Рішення № 97726610, 16.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа № 580/1953/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(далі - відповідач), в якій просить:

- скасувати постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. від 28.02.2020 р. №61274235 про стягнення із позивача виконавчого збору в сумі 158 808,03 грн. на користь Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2021 р. №64724096 з примусового стягнення виконавчого збору із позивача на користь Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в сумі 158 808,03 грн.

В обгрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що оскаржувану постанову про стягнення із позивача виконавчого збору в сумі 158 808,03 грн. відповідачем прийнято у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/4828/13-ц від 18.08.2014р. про стягнення з позивача суми боргу за в розмірі 64688,13 дол. США, що за курсом НБУ 11,72 грн. За 1 долар станом на 10.04.2014р. становить 757910,48 грн. та судовий збір в сумі 3441,00 грн. Представник позивача звертає увагу, що державний виконавець не вчинив жодних виконавчих дій для виконання вищевказаного виконавчого листа, тобто не стягнув у примусового порядку суму боргу за виконавчим листом, що виключає можливість стягнення із позивача виконавчого збору. Крім того, відповідачем протиправно визначено розмір виконавчого збору у розмірі -158 808,03 грн., оскільки у вищезазначеному виконавчому листі не вказано грошову суму заборгованості в розмірі 1588080,25 грн.

Також зазначено про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2021 р. №64724096 з примусового стягнення виконавчого збору в сумі 158 808,03 грн., оскільки постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає встановленим законодавством вимогам до виконавчого документа, оскільки не містить гербової печатки органу, що її прийняв. Крім того, строк виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020р. - 3 місяці, однак виконавцем відкрито провадження з її виконання — 04.03.2021р., тобто з пропуском установленого трьохмісячного терміну пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 11.05.2021р. відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання на 19.11.2020р.

19.05.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши при цьому, що в межах ВП №61274235 державним виконавцем здійснювались виконавчі дії з метою стягнення суми боргу, зокрема формувались інформаційні довідки та запити, накладено арешт на транспортний засіб позивача. Крім того, звернув увагу, що виконавчий збір згідно ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, у редакції чинній станом на дату прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, стягується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню. Крім того, зазначено, що стягнення виконавчого збору є не правом державного виконавця, а його обов`язком.

Ухвалою суду від 19.05.2021р. оголошено перерву у розгляді справи по суті до 21.05.2021р.

21.05.2021р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що відповідачем неправомірно збільшено суму виконавчого збору до 158 808,03 грн., що не відповідає вимогам ч.6 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”. При цьому, її прийнято до виконання через 9 місяців після завершення ВП, в якому її було прийнято, тобто з пропуском установленого трьохмісячного терміну пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання 21.05.2021р. не прибули. 19.05.2021р. від представника позивача та 19.05.2021р. від представника відповідача, зазначене у відзиві на адміністративний позов, до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки сторін.

Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, а також беручи до уваги подані учасниками справи клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 18.08.2014р. у справі №695/4828/13-ц видано виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми боргу за кредитним договором №11156040000 та №11380132000 в розмірі 64688,13 дол. США, що за курсом НБУ 11,72 грн. За 1 долар станом на 10.04.2014р. становить 757910,48 грн. та судовий збір в сумі 3441,00 грн.

13.02.2020р. державним виконавцем Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленюк О.В. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження №61274235 за виконавчим листом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 1 588 080,25 грн.

28.02.2020р. державним виконавцем у ВП №61274235 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 158808,03 грн.

08.07.2020р., на підставі заяви заяви стягувача про повернення виконавчого листа, постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу.

04.03.2021р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №64724096 за постановою від 28.02.2020р. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 158808,03 грн.

Вважаючи ухвалену державним виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору та прийняту на її підставі постанову про відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції чинній станом на дату прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені положення суд дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. При цьому, розмір виконавчого збору, що стягується державним виконавцем становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 158808,03 грн. державний виконавець прийняв у межах ВП №61274235 з виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми боргу за кредитним договором №11156040000 та №11380132000 в розмірі 64688,13 дол. США, що за курсом НБУ 11,72 грн. за 1 долар станом на 10.04.2014р. становить 757910,48 грн. та судовий збір в сумі 3441,00 грн.

Позивач звертає увагу на протиправність дій державного виконавця, при прийнятті спірної постанови про стягнення виконавчого збору, та зазначає, що державний виконавець не вчинив жодних виконавчих дій для виконання вищевказаного виконавчого листа, тобто не стягнув у примусового порядку суму боргу за виконавчим листом, що виключає можливість стягнення із позивача виконавчого збору. Крім того, відповідачем протиправно визначено розмір виконавчого збору у розмірі -158 808,03 грн., оскільки у вищезазначеному виконавчому листі не вказано грошову суму заборгованості в розмірі 1588080,25 грн.

Надавши оцінку вказаним посиланням, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Предметом спору у даній справі є постанова про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020р., а тому підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про необгрунтованість доводів представника позивача щодо можливості стягнення виконавчого збору в залежності від фактично стягнутої суми боргу, оскільки правове регулювання частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, з урахуванням внесених Законом №2475-VIII змін, суттєво змінилось.

Щодо суми виконавчого збору, яка належить стягненню за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, суд зазначає, що сума боргу згідно виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц за кредитним договором №11156040000 та №11380132000 становить - 64688,13 дол. США.

Судом враховано, що в рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2014р. №695/4828/13-ц, судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 11156040000 від 23.05.2007 АКБ «Укрсиббанк» з 21.12.2009 року ПАТ "УкрСиббанк" надано споживчий кредит у розмірі 37500,00 доларів США строком до 22.05.2017 року зі сплатою 13,50 % річних за користування кредитом. Відповідно до кредитного договору № 11380132000 від 04.08.2008 року АКБ «Укрсиббанк» з 18.12.2009 року ПАТ "УкрСиббанк" надано кредит у розмірі 42924,00 доларів США строком до 03.08.2015 року зі сплатою 14,0 % річних за користування кредитом.

На підставі зазначеного, розмір солідарної заборгованості позивача, встановлена зазначеним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, що відображено у виконавчому листі від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц, становить 64688,13 дол. США.

Таким чином, розмір виконавчого збору за примусове виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц становить - 6468,81 дол. США (10% від 64688,13 дол. США).

Судом враховано, що відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З аналізу вказаних положень вбачається, що за зобов`язаннями, якими визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Судом встановлено, що станом на 28.02.2020р. (дата прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору) курс НБУ становив - 24,56 грн. за 1 долар США. Таким чином, 6468,81 дол. США в гривнях станом на 28.02.2020р. становила - 158 873,97 грн.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що заборгованість позивача згідно виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2014р. №695/4828/13-ц визначена в іноземній валюті, а саме в доларах США, державний виконавець, визначивши виконавчий збір в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала примусовому стягненню в доларах США, та визначивши його в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, на переконання суду, діяв у відповідності та в межах Закону.

Доводи позивача щодо визначення виконавчим документом суми боргу в гривнях спростовуються вищевстановленими судом обставинами. При цьому, суд зазначає, що згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2014р. №695/4828/13-ц, судом вбачається, що сума боргу в рішенні суду в гривнях за курсом НБУ станом на 10.04.2014р. визначена з огляду на клопотання представника позивача про застосування судом курсу НБУ долара США до гривні, розрахованого на момент ухвалення рішення. Таким чином, сума в гривні, що зазначена у виконавчому листі є еквівалентом суми боргу станом на дату прийняття рішення судом, а не власне заборгованістю, у зв`язку із чим вказані доводи представника позивача суд вважає необгрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про правомірність прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору, в зв`язку із чим в задоволенні даної частини позовних вимог належить відмовити.

Стосовно правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Як встановлено, вище судом 04.03.2021р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №64724096 за постановою від 28.02.2020р. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 158808,03 грн.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Приписами статті 5 Закону №1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено вище судом, у виконавчому провадження №61274235 (в межах якого прийнято постанову про стягнення виконавчого збору) 08.07.2020р. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Згідно ч.3 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

З аналізу вказаних положень, вбачається обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, внесеної зокрема і у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Суд зазначає, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є самостійним виконавчим документом у відповідності до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIII, на підставі якої відкривається виконавче провадження в силу прямих положень Закону №1404-VIII.

Суд зазначає, що наявність процедурних недоліків про які вказує позивач, зокрема щодо несвоєчасності внесення постанови про стягнення виконавчого збору до автоматизованої системи виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження не слугують обставинами, що позбавляють відповідача від обов`язку відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Судом враховано, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020р. прийнята у ВП №61274235 є чинною та не скасованою.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2021р. ВП №64724096 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020р. прийнятої у ВП №61274235, діяв у межах, спосіб та на підставі наданих Законом повноважень, в зв`язку із чим суд доходить висновку про необрунтованість позовних вимог і в цій частині.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних постанов, в зв`язку із чим в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно приписів 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко