Рішення № 97726737, 14.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3656/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно умов про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального стажу наступні періоди роботи:

- з 29.10.1979 по 10.04.1980 на посаді штукатура 3 розряду в будівльно-монтажному управлінні «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 30.06.1982 по 25.09.2001 на посаді штукатура 3 розряду СМУ «Житлобуд-1»: комбінату «Чернігівпромбуд», після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 12.10.2004 по 18.09.2006 на посаді штукатура, лицювальника ТОВ «ВІЛ-147»;

- з 22.08.2007 по даний час на посаді муляра 4 розряду ДП «Укрсівербуд».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19 лютого 2021 року - дати звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії.

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, надавши необхідні документи, але позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, протиправно не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надіслання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, оскільки до страхового стажу також зараховані періоди, які просить зарахувати позивач у своєму адміністративному позові, а саме: з 29.10.1979 по 10.04.1980 на посаді штукатура 3 розряду в будівельно-монтажному управлінні «Житлобуд 1» тресту «Чернігівбуд», з 12.10.2004 по 18.09.2006 на посаді штукатура, лицювальника ТОВ «ВІЛ-147», з 22.08.2007 по 31.12.2020 на посаді муляра 4 розряду ДП «Укрсівербуд», що підтверджується розрахунком стажу позивача та індивідуальними відомостями про застраховану особу Форма ОК-5. Щодо не зарахування періоду роботи з 30.06.1982 по 31.12.1997 у СМУ «Житлобуд-1»: комбінату «Чернігівпромбуд» (після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд»), Головне управління повідомило, що у трудовій книжці позивача за період роботи у СМУ «Житлобуд-1» у графі 4 мається дата прийняття на роботу 30.06.1982, а наказ виданий на день пізніше 01.07.1982, що суперечить вимогам п. 2.4. Інструкції та пункту 3 Порядку № 637, але не надано жодного документа, який містить відомості про періоди роботи, отже зарахувати вказані позивачем періоди роботи до його страхового стажу в Головного управління не було законних підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи у віці повних 60 років та маючи загальний трудовий стаж на день звернення 36 років 11 місяців 30 днів, 19 лютого 2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення/перерахунку пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, станом на 19 лютого 2021 рік трудовий стаж позивача становив 36 років 11 місяців 30 днів, з яких:

- з 29.10.1979 по 10.04.1980 - на посаді штукатура 3 розряду в будівльно- монтажному управлінні «Житлобуд-Г» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 30.06.1982 по 25.09.2001 - на посаді штукатура 3 розряду СМУ «Житлобуд-1»; комбінату «Чернігівпромбуд», після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 12.10.2004 по 18.09.2006 - на посаді штукатура, лицювальника ГОВ «ВІЛ- 147»;

- з 22.08.2007 по день звернення з призначенням за пенсією - на посаді муляра 4 розряду ДП «Укрсівербуд».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії вказавши, що на момент звернення до органів Пенсійного фонду України йому виповнилося повних 60 років, а загальний трудовий стаж склав 36 років 11 місяців 30 днів, що підтверджується записами його трудової книжки.

Проте, листом ГУ ПФУ в Чернігівській області №2500-0303-8/14049 від 15 березня 2021 року, який було отримано лише 16 березня 2021 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначено, що трудовий стаж позивача не підтверджується належними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закон № 1058 передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Основні засади пенсійного забезпечення громадян врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Частиною 1 статті 44 Закону № 1788-XII передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 Порядку № 22-1).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що в разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів або їх неправильному чи неточному оформленні за періоди роботи до 01.01.2004, зарахування таких періодів роботи до страхового стажу здійснюється на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 , у ній міститься наступна інформація про працю позивача:

- з 29.10.1979 по 10.04.1980 - на посаді штукатура 3 розряду в будівльно- монтажному управлінні «Житлобуд-Г» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 30.06.1982 по 25.09.2001 - на посаді штукатура 3 розряду СМУ «Житлобуд-1»; комбінату «Чернігівпромбуд», після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд»;

- з 12.10.2004 по 18.09.2006 - на посаді штукатура, лицювальника ГОВ «ВІЛ- 147»;

- з 22.08.2007 по день звільнення - на посаді муляра 4 розряду ДП «Укрсівербуд».

Крім того, з диплому про здобуття спеціальної освіти позивача, вбачається, що він дійсно в 1979 році закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища №3 міста Чернігова, та здобув спеціальність «штукатура, лицювальника-плиточника».

З довідки Чернігівського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №4/6 від 04 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 20.04.1980 по 15.05.1982 проходив строкову військову службу.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при зверненні позивача за перерахунком пенсії за віком.

Більш того, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії та у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи відповідач зазначив єдиний недолік трудової книжки - за період роботи у СМУ «Житлобуд-1» у графі 4 мається дата прийняття на роботу 30.06.1982, а наказ виданий на день пізніше 01.07.1982, що суперечить вимогам п. 2.4. Інструкції та пункту 3 Порядку № 637.

Разом з цим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення, заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства. Зазначений недолік не може бути єдиною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічним висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Крім того, судом встановлено факт того, що до страхового стажу також зараховані періоди, які просить зарахувати позивач у своєму адміністративному позові, а саме, з 29.10.1979 по 10.04.1980 на посаді штукатура 3 розряду в будівельно-монтажному управлінні «Житлобуд 1» тресту «Чернігівбуд», з 12.10.2004 по 18.09.2006 на посаді штукатура, лицювальника ТОВ «ВІЛ-147», з 22.08.2007 по 31.12.2020 на посаді муляра 4 розряду ДП «Укрсівербуд», що підтверджується розрахунком стажу позивача та індивідуальними відомостями про застраховану особу Форма ОК-5, отже частина вимог про зарахування до стажу вказаних періодів роботи позивача задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що записами у трудовій книжці підтверджується стаж роботи позивача з 30.06.1982 по 25.09.2001 на посаді штукатура 3 розряду СМУ «Житлобуд-1»; комбінату «Чернігівпромбуд», після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд».

У відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Для підтвердження вказаних витрат суду надано: договір про надання правової допомоги від 01.04.2021, акт-розрахунок від 07.04.2021 квитанцію до прибуткового касового ордера від 07.04.2021 № б/н про оплату гонорару адвоката на суму 4000 грн, та ордер на надання правової допомоги від 06.04.2021.

Щодо наведеного в акті опису виконаної правничої допомоги, то, на думку суду, він є завищеним за кількістю витраченого часу адвокатом та не є співмірним з розміром витрат на оплату послуг адвоката з огляду на обсяг викладеного у позові правового обґрунтування позиції позивача та складність справи, яка є типовою.

Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/99б1/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених: у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданні послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Таким чином, у зв`язку, серед іншого, з частковим задоволенням позову, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно умов про призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального стажу період роботи з 30.06.1982 по 25.09.2001 на посаді штукатура 3 розряду СМУ «Житлобуд-1» комбінату «Чернігівпромбуд», після реорганізації 03.08.1985 - СМУ «Житлобуд-1» тресту «Чернігівпромбуд».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19 лютого 2021 року - дати звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан