Рішення № 97726210, 15.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2021 року Справа № 520/10102/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Кліменко Д.І.,

представника позивача - Зеленського М.С.

представника відповідачів (Офіс Генерального прокурора, прокуратура Харківської області, прокурор Харківської області) - Хряк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 2, Прокуратури Харківської області, Прокурора Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним запису в трудовій книзі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Офісу Генерального прокурора щодо визнання (фактичного схвалення) протиправного «рішення кадрової комісії №2 від 02.04.2020 №178», визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 №178 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою», ухвалене щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

- визнати протиправними дії прокурора Харківської області з прийняття наказу від 30.06.2020 №1325к, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 30.06.2020 № 1325к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області;

- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області або на рівнозначній посаді в прокуратурі Харківської області з 03 липня 2020 року;

- визнати недійсним запис №9 про звільнення з роботи (з посади) на підставі наказу прокурора Харківської області від 30.06.2020 №1325к, зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та зобов`язати прокуратуру Харківської області внести до цієї трудової книжки відповідні виправлення;

- стягнути з прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код СДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення про поновлення;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення мене на посаді та стягнення заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 зупинено провадження по справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 апеляційну скаргу задоволено.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 скасовано.

Справу № 520/10102/2020 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 2, Прокуратури Харківської області, Прокурора Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним запису в трудовій книзі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року справу прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року судом вирішено перейти до розгляду справи зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні.

Відповідачі, надали до суду відзив на позовну заяву, в яких зазначили, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли згідно чинного законодавства.

Відповідач - Кадрова комісія № 2 Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, правом на подання відзиву не скористалась.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 позивач працювала з листопада 1992 року в органах прокуратури

Наказом прокурора Харківської області від 05.01.2016 №70к призначена на посаду начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області.

02.04.2020 року Кадрової комісією №2 прийнято рішення №178 про неуспішне проходження прокурором атестації.

Наказом Прокуратури Харківської області №1325к від 30.06.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 02.07.2020 року.

Зазначено, що підставою звільнення слугувало рішення кадрової комісії від 02.04.2020 року №178.

Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі також Закон № 113-ІХ). Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019.

Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру».

Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що вказана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який в свою чергу є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Аналогічні правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15.

Під час розгляду цієї справи відповідачами до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав відповідну посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII є необґрунтованими.

Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Вказані принципи знайшли своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини: у справі «Ґавенда проти Польщі» від 14 березня 2002 року; у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року; у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16 лютого 2000 року; у справі «Волохи проти України» від 02 листопада 2006 року; у справі «Фельдек проти Словаччини» від 12 липня 2001 року; у справі «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року.

Суд вважає безпідставним твердженням відповідача, що встановлення обставин щодо ліквідації, реорганізації, скорочення кількості прокурорів прокуратури області у даному випадку не відносяться до предмету доказування у справі.

П. 19 р. ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» також встановлено, що за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурори звільняються з посади прокурора регіональної прокуратури, а не з органів прокуратури.

Враховуючи викладене, оскаржуваний наказ не відповідає критерію законності та обґрунтованості, відсутності підстав для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Положеннями ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 371 КАС України Судові рішення, які виконуються негайно: негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13/15,м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), Кадрової комісії № 2 (вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), Прокуратури Харківської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 02910108), Прокурора Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним запису в трудовій книзі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Офісу Генерального прокурора щодо визнання (фактичного схвалення) протиправного «рішення кадрової комісії №2 від 02.04.2020 №178», визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 №178 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою», ухвалене щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Визнати протиправними дії прокурора Харківської області з прийняття наказу від 30.06.2020 №1325к, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 30.06.2020 № 1325к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді начальника відділу документального забезпечення прокуратури Харківської області або на рівнозначній посаді в прокуратурі Харківської області з 03 липня 2020 року.

Визнати недійсним запис №9 про звільнення з роботи (з посади) на підставі наказу прокурора Харківської області від 30.06.2020 №1325к, зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та зобов`язати прокуратуру Харківської області внести до цієї трудової книжки відповідні виправлення.

Стягнути з прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код СДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення про поновлення.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку, що підлягає виплаті у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.