу Кам`яний Брід, що унеможливлює видачу нового сертифіката.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно договору купівлі-продажу майнового паю від 09 березня 2021 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила право на майновий пай КСП «Авангард», номінальною вартістю 1169 грн. 00 коп. посвідченого майновим сертифікатом серії ЧЕ-Х № 155194 виданого Кам`янобрідською сільською радою Лисянського району 10 березня 2003 року.

Даний договір укладений в простій письмовій формі, ніким недійним не визнавався, жодним нормативно-правовим актом не передбаченого його обов`язкове нотаріальне посвідчення чи державна реєстрація.

ОСОБА_1 09 березня 2021 року звернулася до старости с. Кам`яний брід Бужанської ОТГ з заявою обміняти придбаний сертифікат на новий, видавши відповідний майновий сертифікат на її ім`я. До заяви додано оригінал договору купівлі-продажу та майновий сертифікат.

Відповідачем 11 березня 2020 року листом № 32 відмовлено позивачці у задоволенні її заяви, оскільки спілка громадян співвласників майна ліквідована і майно відсутнє.

Позивачка 18 березня 2021 року повторно звернулась з відповідною заявою про видачу їй відповідного майнового сертифіката на її ім`я.

Відповідач знову листом від 29 березня 2021 року № 43 відмовив у видачі свідоцтва з вказаних раніше підстав.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 12 травня 2021 року втретє звернулася до відповідача з заявою про обмін придбаного майнового сертифіката на новий сертифікат додавши оригінал договору купівлі-продажу, оригінал майнового сертифікат та копія паспорта з довідкою РКПП.

Відповідач рішенням сесії від 24 травня 2021 року № 08-11/VIII відмовив ОСОБА_1 в обміні Свідоцтва (майнового сертифіката) у зв`язку з тим, що заявником не було надано копії відповідної цивільно-правової угоди та КСП «Авангард», реформоване в ТОВ «Злагода» ліквідоване.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Статтею 2 Указу Президента України від 29 січня 2001 року «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, чинного на час виникнення спірних правовідносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

За змістом пункту 15 вказаного Порядку, при виділенні майнових паїв в натурі окремим особам у їх індивідуальну власність чи групі осіб у спільну часткову власність у їх свідоцтвах про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства вчиняється відповідна відмітка. Свідоцтва з зазначеними відмітками про виділення майна в натурі у відповідну власність можуть бути підставою для оформлення співвласниками права власності на зазначене майно в установленому порядку.

За змістом статей 5, 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника у колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСГП набуває лише після припинення членства у підприємстві. До припинення членства, частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження). Пай є власністю члена підприємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Згідно положень п.13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28.02.2011р., майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Для отримання нового свідоцтва до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Виходячи з системного аналізу вказаних норма законодавства, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив права позивача у видачі йому майнового сертифікату на її ім`я взамін придбаного, оскільки діяв не у спосіб та не в межах повноважень визначених законодавством.

Позивачкою дотримано усі необхідні умови та подано передбачені законодавством документи для отримання майнового сертифіката. У разі подання оригіналу чинного договору купівлі-продажу разом з оригіналом майнового сертифіката, подання належним чином завірених копій не вимагається, а тому така підстава для відмови у видачі майнового сертифіката є протиправною.

Не передбачено жодним нормативним актом і такої підстави для відмови, як ліквідація розпайованого сільськогосподарського товариства чи спілки майнових паїв, а так само і відсутність майна.

Оскільки Порядком визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28.02.2011р., у разі обміну майнового сертифіката не передбачено права альтернативних дій сільській раді за умови подання усіх необхідних документів заявником, суд вважає за можливе також зобов`язати сільську раду видати відповідний сертифікат позивачці та це не буде втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. На це вказує також і ВГСУ у своїй постанові від 13 серпня 2012 року у справі № 17/013-12.

Крім цього, згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Заявлені позивачкою вимоги щодо визнання відмови протиправною, визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії є ефективним способом захисту, а тому можуть бути задоволені.

Позивачкою заявлено також вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5250 грн.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представник позивачки не є адвокатом, або іншим фахівцем в галузі права згідно з законом. Договір про надання правничої допомоги від 09 березня 2021 року, укладений позивачкою з ПП «Алеко», який надано суду, не підписаний директором ОСОБА_3 . Також не надано обґрунтованого погодинного розрахунку виконаних робіт та витрат на правничу допомогу.

За викладених обставин в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги позивачки за виключенням витрат на правничу допомогу є задоволені, а остання є особою, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» має пільги щодо звільнення від сплати судового збору, тому необхідно здійснити компенсацію понесених судових витрат у виді судового збору на рахунок Державного бюджету за рахунок відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути понесені судові витрати - судовий збір на користь держави в сумі 908 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані ними і які досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 81,141, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області, про зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай.

Зобов`язати Бужанську сільську раду Лисянського району Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай.

Зобов`язати Бужанську сільську раду Лисянського району Черкаської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» (майновий сертифікат) на суму 1169 грн., або 0,026 % пайового фонду підприємства.

Визнати незаконним та скасувати рішення Бужанської сільської ради №08-11/VIII від 24 травня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 в обміні свідоцтва (майнового сертифікату) серії НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області в користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду або через Лисянський районний суд Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. Д. Пічкур