Рішення № 97734795, 17.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1435/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (61060, м. Харків, пр-т Московський, 142, код ЄДРПОУ 00497176) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕР Трей" (63813, Харківська область, Борівський район, сел. Першотравневе, вул. Сентюріна, 14, код ЄДРПОУ 38157584) про стягнення 13 932,82грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 7 866,00грн. заборгованості з авторської нагороди (роялті) за надане право на використання сортів рослин та 6 066,82грн. пені від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів № 49-А від 25.12.2014, № 47-А від 25.12.2014 та № 1-А від 03.08.2015 на надання права на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії з посиланням на ст.ст.525, 526, 629, 1109 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 22.04.2021 позовну заяву Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2021 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2021 повернута на поштову адресу з відміткою: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 22.04.2021, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 23.04.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

24.12.2014 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” було укладено договір № 47 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір № 47), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати насіння супереліти проса посівного сорту Слобожанське у кількості 1040кг, а споживач оплатити та прийняти його.

Загальна договірна ціна становить 6 796,42грн. (п.2.2 Договору № 47).

25.12.2014 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” було укладено договір № 49 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір № 49), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати насіння супереліти проса посівного сорту Вітрило у кількості 920кг, а споживач оплатити та прийняти його.

Загальна договірна ціна становить 6 012,22грн. (п.2.2 Договору № 49).

03.08.2015 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” було укладено договір № 1 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір № 1), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати насіння, що є його науковою продукцією, насіння пшениці озимої (м`якої) сорту Фермерка у кількості 1000кг, а споживач оплатити та прийняти його.

Загальна договірна ціна становить 5 370,00грн. (п.2.2 Договору № 1).

За умовами п.3.1 Договорів № 47, № 49, № 1 продукція повинна відповідати ДСТУ 2240-93 "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові й посівні якості", що засвідчується сертифікатом на насіння.

Відповідач зобов`язався оплатити продукцію до її передання позивачем шляхом здійснення 100% попередньої оплати у межах строку, який встановлено у п.9.1 цього договору (п.4.1 Договору № 47, № 49, № 1).

Як зазначає позивач, свої зобов`язання по оплаті за Договорами № 47, № 49 та № 1 відповідач виконав.

Разом з тим, 24.12.2014 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 47-А на надання права на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії (надалі - Ліцензійний договір), відповідно до умов якого ліцензіар надає невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин: проса посівного сорту Слобожанське, шляхом надання насіння супереліти проса посівного сорту Слобожанське в кількості 1040кг, а ліцензіат зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.

Також, 25.12.2014 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 49-А на надання права на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії (надалі - Ліцензійний договір), відповідно до умов якого ліцензіар надає невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин: проса посівного сорту Вітрило, шляхом надання насіння проса посівного сорту Вітрило в кількості 920кг, а ліцензіат зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.

03.08.2015 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дер Трей” (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 1-А на надання права на використання сорту рослин: пшениця м`яка (озима) сорту Фермерка, шляхом надання насіння еліти пшениця м`яка (озима) сорту Фермерка в кількості 1000кг, а ліцензіат зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.

У п.1.2 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А зазначено, що "невиключна ліцензія" - це ліцензія, якою ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту іншими особами, а також використовувати його самостійно.

За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу cорту лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених вище (п.1.3 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А).

За умовами п.2.4 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно із розділом 5.

Відповідно до п. 4.1 Ліцензійного договору № 47-А, сторони домовились, що ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) у формі:

а) початкового платежу (роялті) в сумі 560,00грн. (без ПДВ), який складається та розраховується з наступного:

від насіння категорії (генерації) супереліти – в розмірі 10% від вартості наданого насіння (без ПДВ), згідно п.1.1, що становить 5 599,98грн.

Початковий платіж ліцензіат повністю оплачує ліцензіару протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору.

б) платіж (роялті) у розмірі: - за еліту - 6%; - за І репродукцію - 4% (ставка роялті) відповідно, який обчислюється від обсягів виробленого та/або від суми (без ПДВ) реалізованого (проданого) насіння відповідної генерації на умовах франко- завод Ліцензіата (за винятком витрат на пакування, страхування, податки).

У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння зазначених генерацій даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті, які зазначені у цьому підпункті, за ту генерацію насіння, яка використовується у власних потребах.

в) у випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно ( у разі вибраковки площ з насіннєвих посівів) та зерно використовується ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті відповідної генерації, які (ставки роялті) зазначені у п.б п.4.1 цього договору. Для обчислення роялті застосовується ставка роялті за ту генерацію насіння, з якої воно було переведено в товарне зерно.

г) роялті, які зазначені у п.п. б) та в) пункту 4.1 цього договору розраховуються згідно звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору та ліцензіат сплачує роялті до 30 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур) даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Ліцензійного договору № 49-А, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) у формі:

а) початкового платежу (роялті) в сумі 496,00грн. (без ПДВ), який складається та розраховується з наступного:

від насіння категорії (генерації) супереліти – в розмірі 10% від вартості наданого насіння (без ПДВ), згідно п.1.1, що становить 4 953,83грн.

Початковий платіж ліцензіат повністю оплачує ліцензіару протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору.

б) платіж (роялті) у розмірі: - за еліту - 6%; - за І репродукцію - 4% (ставка роялті) відповідно, який обчислюється від обсягів виробленого та/або від суми (без ПДВ) реалізованого (проданого) насіння відповідної генерації на умовах франко- завод Ліцензіата (за винятком витрат на пакування, страхування, податки).

У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння зазначених генерацій даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті, які зазначені у цьому підпункті, за ту генерацію насіння, яка використовується у власних потребах.

в) у випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно ( у разі вибраковки площ з насіннєвих посівів) та зерно використовується ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті відповідної генерації, які (ставки роялті) зазначені у п.б п.4.1 цього договору. Для обчислення роялті застосовується ставка роялті за ту генерацію насіння, з якої воно було переведено в товарне зерно.

г) роялті, які зазначені у п.п. б) та в) пункту 4.1 цього договору розраховуються згідно звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору та ліцензіат сплачує роялті до 30 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур) даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Ліцензійного договору № 1-А, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) у формі:

а) початкового платежу (роялті) в сумі 220,00грн. (без ПДВ), який складається та розраховується з наступного:

від насіння категорії (генерації) супереліти – в розмірі 5% від вартості наданого насіння (без ПДВ), згідно п.1.1, що становить 4 400,00грн.

Початковий платіж ліцензіат повністю оплачує ліцензіару протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору.

б) платіж (роялті) у розмірі - за І репродукцію - 3% (ставка роялті) відповідно, який обчислюється від обсягів виробленого та/або від суми (без ПДВ) реалізованого (проданого) насіння відповідної генерації на умовах франко- завод Ліцензіата (за винятком витрат на пакування, страхування, податки).

У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння зазначених генерацій даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті, які зазначені у цьому підпункті, за ту генерацію насіння, яка використовується у власних потребах.

в) у випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно ( у разі вибраковки площ з насіннєвих посівів) та зерно використовується ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті відповідної генерації, які (ставки роялті) зазначені у п.б п.4.1 цього договору. Для обчислення роялті застосовується ставка роялті за ту генерацію насіння, з якої воно було переведено в товарне зерно.

г) роялті, які зазначені у п.п. б) та в) пункту 4.1 цього договору розраховуються згідно звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору та ліцензіат сплачує роялті до 30 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур) даного договору.

Ліцензіат до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур, або до 20 червня наступного року - для ярих культур) даного договору надає ліцензіату звіт про виробництво та рух насіння. Звіт складається за відповідною формою (додаток №1) та підписується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підпис скріплюється печаткою підприємства (п.5.1 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А).

Для підтвердження даних наведених у звіті, ліцензіат за вимогою ліцензіара надає ліцензіару копії акту апробації сортових посівів, сертифікату якості насіння та при необхідності акту вибракування насіннєвих посівів (п.5.2 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А).

Відповідно до п.5.3 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А Ліцензіар має право здійснювати перевірку стану виробництва і збуту насіння, а також перевірку вказаних у звіті даних. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки.

Ліцензіат надсилає ліцензіару "Звіт про виробництво та рух насіння" поштовим відправленням і по факсу (п.5.4 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А).

За умовами п.8.1 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А, дані договори діють від дати підписання до 31 грудня 2016 року включно.

Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2 Ліцензійних договорів № 47-А, № 49-А та № 1-А).

16.01.2017 та 12.12.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/2а-05/111 та № 1/2а-05/855 (відповідно) якими вимагав протягом 10 днів з дня отримання претензії надати звіт про вироблене, продане та передане іншим особам насіння та виконати обов`язок по оплаті авторської винагороди (роялті).

26.04.2018 відповідач надав звіт № 122 про виробництво та рух насіння по сортах ІР, згідно укладених та наданих ліцензійних договорів № 47-А від 24.12.2014 та № 49-А від 25.12.2014, згідно якого відповідачем реалізовано просо сорту Вітрило у кількості 3,08 тонни на суму 38 895,83грн. та переведено 26,15 тонни проса сорту Слобожанського Меценат категорії супереліта в товарне, собівартість якого становить 293 645,83грн.

Також, відповідачем 26.04.2018 надано звіт № 123 про виробництво та рух насіння по сортах ІР, згідно укладеного та наданого ліцензійного договору № 1-А від 03.08.2015, згідно якого відповідачем реалізовано пшеницю м`яку озиму сорту Фермерка у кількості 1,0 тонни на суму 4916,67грн.

Позивачем 15.05.2018 на підставі наданих відповідачем звітів здійснено розрахунок роялті та виставлено рахунок № 647 на загальну суму 7 620,00грн., яка складається з суми 2 334,00грн. роялті за просо посівне Вітрило та 5 286,00грн. роялті за просо посівне Слобожанське, та рахунок № 646 на суму 246,00грн. роялті за пшеницю м`яку (озиму) Фермерська.

Позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків заборгованості відповідача за період з січня 2018 року по квітень 2021 року. Відповідний акт підписано позивачем одноособово.

На думку позивача, у відповідача виник обов`язок по сплаті роялті за просо посівне супереліта Вітрило, просо посівне супереліта Слобожанське та пшеницю м`яку озиму еліта Фермерка за ліцензійними договорами № 47-А від 24.12.2014, № 49-А від 25.12.2012 та № 1-А від 03.08.2015 на загальну суму 7 866,00грн. та пені в розмірі 6 066,82грн., які відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, станом на теперішній час не виконав, чим тривалий час завдає Державі збитків та моральної шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення сум роялті за ліцензійним договором № 47-А від 24.12.2014, № 49-А від 25.12.2012 та № 1-А від 03.08.2015 на загальну суму 7 866,00грн. та пені за несвоєчасну сплату відповідних сум.

За своєю правовою природою спірні договори є ліцензійними.

За приписами п.2 ч.1 та ч.2 ст.1107 Цивільного Кодексу України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Частинами 1 та 2 ст.1108 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1109 Цивільного Кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною 1 ст.1110 Цивільного Кодексу України передбачено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом, відповідно до пп. г п. 4.1 спірних ліцензійних договорів сторонами було погоджено сплату роялті до 30 жовтня кожного року чинності договору (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур). Та, відповідно до п. 8.1 даних договорів, сторонами було погоджено строк їх дії до 31.12.2016р. включно.

Таким чином, із матеріалів справи судом вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки про сплату роялті за спірними договорами майже через два роки після закінчення строку їх дії.

Також, ні з рахунків на оплату (які, як зазначає позивач він направив для сплати відповідачу та на які посилається як на підставу позову), ні з самого позову, ні з матеріалів справи, суду не зрозуміло за який саме період позивач просить стягнути з відповідача суму роялті. Також, позивач не визначив як саме він розраховує суму роялті, яку просить стягнути. Зазначені данні є суттєвими для вирішення даної справи, оскільки сторонами у договорах передбачено складний багатоваріативний розрахунок суми роялті.

Крім того, роялті за спірними договорами сторонами передбачено в тому числі і як періодичні платежі (кожного року), а строк дії спірних договорів закінчився 31.12.2016р. Тому суттєвим для даної справи є також і період, за який позивач нараховує та просить стягнути суми роялті, однак який також не можливо з`ясувати із наданих позивачем розрахунків.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач не визначив у позові яким чином він розраховує суму роялті, так як і не зрозуміло за який саме строк він нараховує відповідні платежі, а відповідні данні для вирішення даної справи є суттєвими, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідного позову в частині стягнення суми роялті.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6 066,82грн., суд зазначає, що дані позовні вимоги є похідними від позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з авторської винагороди (роялті) за надане право на використання сортів рослин, а тому також відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "17" червня 2021 р.

Суддя Т.А. Лавренюк