Рішення № 97726871, 17.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3175/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача про розподіл (відшкодування) судових витрат у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" до Північної митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

06.06.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) представник Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесених позивачем при отриманні правничої допомоги.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Приватне акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернулось до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 адміністративний позов було задоволено у повному обсязі; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства судові витрати за подачу позовної заяви (а.с. 120-125).

При цьому, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом представником позивача було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу буде становити 200 000,00 грн.

Відповідно до частини сьомої статті 139 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У свою чергу, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У поданій заяві представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь товариства витрати на сплату правничої допомоги в загальному розмірі 96 750,00 грн.

Відповідачем подано клопотання про відмову представнику позивача у задоволенні заяви про відшкодування понесених витрат, з огляду на її необґрунтованість.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.06.2020 по справі №821/227/17, від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц.

від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Як зазначає представник позивача, 04.06.2014 ним із товариством було укладено угоду про надання юридичних послуг №7/05-2014 (сама угода не надана). У зв`язку з наведеним, на підставі виписаних довіреностей, представник надавав товариству правничу допомогу.

Відповідно до заявленого представником в заяві про відшкодування витрат розрахунку, вартість наданих ним послуг складає 96 750,00 грн., а саме: вивчення матеріалів справи, застосовної судової практики Верховного Суду та ЄСПЛ, складання позовної заяви – 8 год (36000,00 грн.), доопрацювання позовної заяви та її підготовка, з додатками для подання до суду – 3 год 30 хв (15 750,00 грн.), вивчення та аналіз відзиву від 15.04.2021 та клопотань від 15.04.2021 відповідача у справі №620/3175/21, правового обґрунтування зазначених документів – 4 год (18000,00 грн.), підготовка відповіді на відзив від 15.04.2021 за заперечень на клопотання від 15.04.2021 відповідача у справі №620/3175/21 – 6 год (27000,00 грн.). Представник зазначає, що частина гонорару товариством оплачена, а частина підлягає сплаті відповідно до підписаних актів виконаних робіт. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що представником жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих послуг, не можливо встановити порядок обчислення гонорару адвоката, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Крім того, на підтвердження наданих послуг надано: акти виконаних робіт від 28.02.2021 №7/05-2014/75, від 31.03.2021 №7/05-2014/77 та від 30.04.2021 №7/05-2014/79 (з розрахунками), платіжне доручення від 25.05.2021 №000003209 (а.с. 133-139).

Однак, суд звертає увагу, що акти від 28.02.2021 №7/05-2014/75 та від 31.03.2021 №7/05-2014/77, як і платіжне доручення від 25.05.2021 №000003209, не підтверджують сплату товариством коштів за отримання правничої допомоги саме у справі №620/3175/21, оскільки складні щодо інших робіт (послуг).

Також суд звертає увагу, що, з урахуванням норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», такі види робіт як вивчення застосовної практики ВС та ЄСПЛ не відпостяться до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону №5076-VI та, відповідно, здійснення вказаного виду роботи не може бути відшкодоване як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17.

За наведених обставин, суд вважає, що представнику позивача у задоволенні заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на правничу допомогу слід відмовити, оскільки належні докази, які б підтверджували обгрунтованість заявлених витрат та фактичне їх понесення товариством не надані.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В

У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі №620/3175/21 представнику Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 17 червня 2021 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (код ЄДРПОУ 14333202, вул. Незалежності, 21, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500).

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332675, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017).

Суддя С.В. Бородавкіна