Рішення № 97725493, 17.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/743/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Нестеренко Л.П., Ткаченко Н.А.,

Від відповідача: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741; адреса: вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007) про визнання протиправними дій щодо відмови в ознайомленні з матеріалами перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивачка просить суд визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо відмови в ознайомленні із матеріалами перевірки за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 від 07.11.2019 року та від 26.11.2019 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.01.2020 року о 16:18:50 справа №420/743/20 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху з підстав необхідності надання доказів сплати недоплаченого судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

11.02.2020 року за вх.№6229/20 від позивачки надійшла заява на виконання ухвали суду від 04.02.2020 року, чим усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

20.03.2020 року за вх.№12702/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.04.2020 року, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року провадження у справі №420/743/20 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

13.04.2020 року за вх.№15379/20 від представника відповідача надійшли письмові докази.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 04.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 31.08.2020 року, яке було відкладено на 16.09.2020 року.

16.09.2020 року від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із знаходженням представника позивача на самоізоляції.

З урахуванням викладеного судом було прийнято рішення відкласти підготовче засідання на 29.09.2020 року, а у зв`язку із повторним клопотанням про відкладення підготовчого засідання його призначено на 08.10.2020 року.

08.10.2020 року за вх.№41716/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.10.2020 року судом оголошено перерву до 27.10.2020 року.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року вирішено провести підготовче засідання у режимі відеоконференції, призначено підготовче засідання на 16.11.2020 року.

26.10.2020 року за вх.№ЕП/18569/20 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

За клопотанням позивачки підготовче засідання відкладено на 02.12.2020 року, а потім перенесено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному на 21.12.2020 року.

За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 20.01.2021 року, а потім за клопотанням сторін на 11.02.2021 року.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, оголошено перерву до 25.02.2021 року.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці підготовче засідання перенесено на 16.03.2021 року.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021 року.

За заявами позивачки судове засідання 30.03.2021 року відкладено на 15.04.2021 року, а потім на 12.05.2021 року.

У судовому засіданні 12.05.2021 року оголошено перерву до 01.06.2021 року.

01.06.2021 року від позивача надійшла заява про відкладення судового розгляду.

З урахуванням викладеного судом відкладено судове засідання на 07.06.2021 року.

У судове засідання 07.06.2021 року прибула позивачка та її представник.

31.05.2021 року за вх.№ЕП/14776/21 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив позивачка вказала, що з метою перевірки встановлених нею фактів порушення порядку спадкування майна ОСОБА_2 Пантелеймонівни ОСОБА_3 вона звернулася до Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявами, у яких просила провести перевірку спадкової справи та повідомити її про результати проведення такої перевірки. Втім, позивачці було відмовлено в ознайомленні із матеріалами перевірки спадкової справи у зв`язку із тим, що заповіт ОСОБА_4 складений не на користь ОСОБА_1 . Позивачка із вказаною відмовою не погоджується, оскільки наведена відповідачем підстава для відмови у ознайомленні з матеріалами перевірки спадкової справи свідчить про порушення її право отримати відповідь на її звернення по суті поставлених нею питань, відповідачем її звернення не розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», ст.40 Конституції України, приховав інформацію, посилаючись на нотаріальну таємницю.

Вказаними діями відповідач порушив абз.3 ст.18 ЗУ «Про звернення громадян».

20.03.2020 року за вх.№12702/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та наголошує, що правові підстави для надання спадкової справи ОСОБА_4 для ознайомлення позивачці відсутні, адже заповіт складений не на користь позивачки, вона не є учасником спадкових правовідносин, а дані спадкової справи складають нотаріальну таємницю та не можуть бути розголошені особам, які не є їх учасниками.

Відповідачем надано повну та обґрунтовану відповідь на звернення в межах його компетенції після проведення перевірки спадкової справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ініціювала перед відповідачем питання перевірки законності набуття права власності на квартиру в порядку спадкування ОСОБА_3 шляхом проведення перевірки матеріалів спадкової справи.

Так, 24.10.2019 року за №643 позивачка подала звернення до Міністерства юстиції України, у якому просила здійснити перевірку матеріалів спадкової справи на ім`я ОСОБА_4 на предмет неправомірного оформлення спадщини за ОСОБА_3 , а також повідомити про результати проведеної перевірки (Т.2 а.с.15).

07.11.2019 року за вх.№Н-1519-07 вказана заява надійшла до Головного управління для здійснення розгляду по суті (Т.2 а.с.12-14) з Міністерства юстиції України.

22.11.2019 року за №Н-1519-07 відповідачем надано відповідь, згідно якої вказано, що Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області в межах компетенції було проведено перевірку, однак у зв`язку із тим, що складений заповіт не на користь позивачки, з посиланням на ч.1, 3, 7 ст.8 Закону України «Про нотаріат», відмовлено у наданні інформації щодо його посвідчення (Т.1 а.с.6).

26.11.2019 року та 27.11.2019 року позивачка повторно звернулась до Головного територіального управління із аналогічними заявами, однак додатково просила надати до ознайомлення і копіювання всі матеріали, що стали підставою для прийняття рішення за наданою заявою (Т.2 а.с.5,8).

10.12.2019 року за №Н-1519-07/Н-02, Н-1519-07/Н-03 відповідачем надано ОСОБА_1 аналогічну відповідь (Т.1 а.с.7).

Вважаючи своє право на отримання належної відповіді на свої звернення порушеним, позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян» (далі – Закон).

Стаття 1 Закону встановлює, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

У відповідності до ст.14 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ч.1 ст.15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 18 Закону встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

При цьому, стаття 10 Закону встановлює, що не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з`ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.

Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Суд звертає увагу, що у даному випадку дослідженню не підлягають обставини щодо проведення дій в межах спадкової справи, а також обставини, встановлені позивачкою та які спонукали її звернутись до центрального та територіального органів Міністерства юстиції із відповідними заявами. В межах даної справи суд має дослідити обставини реагування на заяви позивачки та повноту наданих їй відповідей.

24.10.2019 року за №643 позивачка надала звернення до Міністерства юстиції України, у якому просила здійснити перевірку матеріалів спадкової справи на ім`я ОСОБА_4 на предмет причетності до неправомірного нотаріального оформлення спадщини, а також повідомити про результати проведеної перевірки (Т.2 а.с.15).

26.11.2019 року та 27.11.2019 року позивачка знов звернулась до Головного територіального управління із аналогічними заявами, однак додатково просила надати до ознайомлення і копіювання всі матеріали, що стали підставою для прийняття рішення за наданою заявою (Т.2 а.с.5,8).

При цьому, за змістом наданих відповідей лише вказано, що Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області в межах компетенції було проведено перевірку, однак у зв`язку із тим, що складений заповіт був не на користь позивачки, з посиланням на ч.1, 3, 7 ст.8 Закону України «Про нотаріат», відмовлено у наданні інформації щодо його посвідчення.

При цьому, результати проведення перевірки в аспекті вивчення порушених ОСОБА_1 у заявах питань заявниці не були повідомлені.

Суд звертає увагу, що заявниця не просила надавати їй інформацію щодо посвідчення заповіту, а просила надати можливість ознайомитись із матеріалами, що слугували підставою для прийняття рішення за її заявою. З вказаних питань відповіді та пояснень відповідачем надано не було.

Суд критично оцінює посилання представника Головного територіального управління щодо неможливості розкриття нотаріальної таємниці, адже позивачка фактично бажала ознайомлення із матеріалами перевірки за її заявою, а не з матеріалами спадкової справи, що відповідає її праву як суб`єкту звернення згідно п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про звернення громадян».

Отже мають місце протиправні дії відповідача, які полягають у ненаданні повних та обґрунтованих відповідей на її звернення, при цьому факт усної відмови ОСОБА_1 30.01.2020р. у ознайомленні із матеріалами перевірки, на який вона посилається у позові, об`єктивно не підтверджений доказами.

У викладеній в позові редакції позовні вимоги не можуть бути задоволені, проте суд убачає підстави для виходу за межі позовних вимог згідно ч.2 ст.9 КАС України.

Суд констатує, що відповідачем в порушення норм Закону не надано відповіді по суті питань, порушених ОСОБА_1 стосовно результатів перевірки спадкової справи спадкодавця ОСОБА_4 на предмет законності оформлення спадщини у зверненнях ОСОБА_1 від 24.10.2019 року (вх.№Н-1519-07 від 07.11.2019 року) та від 26.11.2019 року (вх.№Н-1519-07 від 28.11.2019 року), а тому саме такі дії суд вважає за необхідне визнати протиправними.

Разом із тим, позивачкою не викладеного належного способу захисту права, порушення якого встановлено судом.

Згідно ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на вказане, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав позивачки є зобов`язання Головного територіальне управління юстиції в Одеській області розглянути звернення ОСОБА_1 вх.№Н-1519-07 від 07.11.2019 року та вх.№Н-1519-07 від 28.11.2019 року та надати відповідь про результати перевірки спадкової справи ОСОБА_4 по суті порушених у зверненні питань.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних відповідей, а відзив на позовну заяву не містить будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позивача щодо порушення її права на отримання відповіді на її звернення.

На цих підставах позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. (Т.1 а.с.5, Т.2 а.с.122).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741; адреса: вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007) про визнання протиправними дій щодо відмови в ознайомленні з матеріалами перевірки – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо ненадання відповіді по суті питань, порушених ОСОБА_1 стосовно результатів перевірки спадкової справи спадкодавця ОСОБА_4 на предмет законності оформлення спадщини у зверненнях ОСОБА_1 від 24.10.2019 року (вх.№Н-1519-07 від 07.11.2019 року) та від 26.11.2019 року (вх.№Н-1519-07 від 28.11.2019 року).

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області розглянути звернення ОСОБА_1 вх.№Н-1519-07 від 07.11.2019 року та вх.№Н-1519-07 від 28.11.2019 року та надати відповідь про результати перевірки спадкової справи ОСОБА_4 по суті порушених у зверненні питань.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 17.06.2021 року.

Суддя М.М. Аракелян