Рішення № 97733597, 17.06.2021, Вишгородський районний суд Київської області

17.06.21 320/13991/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Баличевої М.Б., секретаря судового засідання Рибка І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування рішення № 12 про примусове повернення до країни походження або третьої країни,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування рішення № 12 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, в якому просила скасувати правочин, а саме: протокол про адміністративне правопорушення та рішення № 12 про примусове повернення до країн походження або третьої країни громадянки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та постанову про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою начальника Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Федоренко С.В. від 15.12.2020 року серія ПН МКО № 000825 громадянку Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Рішенням № 12 заступника начальника Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Кравчук А. від 15.12.2020 року вирішено примусово повернути до країни походження громадянку Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 28.12.2020 року та заборонено громадянці Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзд на територію України строком на три роки. Однак, вказане рішення та постанову Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 15.12.2020 року, ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та такими, що порушують її права, оскільки станом на момент подачі вказаного позову в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває її позов на дії посадових осіб, які відмовили їй у видачі посвідки для можливості тимчасової легалізації на території України, незаконність дій відповідача, який ознайомився з інформацією про провадження в Окружному суді м. Києва. Тобто, посадова особа не мала права діяти в такий спосіб, завідомо знаючи, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду та не отримала рішення. Також зазначила, що Державна міграційна служба України Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області порушує право позивача на захист, так як не створив можливість отримання громадянкою Грузії ОСОБА_1 правової допомоги, відмовився від спілкування з її адвокатом та не надав можливості позивачу мати перекладача. Крім того, відповідач був позбавлений права вимагати від позивача примусово покинути державу Україну, розуміючи, що вона вказану вимогу практично виконати не в змозі, так як на території Грузії встановлені жорсткі карантині обмеження і повністю закритий повітряний простір. Також, на даний час син позивача перебуває на денній формі навчання факультету торгівлі та маркетингу Київського національного торгівельно – економічного університету та закінчує навчання за навчальними панами здобувача ступеня вищої освіти «бакалавр» в червні 2023 року. На підставі викладеного, громадянка Грузії ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року адміністративну справу № 320/13991/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування рішення № 12 про примусове повернення до країни походження або третьої країни передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

03 березня 2021 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Чертков І.В. в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Заяв або клопотань про відкладення судового засідання до суду не надано.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Раніше надавав письмовий відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 КАС України, адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки позивач та її представник – адвокат Чертков І.В. в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходило, а тому суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі сторін.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 1,2,3 Положення про Державну міграційної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань: приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України;

Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Федоренко С.В. від 15.12.2020 року серія ПН МКО № 000825 громадянку Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Рішенням № 12 заступника начальника Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Кравчук А. від 15.12.2020 року вирішено примусово повернути до країни походження громадянку Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 28.12.2020 року та заборонено громадянці Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзд на територію України строком на три роки, оскільки 15.12.2020 року працівниками Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області спільно з працівниками Вишгородського МРВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області виявлено громадянку Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2014 році прибула на територію України через КПП «Жуляни» та понад 6 років перебуває на території України з порушенням вимог міграційного законодавства.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Підставою для винесення рішення про повернення громадянина до країни походження, слугує постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно доданих відповідачем матеріалів справи, 15 грудня 2020 року, головним спеціалістом Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Саттаровим Р.С., складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 000823 відносно громадянки Грузії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: ухилилась від виїзду з території України після закінчення відповідного терміну перебування, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Вказаний протокол було складено в присутності головного спеціаліста Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Саттарова Р.С. та позивача, про що міститься відповідний підпис осіб.

Того ж дня, 15.12.2020 року начальником Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Федоренко С.В. винесено постанову серії ПН МКО № 00825 про накладення адміністративного стягнення на громадянку Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови: 15 грудня 2020 року о 17:26 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено громадянку Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: ухилялась від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Як вбачається з відомостей про осіб, які перетнули державний кордон, 18.12.2014 року громадянка Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон повітряною ділянкою через пункт пропуску «Жуляни».

Окрім того, з письмових пояснень позивача, наданих під час розгляду справи про притягнення його до адмінстративної відповідальності, вбачається, що громадянка Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по суті заданих питань надала пояснення стосовно того, що на територію України вона прибула 18.12.2014 року через КПП 2Жуляни» до свого сина. На території України займалась лікуванням свого сина ОСОБА_4 . Він студент Київського національного торгівельно – економічного університету. Щодо стану свого перебування вона звернулась до суду, але остаточного рішення поки що не має. До міграційної служби з питань продовження терміну перебування або легалізації свого становища перебування не зверталась. 15.12.2020 року була виявлена, коли вона працювала, працівники міграційної служби в закладі харчування с. Хотянівка, вул. Лісна. Їй, громадянці Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні прийнято рішення про примусове повернення з території України. Громадянка Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язалась не пізніше 28.12.2020 року залишити територію України та з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін ознайомлена. Вказала, що перекладач не потрібен. Вказані пояснення підписано особисто позивачем.

За таких обставин, оскільки було встановлено, що у громадянки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні документи, які б надавали їй право на перебування або проживання на території України, що свідчить про порушення позивачем вимоги ст. ст. 4, 9 ЗУ «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства» у зв`язку з чим було ухвалено рішення про видворення позивача.

Статтею 31 Закону визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно ст.. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений ст.. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відповідно до якого, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

З аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що особа не може бути примусово повернутою або висланою до країни походження за наявності тієї обставини, що особа, яка перетнула державний кордон України, звернулась до відповідного органу ДМС з заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, лише після подачі даної заяви, відносини, між особою, яка потребує додаткового захисту або біженцем та ДМС будуть регулюватися міжнародно - правовими договорами в сфері питань, які регулюють питання біженців.

За таких обставин, оскільки позивач не зверталась до Державної міграційної служби України з заявою про надання їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, обставин, які вказані в ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі території України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на позивача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до п. 11 розділу І Інструкції, у разі звернення іноземця під час його перебування в ПТПІ із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, він продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення.

Посилання позивача в повній мірі спростовуються наданими відповідачем доказами, які підтверджують дату перетину державного кордону, місце та підстави перебування на території України, в той же час, позивачем не надано інформації, яка давала підстави вважати, що в країні походження існують обставини, які б впливали на рішення щодо примусового видворення позивача за межі України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також беручи до уваги, що громадянка Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грубо порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, обставин, які б унеможливлювали видворення позивача за межі країни судом не встановлено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 194, 211, 217, 288, 289, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 26, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог громадянки Грузії ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування рішення № 12 про примусове повернення до країни походження або третьої країни – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: громадянка Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт 11 НОМЕР_1 від 13.06.2013 року, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вишгородський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ: 42552598, адреса місця знаходження: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3.

Суддя М.Б. Баличева