Рішення № 97725980, 15.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року Справа № 480/9407/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання діяльності протиправною та зобов`язаня вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області). Свої вимоги обґрунтовує тим, що у лютому 2020 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Зазначає, що ГУ ПФУ в Сумській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, що підтверджується повідомленням від 11.03.2020, а причиною відмови було недостатність спеціального стажу (9 років 11 місяців 17 днів). Згодом було проведено додаткову перевірку, і з повідомлення відповідача від 17.06.2020 вбачається, що ОСОБА_1 має 22 роки 2 місяці 22 дні спеціального стажу. В липні 2020 року позивачка отримала повідомлення від відповідача про наявність в неї 23 років 1 місяця 16 днів спеціального стажу. Після звернення до Міністерства соціальної політики України в жовтні 2020 року ОСОБА_1 отримала повідомлення ГУ ПФУ в Сумській області від 11.11.2020 про те, що її спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу станом на 11.10.2017 складає 25 років 8 днів. До спеціального стажу не враховані періоди її роботи в Сумському аптечному складі, оскільки аптечні склади не передбачені Переліком 909 та зазначено, що підстав для призначення позивачці пенсії за вислугу років позивачка не має.

Позивачка вважає, що відповідачем порушено її право на отримання пенсії згідно чинного законодавства. Зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення пункту «а» ст. ст. 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 зі змінами внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015. З 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, які визнано неконституційними.

ОСОБА_1 стверджує, що вона працювала провізором – технологом, провізором – аналітиком, заступником завідуючого – провізора, провізором аптеки і має достатньо стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» так як п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Просить визнати діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправною; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 11.03.2020.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що до спеціального стажу позивачки не була зараховані окремі періоди роботи у Сумському аптечному складі на посаді в.о. заступника завідуючого - фармацевта, завідуючого відділом експедиції; період роботи з 05.01.1989 по 18.08.1989 в Сумському обласному аптечному складі на посаді фармацевта відділу експедиції, заступника завідуючого – фармацевта у відділі ампулірованих засобів, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 9090 аптечні склади не передбачені. Зазначено, що немає підстав для призначення позивачці пенсії за вислугу років, оскільки станом на 11.10.2017 стаж її роботи становить лише 26 років 6 днів, замість необхідних 26 років 6 місяців. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Листом від 11.03.2020 № 1800-0302-8/9131 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. В обґрунтування відмови зазначив, що згідно пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148 (на 11.10.2017) мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Зазначено, що позивачка має 9 років 11 місяців 17 днів (а.с.4).

У додаток до Листа від 11.03.2020 ГУ ПФУ в Сумській області надіслало позивачці Лист від 17.06.2020, в якому зазначено, що за результатами проведеної додаткової перевірки встановлено, що ОСОБА_1 має 22 роки 2 місяці 22 дні спеціального стажу (зарахований по 11.10.2017) (а.с. 5).

В Листі від 02.07.2020 № 1800-0302-8/29028 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що після додаткової перевірки наданих нею документів, позивачка має 23 роки 1 місяць 16 днів спеціального стажу (зарахований по 11.10.2017), що не достатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 8).

11.11.2020 Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надіслано позивачці Лист № 29017-27251/К-03/8-2800, в якому зазначено, що право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, які мали вислугу років на відповідних посадах не менше такої тривалості: на 01.04.2015 – 25 років; на 31.12.2015 – 25 років 6 місяців; на дату введення в дію Закону 2148 (на 11.10.2017) – 26 років 6 місяців. Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку 909 передбачені, зокрема, провізори, в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно – аналітичних лабораторіях. За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивачка звернулась 02.03.2020 з заявою та документами щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років. На підставі наданих документів спеціальний стаж позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років, з урахуванням періоду роботи в військовій частині 94777 з 30.01.1987 по 19.12.1988 на посаді фармацевт аптеки, станом на 11.10.2017 складає 25 років 8 днів. До спеціального стажу роботи не враховано періоди роботи ОСОБА_1 в Сумському обласному аптечному складі з 12.08.1980 по 23.01.1987 та з 05.01.1989 по 18.08.1989, оскільки аптечні склади не передбачені Переліком № 909. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посаді, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для призначення позивачці пенсії за вислугу років немає (а.с.10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції.

Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п`ятим.

Отже, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України вказав, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.

Таким чином з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою у лютому 2020 року про призначення пенсії за вислугу років, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Так, до Переліку віднесено, зокрема: аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, є контрольно – аналітичні лабораторії

З матеріалів справи суд вбачає, що відмовляючи в призначенні пенсії позивачці, ГУ ПФУ в Сумській області послався на пункт 2-1 розділу XV Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно якого право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно під віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому позивачка має спеціальний стаж 25 років 8 днів, що не достатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 10).

Проте, суд зазначає, що законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тобто вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а саме у редакції "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Як вбачається з оскаржуваної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області спеціальний стаж позивача становить 25 років 8 днів.

Отже на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивачка мала право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні зазначеної пенсії.

Відповідно до ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надали суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної відмови.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивачка звільнена від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання діяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11.03.2020.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко