Рішення № 97726985, 15.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Київ № 640/15811/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ювента Інжинірінг» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ювента Інжинірінг» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 20.02.2019 №2236 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ювента Інжинірінг»;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 №07112615140106, №07122615140106, №07132615140106, №7142615141, №07152615140106.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі рішення прийняті на підставі протиправно проведеної перевірки, згідно наказу від 20.02.2019 №2236.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 позовну заяву ТОВ «Ювента Інжинірінг» до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 04.08.2020 протокольно закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та в підтвердження правомірності свої рішень зазначив, що податковим органом під час виконання функцій покладених чинним законодавством дотримано приписів чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані наказ та податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2019 №2236 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ювента Інжинірінг» (код 38497837)» на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ювента Інжинірінг» з 15.03.2019, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства з період 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.10.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24.12.2012 по 31.12.2017 та іншого законодавства за відповідний період.

На підставі вказаного наказу від 20.02.2019 №2236 та направлень від 15.03.2019 №372/26-15-14-01-06, №373/26-15-14-1-06, №551/26-15-42,08, від 18.03.2019 №2989/26-15-14-09-01, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ювента Інжинірінг» (код 38497837) податкового законодавства з період 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.10.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24.12.2012 по 31.12.2017 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 11.04.2019 №229/26-15-14-01-06/38497837.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 13 448 412, 00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 762 804,00 грн., за 2016 рік в сумі 6 226 884,00 грн., за 2017 рік в сумі 6 458 724,00 гривень;

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 198.6 статті 198, пунктів 201.1 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 809 942,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2015 на суму 74 752,00 грн., за лютий 2015 на суму 150 711,00 грн., за березень 2015 на суму 27 041,00 грн., за квітень 2015 на суму 58 635,00 грн., за травень 2015 на суму 78 788,00 грн., за червень 2015 на суму 48 137,00 грн., за липень 2015 на суму 96 923,00 грн., за серпень 2015 на суму 208 290,00 грн., за жовтень 2015 на суму 34 851,00 грн., за листопад 2015 на суму 964 605,00 грн., за грудень 2015 на суму 194 153,00 грн., за січень 2016 на суму 126 869,00 грн., за лютий 2016 на суму 1 000 350,00 грн., за березень 2016 на суму 214 369,00 грн., за квітень 2016 на суму 267 660,00 грн., за травень 2016 на суму 337 731,00 грн., за червень 2016 на суму 588 436,00 грн., за вересень 2016 на суму 1 141 511,00 грн., за жовтень 2016 на суму 479 804,00 грн., за листопад 2016 на суму 332 256,00 грн., за грудень 2016 на суму 1 171 786,00 грн., за січень 2017 на суму 216 599,00 грн., за лютий 2017 на суму 263 944,00 грн., за березень 2017 на суму 397 897,00 грн., за квітень 2017 на суму 205 242,00 грн., за травень 2017 на суму 442 623,00 грн., за червень 2017 на суму 955 886,00 грн., за липень 2017 на суму 1 095 499,00 грн., за серпень 2017 на суму 505 871,00 грн., за вересень 2017 на суму 902 660,00 грн, за жовтень 2015 на суму 922 804,00 грн., за листопад 2015 на суму 80 866,00 грн., за грудень 2015 на суму 222 393,00 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість за грудень 2017 на суму 23 706,00 гривень;

пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено нараховану по уточнюючого розрахунку від 03.07.2017 №9125998633 суму податку в розмірі 22 500,00 грн. з простроченням 1 календарний день;

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України, а саме не надано платником податків представникам ГУ ДФС у м. Києві оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків акту перевірки, 27.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№07112615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних осіб на загальну суму 15 857 010,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 12 685 608,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 171 402,00 грн.;

№07122615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 829 760,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 10 263 808,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 565 952,00 грн.;

№07132615140106, яким зменшено розмір від`ємного значення суми по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 23 706,00 грн. за грудень 2016 року.

№7142615141, яким ТОВ «Ювента Інжинірінг» за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання у розмірі 22 500,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 250,00 грн.;

№07152615140106, яким до ТОВ «Ювента Інжинірінг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими наказом та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Згідно з пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до вимог пункту 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відтак, чинним законодавством надано контролюючому органу право проводити перевірки за наявності правових підстав для їх проведення.

Як вбачається з оскарженого наказу відповідача від 20.02.2019 №2236 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ювента Інжинірінг» (код 38497837)», підставою для його прийняття стала доповідна записка Департаменту аудиту від 18.02.2019 №1238/26-15-14-01-06.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №813/4282/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - оптіма» до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління аудиту, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу.

Відтак, доповідна записка не може слугувати підставою для проведення перевірки.

Разом з тим, у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 (адміністративне провадження №К/9901/25669/19) Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок: «…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято відповідні рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки є такою, що не підлягає задоволенню.

Відтак, враховуючи, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме оскарження рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, суд досліджує правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 27.05.2019 №07112615140106, №07122615140106, №07132615140106, №7142615141, №07152615140106.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

З акту перевірки вбачається, що позивач відображав у складі витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств суми по господарським операціям з ТОВ «Горсан», ТОВ «Кепітал Агроінтернешнл», ТОВ «»Азіндор», ТОВ «Греймакс», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Грант Стрім», ТОВ «Сільвер Буд».

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Горсан», ТОВ «Кепітал Агроінтернешнл», ТОВ «Азіндор», ТОВ «Греймакс», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Грант Стрім», ТОВ «Сільвер Буд».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивачем не надано первинних документів на підтвердження реальності проведених господарських операцій.

Як зазначено позивачем, останнім було повідомлено податковий орган, що документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Ювента Інжинірінг» перебувають у попереднього директора товариства, позаяк процедура передачі та звірки таких документів потребує значного часу.

Однак, станом на час винесення рішення у даній справі, позивачем не надано первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Горсан», ТОВ «Кепітал Агроінтернешнл», ТОВ «Азіндор», ТОВ «Греймакс», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Грант Стрім», ТОВ «Сільвер Буд» для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку.

Відтак, позивачем не доведено, що придбані товари/послуги у зазначених контрагентів безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, здійснені господарські операції є реальними, також не зазначено мету укладання договорів із такими контрагентами та використання отриманих товарів/послуг у власній діяльності або їх продаж третім особам.

При цьому, суд враховує наявність вироку Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі №372/812/16-к, яким встановлено факт придбання та державної перереєстрації - ТОВ «Горсан» з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність підтверджуючих документів, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є правомірними, як і збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Одночасно, суд наголошує, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому, такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

При цьому, надання первинних документів згодом, в тому числі під час звернення до суду з вказаним позовом, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження достовірності та реальності здійснених господарських операцій.

У свою чергу, необґрунтованими є посилання позивача на перебування документів у попереднього директора товариства, оскільки з урахуванням вимог пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України сама на позивача покладено обов`язок зберігання документів первинного обліку не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

У зв`язку із зазначеним, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №07152615140106, яким до ТОВ «Ювента Інжинірінг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. є правомірним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із контрагентами, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, з огляду на ненадання позивачем первинної документації, яка б підтверджувала факт придбання у ТОВ «Горсан», ТОВ «Кепітал Агроінтернешнл», ТОВ «Азіндор», ТОВ «Греймакс», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Грант Стрім», ТОВ «Сільвер Буд» послуг/товарів безпосередньо пов`язаних з його господарською діяльністю, позивач не довів наявність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Отже, на думку суду, позивач протиправно відносив до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є правомірними.

У свою чергу, суд звертає увагу про відсутність доказів своєчасності сплати ТОВ «Ювента Інжинірінг» грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку від 03.07.2017 №9125998633 у сумі 22 500,00 грн, що свідчить про правомірне застосування до позивача штрафу у розмірі 10% у сумі 2 250,00 грн., згідно податкового повідомлення рішення від 27.05.2019 №7142615141.

Враховуючи не надання позивачем належних та допустимих доказів на спростування встановлених контролюючим органом порушень, викладених в акті перевірки від 11.04.2019 №229/26-15-14-01-06/38497837, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та як наслідок відсутності правових підстав для їх задоволення.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги положення статті 139 КАС України відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ювента Інжинірінг» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 4/1, оф. 18-Б, код ЄДРПОУ 39824971) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко