Рішення № 97734912, 16.06.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/666/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Херсон,

до: Державної екологічної інспекції у Херсонській області, м. Херсон,

про стягнення 4345,46грн,

у с т а н о в и в:

Обґрунтування позову

Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії цього підприємства до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (відповідач) про стягнення 4345,46грн, з яких 4317,78грн основного боргу, 4,61грн 3% річних, 23,07грн пені, вказано ст.ст.173-175 Господарського та ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем своїх зобов`язань за укладеним 05.04.2021 між цими державними підприємством та інспекцією договором № 39-П-ХЕФ-21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна, в частині сплати передбачених цим договором платежів на користь позивача у встановлені договором строки.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на сплату 4317,78грн заборгованості за договором від 05.04.2021 № 39-П-ХЕФ-21, яка, до того ж визнана відповідачем (відповідач не заперечує факт отримання від позивача послуг на умовах цього договору), не звільняє відповідача від виконання договірних зобов`язань перед позивачем за цим договором.

Позиція відповідача

Згідно з наданим до суду відзивом відповідач визнає, що передбачені договором від 05.04.2021 № 39-П-ХЕФ-21 послуги позивач надав відповідачеві в повному обсязі, та наявність власних зобов`язань перед позивачем щодо оплати вартості таких послуг, проте зазначає про відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на сплату заборгованості за вказаним договором. Тобто, згідно з відзивом відповідач визнав позов в частині позовних вимог про стягнення основного боргу. Будь-яких доказів разом з відзивом не надано.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення та виклику сторін, встановлено строки, не пізніше 10.06.2021 відповідачу для надання відзиву на позов, не пізніше 21.06.2021 позивачу - для надання відповіді на відзив.

Відзив на позов та відповідь на відзив надіслано до суду у встановлені судом строки.

Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду.

Заяв та клопотань процесуального характеру сторонами не подано.

Обставини, які встановлено судом

Державна екологічна інспекція у Херсонській області (надалі - відповідач), як орендар майна, та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії цього державного підприємства (надалі - позивач), як балансоотримувач майна, уклали 05.04.2021 між собою договір № 39-П-ХЕФ-21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, з урахуванням протоколу розбіжностей від 05.04.2021 до цього договору.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію нежитлових приміщень загальною площею 148,44кв.м. (надалі - приміщення), а також утримання прибудинкової території та місць загального користування на цокольному поверсі чотириповерхової житлової будівлі, що обліковується на балансі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) за адресою: м. Херсон, вул. Морська,2, а орендар бере участі у витратах балансоутримувача на надання/виконання вказаних послуг/робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг/робіт, наданих/виконаних балансоутримувачем (за пунктом 1.1.);

- розмір відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за період з 26.09.2020 до 30.04.2021 (включно) становить 583,48грн, без урахування податку на додану вартість (ПДВ) на місяць, крім того ПДВ (20%) - 116,70грн на місяць, що разом становить 700,18грн з ПДВ (20%) на місяць (п.2.1.);

- загальна ціна цього договору за період з 26.09.2020 до 30.04.2021 (включно) становить 5017,96грн, з ПДВ, але у будь-якому разі загальна ціна договору не може бути меншою, ніж сума за фактично надані/виконані послуги/роботи відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (п.2.2.);

- оплату передбачених договором платежів орендар здійснює протягом 3-х банківський днів після підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі рахунку (рахунку-фактури) балансоутримувача (п.2.3.);

- орендар зобов`язаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 5-ти робочих днів з дати отримання такого акта від балансоутримувача або надати мотивовану відмову від підписання цього акт, при цьому, належним підтвердження отримання орендарем акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (п.2.4.);

- орендар зобов`язується своєчасно, в порядку та на умовах, які встановлено цим договором, здійснювати оплату рахунків балансоутримувача (п.3.2.1.);

- балансоутримувач має право своєчасно отримувати плату та стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за передбаченими договором платежами, що орендар повинен вчиняти на користь балансоутримувача (п.4.1.2.);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п.5.1.);

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору балансоутримувач має право стягнути з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.5.2.);

- договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 30.04.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань (п.7.1.);

- у відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного Кодексу України сторони дійшли згоди про те, що умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до набрання чинності даним договором, а саме, з 26 вересня 2020 року (п.7.1.).

В межах правовідносин за вказаним договором позивачем було надано відповідачеві послуги, у зв`язку з чим складені та виставлені відповідачеві наступні рахунки на оплату, з складанням актів виконаних робіт (наданих послуг):

- рахунок на оплату № 403 від 31.03.2021 на відшкодування вартості витрат на утримання орендованих приміщень та прибудинкової території згідно договору за період з 26.09.2020 по 30.09.2020, за жовтень 2020 року, за листопад 2020 року, за грудень 2020 року на загальну суму 2217,24грн, з актом № 1089 від 31.03.2021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 2217,24грн;

- рахунок на оплату № 404 від 31.03.2021 на відшкодування вартості витрат на утримання орендованих приміщень та прибудинкової території згідно договору за період з січня 2021 року по березень 2021 року на загальну суму 2100,54грн, з актом № 1090 від 31.03.2021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 2100,54грн.

Вказані акти та рахунки було надіслано відповідачеві за супровідним листом позивача від 14.04.2021 № 804/26-01-19. Після чого, відповідач підписав ці акти № 1089 та № 1090 від 31.03.2021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з скріпленням цього підпису відбитком власної печатки, без будь-яких зауважень та заперечень. Проте, рахунки № 403 та № 404 від 31.03.2021 позивача на оплату у загальній сумі 4317,78грн відповідачем не сплачено по теперішній час а ні повністю, а ні частково.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаних рахунків позивача у встановлений договором від 05.04.2021 № 39-П-ХЕФ-21 строк, позивачем нараховані відповідачу 4,61грн річних (3%) та 23,07грн пені.

Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно ж до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Щодо договірних зобов`язань між сторонами, з яких виник спір

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору №39-П-ХЕФ-21 від 05.04.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна орендарю свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За результатами проведеного судом аналізу положень вказаного договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір в частині правовідносин сторін за даним договором, з яких виник спір, є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання своїх зобов`язань за даним договором № 39-П-ХЕФ-21 від 05.04.2021 (згідно п.1.1., п. 2.1, п.2.2.) та приписів закону (ст.901 Цивільного кодексу України) забезпечив обслуговування та експлуатацію орендованих відповідачем приміщень, оформив відповідні акти робіт (наданих послуг) з відшкодування витрат та виставив відповідачеві до оплати рахунки за роботи (надані послуги).

Проте, відповідач всупереч положень даного договору (п.1.1., п.2.3, п.3.2.1.) та приписів закону (ст.903 Цивільного кодексу України), не виконав свої зобов`язання щодо оплати рахунків позивача на загальну суму 4317,78грн з відшкодування витрат позивача на забезпечення обслуговування та експлуатацію орендованих відповідачем приміщень.

Складені позивачем акти № 1089 та № 1090 від 31.03.2021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4317,78грн було підписано відповідачем, з скріпленням цього підпису відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, вказана заборгованість в розмірі 4317,78грн дотепер відповідачем не сплачена.

Згідно з відзивом відповідач визнав позов в частині позовних вимог про стягнення 4317,78грн основного боргу. Визнання позову є процесуальним правом відповідача, яке передбачено ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). При цьому, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи, а у разі визнання відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, але, якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Щодо нарахування та стягнення річних, з пенею

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 4,61грн річних (3%) та 23,07грн пені судом перевірено та встановлено, що всі розрахунки не містять арифметичних помилок. При цьому, розрахунок 4,61грн річних (3%) виконаний у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.5.1. договору № 39-П-ХЕФ-21 від 05.04.2021, а розрахунок 23,07грн пені відповідає положенням п.5.2. цього ж договору ст.230 та ч.4, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, а також всі ці розрахунки відповідають фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача за вказаним договором. Відповідач не надав контррозрахунків вказаних 4,61грн річних (3%) та 23,07грн пені, а також доказів їхньої сплати, повністю або частково.

Висновки суду

За наведеного у позовній заяві правового (юридичного) та фактичного обґрунтування позову суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем в частині позовної вимоги про стягнення 4317,78грн основного боргу, суперечило б законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси. Таким чином, суд приймає визнання позову відповідачем в частині позовної вимоги про стягнення 4317,78грн основного боргу.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення 4317,78грн основної заборгованості, 4,61грн річних (3%) та 23,07грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України в частині вимоги про стягнення з відповідача 4317,78грн основного боргу, яка визнана відповідачем.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 30.04.2021 № 63529361 в сумі 2270грн.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% (п`ятдесят відсотків) судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито за ухвалою суду від 17.05.2021 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (тобто, судове засідання для розгляду даної справи не призначалося). Відзив на позовну заяву, за яким відповідач визнав позов в частині позовної вимоги про стягнення 4317,78грн основного боргу, надійшов за вх.№ 4333/21 до суду 27.05.2021, тобто, до початку розгляду справи по суті (до завершення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у цій справі).

Відповідно ж до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті заявленого позивачем позову, поверненню позивачу з державного бюджету підлягає 1135грн судового збору, що становить 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за зазначеною вимогою. Решта судового збору у розмірі 1135грн підлягає стягненню з відповідача згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів.., судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" , оскільки позов задоволений в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 130, 191, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Херсонській області (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, провулок Козацький, буд.10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38044149) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533) 4317,78грн основного боргу, 4,61грн річних, 23,07грн пені та 1135грн компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533) 1135грн судового збору, що сплачений платіжним дорученням від 30.04.2021 № 63529361 за подання позовної заяви.

Оригінал платіжного доручення від 30.04.2021 № 63529361 знаходиться у матеріалах справи № 923/666/21 Господарського суду Херсонської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.06.2021

Суддя К.В. Соловйов