
Справа № 592/5733/21
Провадження № 1-кп/592/416/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого – судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,
прокурора Христенка В.А.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про
застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 ,
захисника Терещенка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в режимі відеоконференції з КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні №12021200480000333 від 12.02.2021 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_2 12.02.2021 близько 12:30, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , запросив по телефону до себе в гості бабусю ОСОБА_1 , яка цього ж дня о 13:00 прийшла до нього за вказаною адресою.
ОСОБА_2 відчинив двері та, коли ОСОБА_1 почала заходити до квартири, схопив останню рукою за праву руку; злякавшись, ОСОБА_1 відступила назад за поріг приміщення квартири, а ОСОБА_2 вийшов за нею та, перебуваючи у положенні стоячи навпроти ОСОБА_1 , вихопив з кармана брюк раніше заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень ніж, яким наніс ОСОБА_1 не менше трьох ударів в ліву частину голови.
ОСОБА_1 , захищаючись від нападу онука, схопилася обома руками за лезо ножа, який тримав у руці ОСОБА_2 , та з силою його стиснула, намагаючись відштовхнути від себе останнього. Після чого, намагаючись втекти від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 почала відступати назад та, не втримавши рівновагу, впала на спину на східці, почала кликати мешканців будинку на допомогу, а ОСОБА_2 повернувся до квартири та закрив двері.
В результаті протиправних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 були спричинені ушкодження: забійно-рвана рана лівої вушної раковини, різані рани м`яких тканин вилично-скроневої ділянки зліва, різані рани правої та лівої кистів, різана рана нижньої третини лівого передпліччя: синці на лівій вушній раковині, на повіках обох очей, на лівій щоці, на тильній поверхні лівої кисті, садно верхньої повіки лівого ока, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_2 вину визнав, просив вибачення за скоєне у потерпілої. Суду пояснив, що 12.02.2021 перебував за місцем свого мешкання, зателефонував бабусі, просив, щоб вона привезла йому харчів. Коли вона прийшла, відчинив їй двері, в руці у нього був кухонний ніж, бо він готував собі їжу, і в цей момент на ґрунті давніх протиріч у нього виникло раптове бажання спричинити їй тілесні ушкодження. В той момент йому здавалося, що це правильно і це необхідно зробити, вбивати її не хотів. Він наніс бабусі чотири удари ножем в ліву частину голови, після чого вона впала на сходинки, потягнувши його за собою, він піднявся, зайшов в квартиру, закрив двері і почав чекати на приїзд працівників поліції. В момент нанесення ударів бабусі нічого не казав, заперечував нанесення удару кулаком в обличчя.
Потерпіла ОСОБА_1 надала суду показання, що 12.02.2021 її онук ОСОБА_2 зателефонував їй з наполегливим проханням привезти харчів. Приїхавши до нього, вона зателефонувала, він відчинив двері, забрав сумки і почав запрошувати зайти до квартири, на що вона відмовилася, бо поспішала. Він взяв її рукою за плече та почав наносити удари зверху вниз в область голови, точну кількість їх назвати не може, оскільки все це відбувалося дуже швидко. Вона спочатку нічого не розуміла, поки не почала текти кров, потім відштовхнула його від себе, як хваталася за лезо ножа не пригадує. Всі ці події відбувалися на сходинковій площадці, коли відступала від нього назад, впала на підлогу, а він пішов до квартири. Наносячи удари, онук нічого не казав, вона ж запитувала у нього, що він робить. Вона почала кликати сусідів, які надали їй першу допомогу, викликали швидку та поліцію. Таку поведінку онука вона не може пояснити, він завжди був мовчазним, проте будь яких хворобливих ознак не виявляв, дуже важко переживав смерть своїх батьків. Заперечила нанесення удару кулаком їй в обличчя. На сьогодні у неї залишилися шрами на обличчі і руках. Потерпіла вибачила онука за скоєне, вважає, що його лікування є необхідним.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду надав показання, що того дня зі своєю сестрою ОСОБА_4 їздив до лікарні до ОСОБА_1 , у якої мались пошкодження на руках і обличчі, були накладені шви та забинтовані руки. Потерпіла пояснювала, що це зробив її онук ОСОБА_5 , про подробиці він не розпитував, зважаючи на її стан. Після лікарні відвіз потерпілу додому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду надала показання, що 12.02.2021 їй зателефонували сусіди ОСОБА_2 і повідомили про те, що він напав на ОСОБА_1 , яка приходиться їй рідною тіткою. Після дзвінка працівників швидкої, вони з братом ОСОБА_3 поїхали в лікарню до потерпілої. Зі слів останньої свідку відомо, що вона приїхали до онука, як зазвичай, привезли йому харчів, він почав запрошувати її зайти до квартири, на що та відмовилася, після чого почав наносити удари ножем. Свідок зазначила, що у потерпілої були дуже порізані руки і ліва сторона обличчя, рани були в області ока, надбрів`я та щоки, майже все обличчя було заклеєне медичним пластирем, а обидві руки забинтовані, вони з братом допомагали потерпілій вдягатися і роздягатися. Після того, як лікар повідомив, що госпіталізації ОСОБА_1 не потребує, вони відвезли її додому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка мешкає по сусідству з ОСОБА_2 , суду надала показання, що того дня, перебуваючи вдома, почула крики потерпілої, попросила свого чоловіка вийти та подивитися, що сталося. За ним до під`їзду вийшла і вона, побачила багато крові на сходинковому майданчику та потерпілу з кількома ножовими пораненнями на вискі, щоці та руках. Її чоловік викликав швидку допомогу. В цей час потерпіла казала, що онук ОСОБА_5 вдарив її кухонним ножем. Крім того, ОСОБА_6 приймала участь в якості понятої під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка мешкає по сусідству з ОСОБА_2 , суду надала показання, що того дня, перебуваючи вдома, почула крики потерпілої, вийшла в під`їзд, де між першим і другими поверхами стояла потерпіла, поруч з якою був хлопець, який надавав їй першу медичну допомогу. Вона винесла рушники з дому, якими зажимали потерпілій рани, викликала працівників поліції. Потерпіла пояснювала, що це зробив онук ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який мешкає по сусідству з ОСОБА_2 , суду надав показання, що того дня, на початку лютого, перебував вдома. Його дружина, почувши крики потерпілої, попросила його вийти подивитися, що сталося. Вийшовши, він побачив між третім та другим поверхами кров, і почув крики потерпілої про допомогу. Вона стояла між першим та другим поверхами. Вийшла ще одна сусідка, яка винесла чи то рушник, чи то інший відрізок тканини, якими вони зажимали рани потерпілій, щоб зупинити кров. Рани були на обличчі та руках. Його дружина викликала швидку, а сусідка – поліцію. Потерпіла казала, що на неї з ножем напав онук, проте все одно гарно про нього відзивалася. Свідок також приймав участь в якості понятого під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 .
Крім того, під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, які безпосередньо досліджені судом та у повній мірі підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, а саме:
- протокол обшуку від 12.02.2021 та відеозапис цієї слідчої дії, в ході проведення якої у приміщенні квартири за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6A», з сім-картою «Vodаfon»; металеве лезо з нашаруванням невідомого походження, скальпель з лезом невідомого походження; два тапки та устілку зі слідами речовини бурого кольору; кухонний ніж з рукояткою чорного кольору, загальною довжиною ножа 26 см, рукоятки – 11 см; фрагмент лінолеуму з речовиною бурого кольору; кухонні ножі: 1-й розміром 24 см з рукояткою коричневого кольору; 2-ий довжиною 29 см з рукояткою коричневого кольору з нашаруванням речовини невідомого походження; 3-й довжиною 22 см з рукояткою синього кольору; 4-й довжиною 21 см; 5-й довжиною 21 см з пластиковою рукояткою; змив та контрольний змив зі зливної труби у ванній кімнаті; фрагмент пластику зі зливної раковини з нашаруванням невідомого походження; пристрій для куріння з нашаруванням речовини невідомого походження (а.с.67-72);
- протокол огляду місця події від 12.02.2021, відповідно до якого проведено огляд приміщення приймального відділення КНП СОР «СОКЛ» по вул. Троїцька, 48 в м. Суми, під час якого виявлено та вилучено належну ОСОБА_1 червону кофту з плямами речовини бурого кольору (а.с.74-76);
- протокол огляду місця події від 12.02.2021, відповідно до якого проведено огляд загального коридору під`їзду №2 між 3 та 4 поверхами буд. АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено змив та контрольний змив РБК, пасмо волосся сивого кольору (а.с.79-81);
- висновок судового медичного експерта №147 від 05.03.2021, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ушкодження: забійно-рвана рана лівої вушної раковини, різані рани м`яких тканин вилично-скроневої ділянки зліва, різані рани правої та лівої кистів, різана рана нижньої третини лівого передпліччя; синці на лівій вушній раковині, на повіках обох очей, на лівій щоці, на тильній поверхні лівої кисті, садно верхньої повіки лівого ока. Різані рани утворилися від дії гострих предметів з ріжучими властивостями по механізму удар-розтягнення, про що свідчить характер ушкоджень; синці та садно утворилися від дії тупих предметів, з обмеженою поверхнею по механізму удар- тиснення- тертя, про що свідчить характер ушкоджень, та могли виникнути внаслідок нанесення ударів руками, ногами, та подібними предметами. Кількість травматичних впливів не менше 8-ми. Утворення зазначених ушкоджень внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи їх характер та локалізацію. Різані рани кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, так як для загоєння ран необхідно термін понад 6 днів, але менше 21 дня; синці та садно кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с.83-86);
