Рішення № 97733529, 14.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/161/20-12/76/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 Справа № 908/2670/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши матеріали справи № 908/2670/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40)

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 46 115,18 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою за вих. № 208878/ІНС від 28.09.2020 до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича про стягнення завданих збитків в розмірі 46115,18 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2670/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

06.11.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач не має права вимагати стягнення з обох відповідачів (страхувальника та його страховика) 46115,18 грн. як відшкодування матеріальної шкоди без визначення конкретної суми, що підлягає стягненню з кожного з відповідачів. Вважає, що з урахуванням того, що завдана відповідачем-2 шкода не перевищує ліміту відповідальності страховика у сумі 100000,00 грн., саме на відповідача-1 має бути покладений відповідний обов`язок з відшкодування шкоди в даній справі. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог до ФОП Кулик Олександра Валерійовича.

09.11.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги позивача частково у розмірі 24683,98 грн. та просить задовольнити позовні вимоги позивача частково в розмірі 24683,98 грн.

10.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- ПрАТ «УАСК АСКА» несе відповідальність в частині реальної вартості відновлювального ремонту, а саме вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу на замінені деталі, то іншу частину, що не покривається договором обов`язкового страхування покриває відповідач-2 у справі;

- різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);

- ФОП Кулик Олександр Валерійович несе відповідальність у частині невідшкодованої шкоди за полісом обов`язкового страхування АК9000362. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2020 провадження у справі № 908/2670/20 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "ПЗУ Україна" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.12.2020 у справі № 908/2670/20 задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.12.2020 у справі № 908/2670/20 про закриття провадження у справі скасовано, а матеріали справи направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 матеріали справи № 908/2670/20 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 прийнято справу № 908/2670/20 на новий розгляд, присвоєно справі номер провадження 5/161/20-12/76/21, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачам не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

23.04.2021 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- у своїй позовні заяві позивач визначив відповідачами фізичну особу-підприємця Кулик Олександра Валерійовича як особу, яка завдала шкоди, та ПрАТ «УАСК «АСКА» як особу, у якої застраховано відповідальність завдавача шкоди;

- спірні правовідносини є цивільними та виникли в результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особою, вина якої в завданні шкоди встановлена рішенням суду у справі про адміністративне правопорушення, є ОСОБА_1 як фізична особа;

- джерело підвищеної небезпеки, автомобіль, внаслідок управління яким сталася дорожньо-транспортна пригода, також зареєстрований за ОСОБА_1 як фізичною особою;

- позивач не посилається на обставини, які б свідчили про те, що суб`єктом спірних правовідносин є ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, тобто - суб`єкт господарювання;

- таким чином, спірні правовідносини є цивільними, вони не пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, ОСОБА_1 виступає в них як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець;

- з урахуванням відсутності в ЦПК України прямих обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу та наявності таких обмежень в ГПК України, за умови об`єднання вимог до відповідача-1, який є юридичною особою, і до відповідача-2, який у спірних правовідносинах є фізичною особою, а не підприємцем, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства;

- позивач пред`явив вимогу щодо стягнення з обох відповідачів (страхувальника та його страховика) 46115,18 грн. як відшкодування матеріальної шкоди, без визначення конкретної суми, що підлягає стягненню з кожного з відповідачів;

- відповідач-1, уклавши з відповідачем-2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяв на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі;

- законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду даної справи, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого;

- позивач не має права вимагати стягнення з обох відповідачів (страхувальника та його страховика) 46115,18 грн. як відшкодування матеріальної шкоди, без визначення конкретної суми, що підлягає стягненню з кожного з відповідачів, а з урахуванням того, що завдана відповідачем-2 шкода не перевищує ліміту відповідальності страховика у сумі 100000,00 грн., саме на відповіча-1 як страховика відповідача-2 має бути покладений відповідний обов`язок з відшкодування шкоди в даній справі;

- в своєму позові позивач просить відшкодувати йому вартість сплачених ним ремонтних робіт по відновленню застрахованого автомобілю у сумі 47842,63 грн. за вирахуванням франшизи 1727,45 грн.;

- зазначена сума обґрунтовується рахунком-фактурою спеціалізованого авторемонтного підприємства № АХ0-000977 від 05 лютого 2019 року, з аналізу якого вбачається неспівпадіння даних щодо замінених та відремонтованих деталей з даними огляду транспортного засобу, проведеного 25.01.2019;

- в акті огляду не зазначено пошкодження облицювання бамперу, вартість якого (номер позиції в рахунку 5) становить 18455,36 грн. (з урахуванням ПДВ), а вартість ремонту (номера робіт в рахунку 6, 11, 12) 3570,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- також в акті огляду зазначено по зчіс фари, а тому спірним є питання про її повну заміну (вартість фари 6868,40 грн. з ПДВ);

- якість доданих до позовної заяви фотоматеріалів не дозволяють усунути зазначені протиріччя, зазначене ставить під сумнів понесені позивачем витрати на суму 28 893,76 грн.;

- додані позивачем до позовної заяви докази не дають підстави для можливості визначення коефіцієнту фізичного зносу деталей, замінених в процесі відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу;

- визначення коефіцієнту фізичного зносу є етапом проведення товарознавчої експертизи або оцінки дорожніх транспортних засобів спеціальним суб`єктом - судовим експертом або суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092;

- документів на підтвердження проведення товарознавчої експертизи або оцінки дорожнього транспортного засобу позивач до позовної заяви не додав, сума відшкодування для виплати постраждалій особі була визначена без проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на підставі рахунку-фактури, наданого спеціалізованою авторемонтною організацією;

- оскільки на момент ДТП строк експлуатації автомобіля Volkswagen (виробництва Федеративної Республіки Німеччина), який зазнав пошкоджень в результаті ДТП не перевищував 7 років, вважає, що коефіцієнт зносу його складників дорівнює нулю, а тому не враховується під час визначення суми страхового відшкодування;

- наразі відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог до ФОП Кулик Олександра Валерійовича.

06.05.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:

- 23.01.2019 по вул. Червоні ряди, 12 в м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) за участю автомобіля «БАЗ», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 ;

- цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «БАЗ», д/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» відповідно до поліса № АК/9000362 з встановленою франшизою у розмірі 1 000,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000,00 грн.;

- вказана ДТП трапилась внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 року;

- позивачем сплачено страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів у розмірі 46115,18 грн. визначеному на підставі рахунку ДП “Автотрейдінг-Харків” № АХ0-000977 від 05.02.2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу складає 47 842,63 грн.;

- у додатках до позовної заяви позивач надає акт огляду транспортного засобу від 25.01.2019 року, де зазначено, що рік випуску автомобіля «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 — 2014 року;

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 є спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2014 року та згідно акту огляду транспортного засобу від 25.01.2019 року автомобіль «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 - 2014 року випуску, тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди термін експлуатації транспортного засобу складає - 5 років;

- оскільки позивач не визначив коефіцієнт фізичного зносу, відповідач самостійно провів розрахунок коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 , в результаті якого отримано значення Ез-0,42;

- розмір страхового відшкодування, належного до сплати відповідачем, становить 25683,98 грн.;

- крім того, поліс № АК/9000362, яким застрахований транспортний засіб «БАЗ», д/н НОМЕР_1 укладався з встановленою у ньому франшизою у сумі 1 000,00 грн.

- сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму франшизи, яка становить 1000,00 грн.;

- відповідно до вищенаведеного, ПрАТ “УАСК АСКА” визнає позовні вимоги позивача частково, у розмірі 24683,98 грн.;

- повідомляє, що станом на сьогодні відповідач не поніс судових витрат і не очікує їх понести у зв`язку із розглядом справи. Просить задовольнити позовні вимоги позивача частково, а саме у розмірі 24683,98 грн., розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «УАСК АСКА», прийняте рішення направити за адресою: 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, 5.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 14.06.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", далі – Страховик, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каштан-2017», далі – Страхувальник, був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ134334 від 26.11.2018, далі Договір, відповідно до п. 3.1. якого предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором, а саме ОУС або додатками до них, транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому – страхування транспортного засобу (далі по тексту – АВТОКАСКО).

Згідно із п. 5 Договору застрахованим транспортним засобом за цим Договором є автомобіль «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

В договорі зазначено, що страхова сума складає 345489,00 грн., а безумовна франшиза за ризиками «АК ДТП» та «АК ІВІТ» складає 0,50 % від страхової суми.

Пунктом 9 Договору визначений строк дії договору, а саме: з 00 год. 00 хв. 27.11.2018 по 24 год. 00 хв. 26.11.2019.

23.01.2019 об 11 год. 01 хв. в м. Харкові на вул. Червоні ряди, буд. 12 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 3019025434666974 Управління патрульної поліції в Харківській області (а.с. 19-20). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. В довідці зазначено, що дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 у справі № 642/632/19 винним у вчиненні вказаної дорожньо - транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою № UA2019012300037 від 25.01.2019 про настання страхового випадку. При цьому, в заяві зазначено, що про подію страхову компанію повідомлено засобами телефонного зв`язку 23.01.2019. Разом з тим водій у вказаній заяві просить виплатити страхове відшкодування на СТО – ТОВ «Автотрейдінг-Харків».

Матеріали справи свідчать, що 25.01.2019 за участю водія ОСОБА_2 та представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" був складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), в якому зазначені завдані автомобілю «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , пошкодження в результаті ДТП.

Відповідно до рахунка-фактури № АХ0-000977 від 05.02.2019 Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , складає 47842,63 грн.

Страховиком складений страховий акт № UA2019012300037/L01/01 від 14.02.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 46115,18 грн.

На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату авансового платежу для форм ротаційного фонду на користь Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків» в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34880 від 04.10.2019 (а.с. 33).

При цьому в матеріалах справи міститься звіт про виконані роботи та рух коштів ротаційного фонду, підписаний між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Харків», в якому зазначена погоджена сума за страховим актом № UA2019012300037/L01/01 в сумі 46115,18 грн.

З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9000362, позивач наполягає на стягненні з відповідачів суми страхового відшкодування в розмірі 46115,18 грн.

При цьому позивач в позові зазначає, що різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням повинен відшкодувати відповідач-2. Разом з тим вказує, що у відповідачів виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки у розмірі 46115,18 грн.

В матеріалах справи міститься регресна вимога (заява (претензія) на виплату страхового відшкодування) позивача, адресована відповідачу-1 (на адресу: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5), в якій позивач просив перерахувати 46115,18 грн. у місячний термін з моменту отримання цієї заяви на свої банківські реквізити. На підтвердження факту надіслання відповідачу-1 вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію фіскального чеку від 26.07.2019 (а.с. 35).

Оскільки вимоги заяви (претензії) на виплату страхового відшкодування залишились невиконаними позивач намагається стягнути з відповідачів грошові кошти в сумі 46115,18 грн. в примусовому порядку.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх істотних умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.

Так, статтею 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, в якості доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування потерпілій особі, позивачем надано:

- рахунок-фактуру № АХ0-000977 від 05.02.2019 Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , становить 47842,63 грн.;

- страховий акт № UA2019012300037/L01/01 від 14.02.2019, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 46115,18 грн.

В підтвердження завданих пошкоджень автомобілю «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , позивачем надана довідка № 3019025434666974 про дорожньо-транспортну пригоду, акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 25.01.2019, складений представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за участю водія ОСОБА_2 (а.с. 28).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви водія ОСОБА_2 про настання страхового випадку останній просив позивача виплатити страхове відшкодування та перерахувати на СТО – ТОВ «Автотрейдінг-Харків».

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № АХ0-000977 від 05.02.2019 Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків», за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , складає 47842,63 грн.

Страховиком складений страховий акт № UA2019012300037/L01/01 від 14.02.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування (за вирахуванням безумовної франшизи, передбаченої умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ134334 від 26.11.2018) складає 46115,18 грн.

На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату авансового платежу для форм ротаційного фонду на користь Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків» в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34880 від 04.10.2019 (а.с. 33).

При цьому в матеріалах справи міститься звіт про виконані роботи та рух коштів ротаційного фонду, підписаний між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Харків», в якому зазначена погоджена сума за страховим актом № UA2019012300037/L01/01 в сумі 46115,18 грн. (а.с. 34).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Обов`язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Вказана позиція також викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування”. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.

Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов`язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.

В матеріалах справи міститься регресна вимога (заява (претензія) на виплату страхового відшкодування) позивача, адресована відповідачу-1 (на адресу: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5), в якій позивач просив перерахувати 46115,18 грн. у місячний термін з моменту отримання цієї заяви на свої банківські реквізити. На підтвердження факту надіслання відповідачу-1 вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію фіскального чеку від 26.07.2019 (а.с. 35).

У зв`язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача-1 позивач у даній справі реалізував своє право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, що узгоджується з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов`язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Із положень вказаної норми Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Умовами п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно із п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 7.37., 7.38. Методики коефіцієнт фізичного зносу ЕЗ розраховується за формулою

15 Значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Матеріали справи свідчать, що страховиком складений страховий акт № UA2019012300037/L01/01 від 14.02.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування (за вирахуванням безумовної франшизи, передбаченої умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ134334 від 26.11.2018) складає 46115,18 грн.

Зі змісту розрахунку страхового відшкодування до вказаного страхового акту вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу застосований страховиком у значенні 0,00.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , рік випуску вказаного транспортного засобу – 2014.

Таким чином, станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , складав 5 років.

Враховуючи те, що строк експлуатації автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , не перевищує строку, зазначеного в п. 7.38. Методики, відтак позивачем правомірно був визначений коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу у значенні 0,00.

Страховик здійснив виплату авансового платежу для форм ротаційного фонду на користь Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Харків» в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34880 від 04.10.2019 (а.с. 33).

При цьому в матеріалах справи міститься звіт про виконані роботи та рух коштів ротаційного фонду, підписаний між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Харків», в якому зазначена погоджена сума за страховим актом № UA2019012300037/L01/01 в сумі 46115,18 грн. (а.с. 34).

Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 46115,18 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується із приписами ст. 993 ЦК України.

Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вина водія автомобіля “БАЗ”, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.02.2019 у справі № 642/632/19, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 18). Зокрема вказаною постановою встановлено, що 23.01.2019 об 11 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Червоні ряди, 12 в м. Харкові під час руху заднім ходом не переконався в безпеці руху та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальні збитки. В постанові суду зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Також в постанові вказано, що в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного ДТП визнав, підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов`язковим для господарського суду в розумінні вимог ч. 4 статті 75 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, з наявного в матеріалах справи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9000362, яким застрахований автомобіль «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передбачена франшиза в сумі 1000,00 грн.

З наданого відповідачем до матеріалів справи полісу № АК/9000362 вбачається, що станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди поліс діяв.

Таким чином, наявними у справі доказами доведено, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”.

Відтак, оскільки до позивача перейшло право регресних вимог до відповідача-1, враховуючи підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування в загальній сумі 46115,18 грн., розмір страхового відшкодування, яке зобов`язаний відшкодувати відповідач-1 за вирахуванням франшизи в сумі 1000,00 грн. складає 45115,18 грн.

Отже, в даному випадку саме відповідач-1, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «БАЗ», державний номер НОМЕР_1 , має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір. При цьому у позивача виникло до відповідача-1 право вимоги регресного відшкодування виплаченої ним суми за вирахуванням франшизи, що складає 45115,18 грн. на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України. Відповідач-1 докази сплати страхового відшкодування на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення завданих збитків підлягають задоволенню частково в сумі 45115,18 грн.

Стосовно позовних вимог до відповідача-2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 завдані збитки в сумі 46115,18 грн.

Позовні вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовує посилаючись на ст. 1194 ЦК України та роз`яснення, викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Так, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, пред`явивши позовні вимоги в даній справі до відповідача-2 позивач в позовній заяві не зазначив конкретну суму збитків, які він просить стягнути з відповідача-2.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

В даній справі розмір завданої шкоди у зв`язку пошкодженням автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП (вартість ремонту згідно рахунка-фактури № АХ0-000977 від 05.02.2019 складає 47842,63 грн.) не перевищує ліміт відповідальності страховика (відповідача-1), який складає 100000,00 грн.

Випадки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в даній справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони (позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Судом враховано під час розгляду даної справи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, про те, що законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого.

Заперечення відповідача-1 щодо розміру страхового відшкодування та застосованого позивачем коефіцієнту фізичного зносу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки коефіцієнт фізичного зносу позивач застосував у відповідності до положень п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Стосовно тверджень відповідача-2 про те, що позивач до позовної заяви не додав документів на підтвердження проведення товарознавчої експертизи або оцінки дорожнього транспортного засобу, сума відшкодування для виплати постраждалій особі була визначена без проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

В даній справі досліджуючи правомірність визначення позивачем розміру заподіяної шкоди суд виходив з документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Стосовно тверджень відповідача-2 про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства слід зазначити наступне.

Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом одночасно про стягнення зі страховика особи, винної у настанні страхового випадку, суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого договором, укладеним з цією особою, ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, а також про стягнення з винної особи суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування понад ліміт відповідальності її страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17.

Враховуючи суб`єктний склад сторін в даній справі остання підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 75, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код 13490997) на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) завдані збитки в сумі 45115 (сорок п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 18 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 42 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Фізичної особи-підприємця Кулика Олександра Валерійовича відмовити.

Повне рішення складено – 14.06.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.