Ухвала суду № 97727192, 17.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 червня 2021 року м. Київ№ 640/9411/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватне підприємство «Київ-Ресурс», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі також - Інспекція, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у невжитті заходів щодо тимчасового зупинення господарської діяльності приватного підприємства «Київ-Ресурс» (код ЄДРПОУ 30931322);

- зобов`язати Державну екологічну інспекцію Столичного округу розрахувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства з боку приватного підприємства «Київ- Ресурс» (код ЄДРПОУ 30931322) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ;

- застосувати заходи реагування до приватного підприємства «Київ-Ресурс», а саме: тимчасово зупинити виробництво (виготовлення будівельного бетону, цементної продукції та гашеного вапна) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 до моменту повного виконання припису відповідача від 19 листопада 2020 року на підставі акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) № 02-360 від 12 листопада 2020 року шляхом оформлення права землекористування земельною ділянкою, отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з урахуванням всіх змін параметрів викидів та всіх джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, виконання умов дозволу № 8036100000-10139 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого 29 грудня 2014 року, а саме: подати документи для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей та стан атмосферного повітря, складати та подавати статистичну звітність за формою № 2-ТП (повітря), здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин на джерелі № 36, приведення у відповідність до встановлених у дозволі нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин, дотримання умов висновку з оцінки впливу на довкілля від 01 серпня 2019 року № 077-3792.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Також, зазначеною ухвалою було вирішено залучити приватне підприємство «Київ-Ресурс» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі також - ПП «Київ-Ресурс», третя особа).

Водночас, під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено наступне.

Однією із позовних вимог ОСОБА_1 є застосування заходів реагування до ПП «Київ-Ресурс» шляхом тимчасового зупинення виробництва (виготовлення будівельного бетону, цементної продукції та гашеного вапна) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, своє право на подачу вказаного позову у наведеній частині ОСОБА_1 обґрунтовує положеннями Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються (Орхуська Конвенція, ратифікована Верховною Радою України 06 липня 1999 року) (далі також - Конвенція).

Відповідно до вимог статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, наділений відповідний орган державного нагляду (контролю), тобто суб`єкт владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Водночас, відповідно до вимог Конвенції, кожна зі Сторін гарантує, зокрема, право на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 3 статті 9 Конвенції, крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Наведені норми Конвенції у своїй сукупності надають Сторонам Конвенції право самостійно визначати на національному (законодавчому) рівні випадки та критерії за яких представники громадськості набувають певних повноважень та прав, у т.ч. щодо наділення їх функціями природоохоронних органів (організацій), зокрема в частині права вимагати заборони діяльності.

Однак, у даному конкретному випадку відсутні підстави для висновку, що чинним законодавством України окремий суб`єкт (позивач) у правовідносинах з приватним суб`єктом, наділений функціями органу державної влади у сфері застосування природоохоронного законодавства щодо заборони підприємницької діяльності або ж йому делеговані повноваження такого державного органу, що вказує на те, що вказане положення Конвенції не може бути застосоване.

Більше того, за критеріями та правилами ч. 3 статті 9 Конвенції, на яку посилається позивач, які передбачають можливість оскарження дій або бездіяльності приватних осіб, позивач не оскаржує таких дій у відносинах з приватною особою, що могла б за певних умов та підстав зумовлювати виникнення значення «юридичний спір», на який поширюється юрисдикція судів (ч. 3 статті 124 Конституції України) та зумовлювати його вирішення, що у сукупності також вказує на те, що положення ч. 3 статті 9 Конвенції не підлягають застосуванню у даному випадку.

Також, варто врахувати, що відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, окремих спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 4 статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Вжитий вище термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «...» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «...». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, за змістом наведених правових положень, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, особою, якій делеговано відповідні повноваження у сфері управління, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 03 липня 2018 року в справі № 826/27224/15).

У даному випадку, позивач просить зобов`язати зупинити господарську діяльність ПП «Київ-Ресурс». У той же час, позивач не є органом державного нагляду (контролю), тобто суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владних управлінських функцій у заявлених відносинах. Також, у суду відсутні підстави для висновку про делегування позивачу здійснення публічно-владних управлінських функцій у заявлених правовідносинах.

За відсутності законодавчо встановленого делегування фізичній особі повноважень та контрольних функцій державних органів, фізичні особи не можуть перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень, у тому числі в частині реалізації функцій щодо звернення до суду на реалізацію визначеної законом компетенції. Наведене випливає з положень статті 6 Конституції України, відповідно до якої державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).

Разом з тим, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю в частині вимог позивача про застосування заходів реагування до ПП «Київ-Ресурс» шляхом тимчасового зупинення виробництва (виготовлення будівельного бетону, цементної продукції та гашеного вапна) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки справа у наведеній частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Більше того, суд вважає, що такі позовні вимоги не можуть бути розглянуті не тільки у межах юрисдикції адміністративних судів, але й на них не розповсюджується компетенція судів інших юрисдикцій.

Частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору, пропорційно до розміру позовних вимог, провадження щодо яких підлягає закриттю, шляхом прийняття даної ухвали, відповідно до вимог процесуального законодавства та п. 5 вказаного вище Порядку.

Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2; код ЄДРПОУ 42163667), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватне підприємство «Київ-Ресурс» (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; код ЄДРПОУ 30931322), в частині позовних вимог про застосування заходів реагування до приватного підприємства «Київ-Ресурс», а саме: тимчасово зупинити виробництво (виготовлення будівельного бетону, цементної продукції та гашеного вапна) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 до моменту повного виконання припису відповідача від 19 листопада 2020 року на підставі акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) № 02-360 від 12 листопада 2020 року шляхом оформлення права землекористування земельною ділянкою, отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з урахуванням всіх змін параметрів викидів та всіх джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, виконання умов дозволу № 8036100000-10139 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого 29 грудня 2014 року, а саме: подати документи для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей та стан атмосферного повітря, складати та подавати статистичну звітність за формою № 2-ТП (повітря), здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин на джерелі № 36, приведення у відповідність до встановлених у дозволі нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин, дотримання умов висновку з оцінки впливу на довкілля від 01 серпня 2019 року № 077-3792 - закрити.

Повернути ОСОБА_1 через відповідний орган державної казначейської служби України сплачений до державного бюджету судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) відповідно до квитанції № 0.0.2087918478.1 від 14 квітня 2021 року.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк