Рішення № 97730719, 14.06.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10804/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 червня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за участі представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

Встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», від імені якого діє представник за довіреністю, пред`явило дійсний позов. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 20 серпня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір LGCWGA0000000956. Згідно договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 14746,25 доларів США на термін до 20.08.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки, в порядку встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця, в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У відповідності до вимог договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 сплачує відсотки за користування у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 14746,25 доларів США. В порушення умов кредитного Договору, а також ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 18.09.2020 року має заборгованість у розмірі 127520,22 доларів США, яка складається з: 13398,32 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 12216,23 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3208,85 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 98696,82 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Зазначили, що мають право вимагати від боржника частину заборгованості, яка становить 4953,07 доларів США, яка складається з: 1744,22 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20.08.2015 року по 18.09.2020 року; 3208,85 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом. Розмір загальної заборгованості 4953,07 доларів США за курсом 28.11 відповідно службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року становить 139230,80 грн. Також, в забезпечення виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Договором LGCWGA0000000956, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до п. 5 умов Договору поруки позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором № LGCWGA0000000956.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 4953,07 доларів США, що за курсом 28.11 відповідно службового розпорядження НБУ від 18.09.2020 року становить 139230,80 грн., за кредитним договором № LGCWGA0000000956 від 20.08.2008 року та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 04 грудня 2020 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

До Сватівського районного суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що у позовній заяві банком не зазначено з якого саме періоду утворилася заборгованість за кредитним договором LGCWGA0000000956 від 20 серпня 2008 року. Зауважив, що позивачем безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 1744,22 доларів США та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3208,85 доларів США, оскільки відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові за ходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам, котрі проживають на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, визначених у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів № 1275-р від 02.12.2015 року переліку, до якого входить й м. Сватове. Доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості не дає можливості вважати доведеним факт правомірності нарахування процентів в тому розмірі, на якому наполягає позивач та які нараховувалися по декілька разів на місяць. Також вказав, що розрахувався із банком в повному обсязі ще в 2017 році (т.1, а.с. 95-96).

Від позивача АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, у якому зазначили, що 20.08.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав від банку кредит у розмірі 14746,25 доларів США з кінцевим терміном повернення – 20.08.2018 року. Кредитним договором передбачена сплата відповідачем щомісячного платежу погашення заборгованості за кредитом, який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та інших витрат згідно договору та у разі порушення відповідачем зобов`язань за договором, останній сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі. В забезпечення зобов`язань відповідача за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Зауважили, що при подачі позову до суду Банку не була відома адреса, за якою на час проведення антитерористичної операції проживав відповідач, що може слугувати підставою для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Розрахунок заборгованості відповідача проведений автоматичною системою станом на 18.09.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійснені ним платежі. Станом на 18 вересня 2020 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 127520,22 доларів США, яка складається з: 13398,32 доларів США - заборгованість за кредитом; 12216,23 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3208,85 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 98696,82 доларів США – пеня на несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку суму заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 4953,07 доларів США та складається з: 1744,22 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 20.08.2015 по 18.09.2020 року та 3208,85 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом. Враховуючи викладене, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.1., а.с. 175-177).

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та суду пояснила, що 20 серпня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умови якого банком було виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 14746,25 доларів США, строк дії договору до 20.08.2018 року. Станом на 18 вересня 2020 року заборгованість за кредитом складає 4953,07 доларів США, з яких: відсотки – 1744,22 доларів США; комісія – 3208,85 доларів США, що еквівалентно 139208,28 грн. З метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки із ОСОБА_2 . Кредитним договором та графіком погашення заборгованості було передбачено погашення кредиту щомісячними платежами, востаннє відповідачем було здійснено погашення за кредитом 16 листопада 2011 року на суму 26,07 доларів США, загальна сума погашеного кредиту складає 1654 долари США. Вважає, що Банк має право протягом дії кредитного договору звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості та строк позовної давності слід відраховувати з дати закінчення строку, на який було видано кредит.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Не заперечувала проти того, що позивач дійсно отримував кредит, котрий надавався на придбання будинку, вказаний кредит було застраховано, будинок згорів під час пожежі, про що відповідач повідомив представників банку. Позивачем сплачувалися кошти на погашення кредиту по 100-150 доларів США, в залежності від доходу. В телефонному режимі представники банку повідомили ОСОБА_1 , що у нього відсутня заборгованість перед банком, але квитанцій на погашення заборгованості у відповідача не збереглося, оскільки з моменту повного погашення кредиту минуло вже близько 9 років. Заявила клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності (т.1, а.с. 170).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини: 20 серпня 2008 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGCWGA0000000956, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 14746,25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.08.2018 року (а.с. 12-14).

Додатком №1 до кредитного договору № LGCWGA0000000956 від 20.08.2008 року встановлено, що погашення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом відбувається в сумі та в строки згідно Графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди (а.с. 15).

Умовами кредитного договору відповідно до п. 2.2.4 встановлено, що Позичальник зобов`язується погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 2.3.3 та п. 8.1 цього договору.

За умовами п. 2.3.3. кредитного договору передбачено право Банку односторонньо розірвати кредитний договір та вимагати повернення всієї суми кредиту в повному обсязі шляхом направлення позичальникові відповідного повідомлення у випадку порушення Позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного Договору.

Згідно п. 2.3.7 Договору Банк має право стягнути Кредит до настання дати, передбаченої п.8.1 даного Договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Щодо заявленого клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 5.5 кредитного передбачено термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

У пункті 8.1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит згідно з порядком та в строки, які визначені у пункті 8.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці першому пункту 8.1 цього договору.

Крім того, пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється в такому порядку:

щомісяця в період сплати (період сплати вважати з 20 по 25 число кожного місяця) позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 248,23 доларів США відповідно до Графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, процентами, винагороді, комісії.

Згідно з пунктом 8.1.2 кредитного договору, у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1 на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто змінили строк виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Такі висновки узгоджуються з висновками, зробленими в постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 20.08.2008 року по 15.03.2021 року та виписки за договором № LGCWGA0000000956 від 20.08.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , 21 листопада 2011 року востаннє відповідачем було здійснено сплату по кредиту на суму 0,18 доларів США (т. 1, а.с. 149-157, 171).

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, змінився строк виконання основного зобов`язання (пункт 8.1 кредитного договору), та банк мав право з 31 березня 2012 року (період з 21.11.2011 року + 120 календарних днів) і протягом п`яти років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 26 листопада 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності, обумовленого сторонами.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Аналогічні правові позиції містяться у Постанові судової палати у цивільних справах ВСУ від 29.06.2016 року та Постанові Верховного Суду України від 02.07.2016 року по справі № 6-1174цс16, Постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі № 209/3670/15-ц.

Доводи представника позивача про те, що строк позовної давності слід відраховувати з дати закінчення строку, на який було видано кредит не заслуговують на увагу, оскільки не узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19), яким визначено, що у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.

Окрім того, в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки б/н від 20 серпня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов`язань по кредитному договору (т.1, а.с. 17).

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов`язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п`ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

У договорі поруки, укладеному між банком та ОСОБА_2 , визначено строк дії поруки, який припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа № 604/156/14-ц, провадження № 14-644цс18.

За наведених вище обставин, враховуючи, що термін повернення кредиту змінився (31 березня 2012 року), суд вважає, що на момент звернення до суду із цим позовом (26 листопада 2020 року) порука ОСОБА_2 припинилася, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,80,81,89,141,259,263-268, 289 ЦПК України, ст.ст. 253, 258, 267, 261, 525,526, 530, 559, 610-612, 629-631,1054 ЦК України,-

Ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складно 17 червня 2021 року.

Суддя А.С. Река