- протокол проведення слідчого експерименту від 23.02.2021, під час якого потерпіла ОСОБА_1 відтворила обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 аналогічні тим, що вона вказує у своїх показаннях в суді (а.с.87-89);
- висновок судового медичного експерта №183 від 05.03.2021, згідно з яким характер та локалізація виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому нею в ході проведенні слідчого експерименту (а.с.90);
- протоколи отримання зразків для експертизи: 16.02.2021 у ОСОБА_1 відібрано зразки крові та слини, 15.02.2021 у ОСОБА_2 відібрано зразки крові та слини (а.с.93,94);
- висновок експерта №197 від 17.02.2021, згідно з яким кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти – В, він є видільником (Se) властивого йому групового антигену А, що встановлено дослідженням зразка його слини (а.с.96-97);
- висновок експерта №202 від 19.02.2021, згідно з яким кров ОСОБА_1 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти – В, вона є видільником (Se) властивого їй групового антигену А, що встановлено дослідженням зразка її слини (а.с.101-102);
- висновок експерта №109 від 17.03.2021, згідно з яким при судово-цитологічному дослідженні ножа з руків`ям червоного кольору, наданого на дослідження, на його клинку та руків`ї кров та епітеліальні ядерні клітини не знайдені (а.с. 106-108);
- висновок експерта №110 від 17.03.2021, згідно з яким при судово-цитологічному дослідженні 5 ножів, наданих на експертизу, на їх клинках та руків`ях кров та епітеліальні ядерні клітини не знайдені (а.с. 112-115);
- висновок експерта №111 від 17.03.2021, згідно з яким при судово-цитологічному дослідженні клинка ножа, наданого на експертизу виявлена кров та епітеліальні ядерні клітини людини; враховуючи отримані результати досліджень, групові характеристики осіб, які проходять по кримінальному провадженню, походження крові та епітеліальних клітин на клинку ножа можливо від особи (осіб) любої статі, організму якої (яких) притаманний антиген А ізосерологічної системи АВ0, в тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (у разі наявності у останнього тілесних ушкоджень, що могли привести до зовнішньої кровотечі), або при змішуванні їх крові та клітин; на скальпелі з металевим лезом у пластиковому прозорому чохлі кров та епітеліальні ядерні клітини не знайдені (а.с.119-122);
- висновок експерта №216 від 03.03.2021, згідно з яким на гумових сланцях, на устілці, вилучених під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та наданих на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген А ізосерологічної системи крові АВ0, походження якого можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с. 126-128);
- висновок експерта №218 від 03.03.2021, згідно з яким на фрагменті лінолеуму, вилученому під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та наданому на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген А та ізогемаглютинін анти-В, походження яких можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с. 132-134);
- висновок експерта №217 від 03.03.2021, згідно з яким на фрагменті зливної труби, вилученому під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , присутності крові не встановлено (а.с.138-139);
- висновок експерта №220 від 01.03.2021, згідно з яким на змиві зі зливної труби у ванній кімнаті, який вилучений під час обшуку у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та наданому на дослідження, присутності крові не встановлено (а.с.143-144);
- висновок експерта №219 від 01.03.2021, згідно з яким на змиві, вилученому під час огляду в загальному коридорі під`їзду 2 між 3 та 4 поверхами буд. АДРЕСА_2 та наданому на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антигени А та ізогемаглютінін анти-В ізосерологічної системи крові АВ0; зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та групову характеристику крові осіб, які проходять за ознаками кримінального правопорушення, можна сказати, що походження цієї крові можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В, у тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.148-150);
- висновок експерта №213 від 02.03.2021, згідно з яким на кофті, що належить потерпілій ОСОБА_1 та наданій на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антигени А та з ізогемаглютініном анти-В ізосерологічної системи крові АВ0; зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та групову характеристику крові осіб, які проходять за ознаками кримінального правопорушення, можна сказати, що походження цих слідів крові можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В, у тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.154-156);
- висновок експерта №215 від 03.03.2021, згідно з яким на бриджах, вилучених під час особистого обшуку під час затримання ОСОБА_2 та наданих на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген А ізосерологічної системи крові АВ0, походження якого можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.160-162);
- висновок експерта №214 від 02.03.2021, згідно з яким на фуфайці, яка належить підозрюваному ОСОБА_2 та наданій на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антигени А ізосерологічної системи крові АВ0; зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та групову характеристику крові осіб, які проходять за ознаками кримінального правопорушення, можна сказати, що походження цих слідів крові можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютініном анти-В, у тому числі як від потерпілої ОСОБА_1 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.166-168).
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №59 від 28.04.2021 ОСОБА_2 у період інкримінованого йому діяння страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної; зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитованого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння; за своїм психічним станом ОСОБА_2 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, не може приймати участь у проведенні досудового розслідування та судовому розгляді; потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Зміст і форма кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру повинні відповідати закріпленим у ст.7 КПК України загальним засадам, у тому числі презумпції невинуватості. Виходячи з наведеного, особа вважається такою, що не вчиняла суспільно небезпечного діяння, і не може бути піддана примусовим заходам, доки факт вчинення нею такого діяння не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.
За змістом положень статей 18, 19, 92, 93 КК України, ст.503 КПК України підставою для застосування щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, примусових заходів медичного характеру є наявність у такому діянні юридичних ознак складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за винятком осудності як ознаки суб`єкта.
З урахуванням наведеного та положень ч.1 ст.505 КПК України у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру доказуванню підлягають, зокрема: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; вчинення діяння цією особою; наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння чи на час досудового розслідування; небезпечність особи внаслідок її психічного стану для себе самої та інших, а також можливість завдання іншої істотної шкоди такою особою.
Згідно з вимогами статей 18,19 КК України осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, в якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об`єктивних ознак злочину - об`єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу й місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність має бути пов`язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.
Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) та юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає в наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки), юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.
Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлено одну з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.
Згідно з дослідженим судом висновком судово-психіатричної експертизи №59 від 28.04.2021 ОСОБА_2 у період інкримінованого йому діяння страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної; зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитованого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння; за своїм психічним станом ОСОБА_2 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, не може приймати участь у проведенні досудового розслідування та судовому розгляді; потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Тобто, у ОСОБА_2 встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання), так і інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію (нездатність розуміти свої дії та керувати ними).
З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та як наслідок - про необхідність застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру.
Разом із тим, за умови перебування ОСОБА_2 у стані неосудності, юридична оцінка вчиненого ним суспільно небезпечного діяння за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як про те вказано в клопотанні, є помилковою.
Так, убивство - це винне (умисне або необережне), протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суб`єктивна сторона умисного вбивства (ст.115 КК України) характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого).
Згідно з приписами ст.15 КК України замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально осуджуваним, шкідливим для суспільства.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.
Отже, з урахуванням того, що стан неосудності пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння в такому випадку слід надавати виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.
Наведені висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.11.2019 в справі № 130/2612/17, провадження № 51-3547 км 19, в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 234/18511/18, провадження № 51-4960 км 19.
Як встановлено у ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Аналізуючи зібрані у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними раніше викладені обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, факт вчинення якого підтверджується прямими доказами - показаннями потерпілої та особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, які є логічними та послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими раніше вказаними доказами, взаємодоповнюються ними та жодного сумніву в їх достовірності не викликають.
Відтак суд дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Відповідно, саме за вказаною статтею суд кваліфікує дії ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне виключити з фабули обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, яка зазначена у клопотанні, посилання на форму вини ОСОБА_2 та мету, яку останній бажав досягти, вчиняючи суспільно небезпечне діяння.
Крім того, з фабули обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому органом досудового розслідування суспільно-небезпечного діяння, підлягає виключенню твердження про умисне нанесення ним потерпілій одного удару кулаком правої руки в обличчя з лівого боку.
Оскільки вказаний факт не був доведений стороною обвинувачення під час судового розгляду. Так, надаючи пояснення суду, потерпіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували завдання удару кулаком їй в обличчя, з дослідженого в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту від 23.02.2021, під час якого потерпіла ОСОБА_1 відтворила обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , остання про нанесення їй удару в область обличчя кулаком не повідомляла, а згідно з висновком судового медичного експерта №183 від 05.03.2021 характер та локалізація виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому нею в ході проведенні слідчого експерименту.
Згідно з п.1 ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Згідно зі ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
У відповідності до абзаців 1,2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005, визначаючи відповідно до частин 3-5 статті 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст.94 КК України), суд має спочатку з`ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст.94 КК України критерії в їх сукупності.
Зважаючи на висновки судово-психіатричної експертизи, згідно з якими ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, а також характер та тяжкість захворювання ОСОБА_2 , посередню характеристику останнього за місцем проживання та надані показання потерпілої та свідків у суді, які підтверджують відсутність агресивної поведінки ОСОБА_2 , обставини вчинення останнім суспільно небезпечного діяння та його тяжкість, з урахуванням ступеня небезпечності останнього, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 вид примусового заходу медичного характеру, потреба в застосуванні якого визначена у висновку судово-психіатричної експертизи.
Запобіжний захід до набрання законної сили ухвалою суду слід залишити без змін - у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку ОСОБА_2 .
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
В порядку ч.4 ст.174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 19,92-94 КК України, ст.ст. 512-513, 369-372 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Суми Христенка В.А. задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме - до КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» - залишити без змін до набрання ухвалою законної сили.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6A», з сім-картою «Vodаfon»; ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 ; кухонний ніж з рукояткою червоного кольору, загальною довжиною 26 см; 5 кухонних ножів: довжиною 24 см з рукояткою коричневого кольору, довжиною 29 см з рукояткою коричневого кольору, довжиною 22 см з рукояткою синього кольору, довжиною 21 см; довжиною 21 см з пластиковою рукояткою; що зберігаються в камері зберігання речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області - повернути власнику ОСОБА_2 (а.с. 109, 116, 175, 177);
- металеве лезо з нашаруванням невідомого походження, скальпель з лезом невідомого походження; фрагмент лінолеуму з речовиною бурого кольору; змив та контрольний змив зі зливної труби у ванній кімнаті; фрагмент пластику зі зливної раковини з нашаруванням невідомого походження; пристрій для куріння з нашаруванням речовини невідомого походження; фрагмент пластикової пляшки; змив та контрольний змив РБК, пасмо волосся сивого кольору; зразки крові та слюни підозрюваного ОСОБА_2 , зразки крові та слюни потерпілої ОСОБА_1 ; два тапки та устілку зі слідами речовини бурого кольору; кофту червоного кольору з РБК; штани чорного кольору , футболку чорного кольору, дві шкарпетки; що зберігаються в камері зберігання речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області – знищити (а.с. 98, 103, 123, 129, 135, 140, 145, 151, 157, 163, 169, 171, 179).
Накладений ухвалами слідчих суддів Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.02.2021 у справі №592/1760/21, від 16.02.2021 у справі №592/1747/21, від 16.02.2021 у справі №592/1757/21 арешт на вказане майно скасувати (а.с. 73, 78, 91).
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Шияновська
Судове рішення № 97738690, Ковпаківський районний суд м. Суми було прийнято 17.06.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 592/5733/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: