Рішення № 97726652, 14.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року справа № 580/1448/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області про визнання протиправними дій та рішень і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; далі - позивач) до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20202, м. Звенигородка, пр. В.Погорілого, 1; далі - відповідач), Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області (20202, м. Звенигородка, пр. Шевченка, 10; далі - відповідач) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у формі постанови державного виконавця від 20 жовтня 2005 року №4125, яким останній наклав арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 та оголосив заборону на його відчуження, як таке, що було прийняте із порушенням законодавчо-визначеного порядку унесення до Реєстру заборон відомостей про накладення заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна;

-визнати протиправними дії Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області, пов`язані із прийняттям до реєстрації та унесенням (реєстрацією) 22 жовтня 2005 року під реєстраційним номером 2523421 відомостей до Єдиного реєстру про накладення заборони та арешту на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , на підставі протиправного рішення у формі постанови державного виконавця від 20 жовтня 2005 року №4125, як такі, що були здійснені із порушенням законодавчо-визначеного порядку унесення до Реєстру заборон відомостей про накладення заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна;

-визнати протиправною бездіяльність Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який у період часу із 2013 року по даний час, не надав Державному реєстратору свою постанову від 2013 року про закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 і звільнення з-під арешту майна боржника, для послідуючого внесення цих відомостей до Державного реєстру, чим порушив законодавчо-визначений порядок припинення обтяження речового права на нерухоме майно;

-зобов`язати Звенигородську державну нотаріальну контору Черкаської області провести реєстраційну дію у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна - державну реєстрацію зняття заборони на нерухоме майно громадянина ОСОБА_1 1970 року народження та жителя м. Звенигородка Черкаської області;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно витрати за надану правничу допомогу в сумі 9900грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомостей про обтяження невизначеного нерухомого майна, належного фізичній особі, чиє прізвище, ім`я, по-батькові повністю збігається з позивачем. Оскільки відомості про особу боржника у Державному реєстрі зазначені неповністю, то вказане майнове обтяження поширюється на позивача, що створює перешкоди в користуванні майном. Однак, відповідач відмовив позивачу у знятті вказаної заборони, а позивач звернувся з цим позовом до суду. Додатково позивач вказав, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.01.2013 - боржник ОСОБА_1 1970 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзиву на позов не надав, причини ненадання суду не повідомив.

Представник Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області вказав, що 20.10.2005 до Звенигородської державної нотаріальної контори надійшли матеріали з відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, а саме - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони від 20.10.2005 (виконавець Крикун С.А.), якою накладено арешт відносно майна ОСОБА_1 . Згідно даної постанови, єдині дані, що ідентифікують боржника ОСОБА_1 - реєстрація його місця проживання: АДРЕСА_2 , а тому додаткових даних або іншої інформації нотаріус самовільно внести до Реєстру на мав права. Вказано, що з 01.01.2013 року державний виконавець може здійснювати реєстрацію зняття заборони відчуження - шляхом безпосереднього доступу до Реєстру. При цьому заперечував щодо стягнення правничої допомоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2005 року у справі №2-656/05 громадянина ОСОБА_1 , 1970 року народження, уродженця м. Звенигородка Черкаської області, що проживає по АДРЕСА_3 , було позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнуто аліменти з гр. ОСОБА_1 1970 року народження, на користь опікуна дитини ОСОБА_3 в розмірі ј частини усіх видів доходу починаючи з 28.08.2005 року до повноліття дитини з стягненням державного мита в сумі 51 грн.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 42 років.

При чому, згідно листа Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.12.2020 №29259, повідомлено позивача, що у відділі перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в межах якого накладено арешт на все нерухоме майно, однак арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач) не накладався.

Згідно листа Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.01.2021 №1369, повідомлено, що в межах виконавчого провадження щодо стягнення з гр. ОСОБА_1 1970 року народження аліментів, накладено арешт на все нерухоме майно, однак згідно АСВП виконавчі провадження щодо гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса проживання: АДРЕСА_1 ) у відділі відсутні. Надати копії матеріалів ВП не має можливості, оскільки останнє передане до архіву в 2013 році.

20.10.2005 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Крикуном С.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №507742 (копія серія АМ №596544), якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , проживаючому: АДРЕСА_2 .

З даної постанови, судом встановлено, що остання винесена при примусовому виконанні постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.01.2003 про конфіскацію в гр. ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , автомобіля «OPEL» 1987 року, кузов № НОМЕР_3 , а в разі відсутності автомобіля стягнути його вартість у розмірі 1087 грн.

20.10.2005 вх. №601 копія постанови серія АМ №596544 надійшла до Звенигородської нотаріальної контори, якою 22.10.2005 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис «заборона на нерухоме майно» № 2523421 - підстава «постанова, 4125, 20.10.2005 Звенигородський ДВС» - об`єкт обтяження «все майно» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Також, суд встановив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявна заборона на нерухоме майно, реєстраційний №2523421, яка зареєстрована 22.10.2005 Звенигородською державною нотаріальною конторою на підставі постанови - 4125, 20.10.2005 Звенигородською ДВС.

Позивач вбачаючи перешкоди для реалізації своїх майнових прав, звернувся до суду.

Крім того, суд звернув увагу, що позивач щодо наявності виконавчого провадження по виконанню постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.01.2003 не звертався.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

На час внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, відповідні правові відносини були урегульовані Інструкцією про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999.

Згідно п. 1.5 Інструкції, реєстраторами Реєстру заборон зокрема є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням. Уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна.

Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є постанови органів державної виконавчої служби про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5. (пп. 2.1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 2.6 Інструкції передбачено, що до реєстру заборон уносяться такі відомості про обтяження:

-2.6.1 Дані про підстави виникнення обтяження: назва документа, його номер та дата, повне найменування органу, що накладає обтяження.

-2.6.2 Дані про особу, щодо майна якої встановлено обтяження, зокрема для власників (співвласників) - фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та, за наявності, дата та місце народження, адреса постійного місця проживання, дані документа, що посвідчує особу;

-2.6.3 Дані про об`єкт обтяження: ідентифікаційні номери об`єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції, реєстратор відмовляє у внесенні відомостей до Реєстру заборон, якщо в заяві або постанові відомості, передбачені пунктами 2.1.2-2.1.3 цього Положення, відсутні або вказані неповністю, нечітко або нерозбірливо.

Як встановлено судом, постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Крикуна С.А. від 20.10.2005 серії АА №507742 (копія серія АМ №596544) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №507742 (копія серія АМ №596544) містила всі необхідні відомості передбачені Інструкцією для вчинення реєстраційної дії у реєстрі заборон та арештів на об`єкти нерухомого майна, за виключенням одного з обов`язкового реквізитів - ідентифікаційного номеру боржника.

Суд наголошує, що Звенигородська державна нотаріальна контора на час вчинення реєстраційної дії повинна була відмовити у реєстрації обтяження на підставі п. 2.3 Інструкції, оскільки заява та постанова містили не всі необхідні відомості (РНОКПП божника).

Таким чином, застосовуючи зазначені норми до спірних правових відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем - Звенигородською державною нотаріальною конторою, як державним реєстратором, внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна інформації про накладену заборону, що належить ОСОБА_1 1970 року народження, здійснено з порушенням чинного на час існування описаних правових відносин законодавства.

Відповідно до абз. 12 пп. 5.1 п. 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 нотаріус знімає заборону відчуження майна, серед іншого, за рішенням суду.

Пунктом 6.1 п. 6 Глави 15 Розділу ІІ цього ж порядку визначено, що зняття заборони, а також про зняття заборони судовими та слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно, нотаріус робить відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арешті та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, реєстрація обтяження за №2523421 на підставі постанови Звенигородського ДВС направленої супровідним листом №4125 від 20.10.2005 підлягає до скасування.

Спеціальним законом, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час винесення постанови про накладення арешту являвся Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 55 Закону № 606-XIV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, вчинені дії щодо прийняття рішення державним виконавцем Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у формі постанови від 20 жовтня 2005 року про накладення арешту є правомірними.

При цьому, згідно ст. 38 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Суд враховує, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Так, в матеріалах позову наявне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 42 років.

Однак, в наслідок відсутності матеріалів виконавчого провадження, в межах якого прийнято спірну постанову, суд позбавлений можливості здійснити перевірку бездіяльності відповідача щодо зняття арешту, оскільки відсутні дані з яких підстав завершено виконавче провадження в мажах якого винесено спірну постанову.

Положення ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області на користь позивача у сумі 908 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, у зв`язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 9900 грн. представником позивача до позову додано: договір про надання правової допомоги від 18.12.2020 №б/н, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 із зазначенням розміру гонорару та розрахунку витрат, квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 04.03.2021 на суму 9900 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9900 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень договору про надання правової допомоги, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанцією. Вказана квитанція містить необхідні реквізити, з посиланням на відповідний договір.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи співмірність заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, а також їх обгрунтованість та пропорційність, суд враховує критерії складності справи та виконаних адвокатом робіт а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, та зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правідносин, у зв`язку із чим, виходячи із критеріїв співмірності, обгрунтованості та пропорційності, а також беручи до уваги висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

При цьому, судовий збір та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області, оскільки саме цим відповідачем допущено порушення.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області, пов`язані із прийняттям до реєстрації та реєстрацією 22 жовтня 2005 року під реєстраційним номером 2523421 відомостей до Єдиного реєстру про накладення заборони та арешту на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця від 20 жовтня 2005 року №4125.

Зобов`язати Звенигородську державну нотаріальну контору (код ЄДРПОУ 02901242) зняти заборону і вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону, реєстраційний номер №2523421 від 22.10.2005 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02901242) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02901242) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., в стягнення решти суми витрат відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П.Г. Паламар