Ухвала суду № 97738323, 16.06.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 8/490/1/2021 Справа № 490/6430/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

Ухвала

Іменем України

16 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання Дудник Г.С., за участі представника заявника адвоката Родіонової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі №490/6430/16-ц за позовом ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2017 року заявники звернулися до суду про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі №490/6430/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю. Просили скасувати вказане рішення суду за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2017 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.

Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

18.02.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А, від 19.02.2021 року прийнято до провадження вказану справу та у зв`язку з великою навантеженістю, призначити судове засідання у справі на 16.06.2021 року .

В судовому засіданні представник заявників адвокатка Родіонова В.Є, підтримала заяву з викладених у ній та у заявах по суті справи підстав, просила про задволенння вимог.

Представник відповідача АТ "Укртелеком" надала суду заяву про розгляд заяви у її відсутності.

Вислухавши пояснення представнгика заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

В червні 2016 року позивачі звернулись до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до ПАТ «Укртелеком» та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в якому просили суд визнати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення видане Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 25.03.2002 року на імя ВАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10 та його дублікату від 18.09.2002 року недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10, проведену 20.07.2015 року та визнати за позивачами по 1/3 частці у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку набувальної давності.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали, що в січні 1975 року ОСОБА_4 та його сім`ї було надано службове житло від структурного підрозділу Українського державного підприємства міжнародного та міжміського звязку і телебачення «Укртек» за адресою: АДРЕСА_3 . З 19.02.1975 року у вказаній квартирі зареєстровані та постійно проживають позивачі та ОСОБА_4 , у 1983 році останній виписався із вказаної квартири та переїхав на постійне проживання на територію Російської Федерації, в свою чергу позивачі продовжували проживати у службовому житловому приміщені.

21 березня 2002 року рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 198 «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна за юридичними особами» вирішено оформити право власності на цілісній майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1 , за ВАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10. 25 березня 2002 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано ВАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10 свідоцтво про право власності на нежитлової приміщення, на підставі вищевказаного рішення. 20 липня 2015 року ПАТ «Укртелеком» було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення. 25 листопада 2015 року ПАТ «Укртелеком» звернулося до позивачів із вимогою про звільнення житлового приміщення.

Однак, позивачі були впевнені, що отримали квартиру у володіння на законних підставах для постійного проживання, оскільки у домовій книзі було зазначено про їх постійну прописку. Виходячи з викладеного позивачі вказують, що в даному випадку єдиним способом захисту є визнання за ними права власності на вищевказану квартиру за набувальною давністю, в порядку ст.344 ЦК України.

Також позивачі просили суд визнати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , видане 25.03.2002 року на підставі рішення №198 від 21.03.2002 року на ім`я ВАТ "Укртелеком" в оперативному управлінні Центру первинної мережі №10 та його дублікат від 18.09.2002 року - недійсним, оскільки вказане свідоцтво суперечить рішенню, на підставі якого його видано; та як наслідок визнання недійсним свідоцтва про право власності, - скасувати державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - відмовлено.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.05.2017 року вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою від 16 червня 2017 року судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року.

10 листопада 2017 року року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про скасування нововиявленими обставинами рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.03.2017 року.

Обґрунтовуючи заяву зазначили, що 0 судом першої інстанції було відмовлено у задволенні позову входячи з того, що позивачами не доведено цільового призначення будинку АДРЕСА_4 як житлового та відповідно законність вселення у спірне приміщеня як службове. Під час розгляду справи судом досліджувалися матеріали інвентаризаційної справи КП "ММБТІ" , з якої вбачається, що відсутній акт введення в експлуатацію будинку, як житлоовго , атому відповідно і відсутні докази неправомірності видачі ПАТ "Укртелеком" свідоцтва про право власності на будинок, як нежитловий. Також судом зроблено запит в архів, з відповіді на який вбачалося , що акт введедення в експлуатацію будинку відсутній в архівних документах.

Проте під час каксаційного перегляду рішення адвокат позивачів ОСОБА_5 знову звернулася до Державного архіву Миколаївської області для вивичення архівних документів. Та нею було виявлено рішення Виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих №1946 від 13.07.1957 року "Про затвердження акту Державної прийомки закінченого будівництва 4-х квартирного збірно-щитоовго житлоовго будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_5 ( теперішній номер 28) для працівників І районної кабельної магістралі зв`язку". У вказаному рішенні зазначено, що затверджено акт введення в експлуатацію вкзаного житлового будинку. Батько позивача ОСОБА_1 , та чоловік позиваач ОСОБА_2 , працював у І-й районній кабельної магістралі зв`язку, що підтверджується його трудовою книжкою в матеріалах справи, та отримав вказану квратиру на сім`ю, оскільки після навчання за розподіоом були переведені до Миколаєва з іншої місцевості.

Про наявність вказаного документу позивачі дізналися 11 жовтня 2017 року , що підтверджується записом їх представника адвокатат родіонової В.Є. на примірнику відповідід від 04.10.2017.

Таким чином новоовиявленими обставинами є рішення виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих №1946 від 13.07.1957 року "Про затвердження акту Державної прийомки закінченого будівництва 4-х квартирного збірно-щитоовго житлоовго будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_5 ( теперішній номер 28) для працівників І районної кабельної магістралі зв`язку", який підтверджує, що спірний будинок є житловим і збудований для працівників І районної кабельної магістралі зв`язку.

Вказані оставини є істотними для справи, оскільки підтверджують статус будинку як житлового та його цільове призначення для проживання працівників. Про наявність вказаного рішення позивачам не було відомо на час розгляду справи, оскільки всіма архівними установами надавалася відповідь про відсутність акту введення в експлуатацію будинку, втому числі в матеріалах БТІ вказаний акт відсутній.

Відповідно достатті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно частин 4, 5статті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У пунктах 3, 4, 5постанови № 4 від 30.03.2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами`пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другоїстатті 361 ЦПК України(на даний часстаття 423 ЦПК України) є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 361 ЦПК України(на даний часстаття 423 ЦПК України) нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

У справі «Желтяков проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла переглядати остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40).

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Оцінюючи доводи представника позивача, суд вважає, що ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: рішення виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих № 1946 від 13.07.1957 року, не можна вважати нововиявленими в розумінні пункту 1 частини 2статті 423 ЦПК України, оскільки на час розгляду справи цей доказ існував у можливому доступі і при належному виконанні позивачем своїх процесуальних обов`язків щодо доказування міг бути наданий суду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Також суд враховує, що з мотивувальної частини рішення суду, про скасуваня якого за нововиявленими обставинами заявлено вимоги, вбачається, що підставами для відмови у задоволенні позову стало відсутність у позивачів "будь-яких документів на підтвердження правомірності заселення у спірне приміщення, їм було достеменно відомо про відсутність у них підстав для користування та володіння спірним майном, та як наслідок - відсутність підстав для набуття права власності. За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для застосуванняст.344 ЦК України, за наявних обставин не можна вважати, що позивачі добросовісно заволоділи чужим майном, а також не знали, що вони володіють чужим майном. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 25.03.2002 року на імя ВАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10 та його дублікату від 18.09.2002 року недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укртелеком» в оперативному управлінні Центру первинної мережі № 10, оскільки позивачами не надано жодних доказів на підтвердження порушення своїх прав."

Отже, сам по собі факт дослідження судом вказаного рішення виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 13.07.1953 року - є тим юридичним фактом, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення, тобто тією самою істотною для справи обставиною в розумінні п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України.О

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального права, доводи заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами,суд приходить до висновку, що заявниками не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявників, на які вони посилаються, як на нововиявлені обставини - викладені у заяві, не відносяться до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України і не є підставами для перегляду і скасування рішення суду за нововиявленими обставинами відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 423, 429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі №490/6430/16-ц за позовом ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Гуденко О.А.