Рішення № 97725460, 17.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7118/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не донарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2003 по 31.12.2007 від базового місяця січень 2003; з 01.01.2008 по 30.11.2015 від базового місяця січень 2008 р.; 01.12.2015-28.02.2018 від базового місяця січень 2008 р.; зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2003 по 31.12.2007 від базового місяця січень 2003; з 01.01.2008 по 30.11.2015 від базового місяця січень 2008 р.; 01.12.2015-28.02.2018 від базового місяця січень 2008 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.12.1997 по 22.01.2021 він проходив військову службу за контрактом у різних військових частинах Національної гвардії України (в т.ч. спеціальних моторизованих частинах (підрозділах) міліції, екстрадиції та конвойної охорони) та завершив свою військову службу у Південному Одеському територіальному управлінні Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса). Наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) від 22.01.2021 № 14 позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (за станом здоров`я). З метою з`ясування повноти розрахунку з позивачем, він звернувся через свого представника до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) із запитом від 22.02.21, на що отримав відповідь № 3/10/1/1-589 з доданими копіями особистих карток за 2018-2021 рр. З метою отримання карток за період 1997-2017 рр. представник позивача звернувся до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, на що отримав відповідь від 22.02.21 № 171 із доданими копіями запитуваних документів. Згідно отриманих документів, позивач з січня 2003 по 28.02.2018 в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не отримував взагалі або отримував частково нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинно проводитися відповідачем з чотирьох базових місяців: 1-й з 01.01.2003 на підставі внесення змін Законом України № 491-IV від 06.03.2003 до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; 2-й з січня 2008 р. – на підставі постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (збільшення посадових окладів); 3-й з грудня 2015 р. (позивача не стосується) на підставі листа Міністерства соціальної політики України «Про внесення роз`яснень Міністерства соціальної політики України листом від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 щодо індексації заробітної плати», яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник»; 4-й з березня 2008 р. – на підставі постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

Ухвалою судді від 30.04.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.05.21 до суду від Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що згідно послужного списку ОСОБА_1 , останній проходив службу у в/ч 3003 з 26.08.2016, проте на посаду начальника медичної служби родів військ і служб Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України військовослужбовця було призначено 25.08.2016 наказом № 186. Отже нарахування та виплата грошового забезпечення у в/ч 3003 починається з цієї дати, а до цього часу позивач проходив службу в інших структурних підрозділах, які є окремими юридичними особами. Отже вимоги щодо не донарахування та недовиплати індексації за відповіді періоди не підпадають під звернення з претензіями до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (в/ч 3003). З січня 2016 р. військовослужбовцям було збільшено розмір грошового забезпечення шляхом збільшення розміру щомісячного преміювання. Отже розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.16 склав 8888,25 грн. У зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, індексація грошового забезпечення у 2016, 2017 рр. та протягом двох місяців 2018 р. не здійснювалася. Проте під час звільнення позивачу було нараховано та виплачено належну суму індексації за період з вересня 2016 р. по листопад 2016 р., 2017 р. та січень-лютий 2018 р. в сумі 4190,46 грн. Таким чином, відповідач визнає заборгованість в розмірі 147,82 грн (4338,28 – 4190,46), однак просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.12.1997 по 22.01.2021 проходив військову службу за контрактом у різних військових частинах Національної гвардії України (в т.ч. спеціальних моторизованих частинах (підрозділах) міліції, екстрадиції та конвойної охорони).

Згідно з послужним списком полковника м/с ОСОБА_1 про проходження дійсної військової служби у ЗСУ, позивач проходив службу у військовій частини 3003 з 26.07.2016. На посаду начальника медичної служби родів військ і служб в Південному територіальному управлінні Національної гвардії України позивача призначено 25.08.2016.

Наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) від 22.01.2021 № 14 позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (за станом здоров`я) з 22.01.2021.

З метою з`ясування повноти розрахунку з позивачем, він звернувся через свого представника до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) із запитом від 22.02.21, на що отримав відповідь № 3/10/1/1-589 з доданими копіями особистих карток за 2018-2021 рр. З метою отримання карток за період 1997-2017 рр. представник позивача звернувся до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, на що отримав відповідь від 22.02.21 № 171 із доданими копіями запитуваних документів.

У періоді з 01.03.2018 по 22.01.2021 відповідач індексацію нараховував та виплачував у повному обсязі, однак згідно розрахунку представника позивача індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період проходження військової служби з 25.12.1997 по 22.01.21 ним недоотримано 137 075,31 грн, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Щодо спору, яких охоплюється періодом з 01.01.2013 по 26.07.2016, суд враховує те, що позивач проходив службу у в/ч 3046, в/ч 3039, Управлінні Центрального територіального командування ВВ МВС України та лише з 26.07.2016 почав проходити військову службу у в/ч 3003, а отже до цього часу військова частина 3003 не здійснювала жодних нарахувань військовослужбовцю.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. При цьому за ст. 10 вказаного Закону індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

В світлі зазначеного, суд дійшов висновку, що спірний період з 01.01.2013 по 26.07.2016 не може становити предмет спору позивача із військовою частиною 3003, оскільки в цьому періоді між даними учасниками фактично не було жодних спірних правовідносин, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині пред`явлені безпідставно.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, де Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Щодо періоду індексації в періоді з 26.07.2016 по 28.02.2018, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток, з 01.01.2016 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

На підставі статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Частиною другою статті 6 цього Закону визначено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103 відсотка)

Також, положеннями пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Як визначено пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В контексті наведеного суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів свідчить, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

В абзаці 3 пункту 10-1 Порядку № 1078, в редакції, яка була чинною до 15.12.2015, було визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Також в пункті 10-2 Порядку № 1078, було встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, пункт 10-1 викладений в новій редакції, яка застосовується з 01.12.2015. В даній редакції виключена норма щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників з місяця прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Тобто, з моменту внесення до Порядку № 1078 даних, визначальним став не факт прийняття на роботу конкретного працівника і облік індексації з місяця його прийняття, а підвищення тарифних ставок (окладів).

Така позиція викладена і в роз`ясненні Мінсоцполітики, що викладено в листі від 28.04.2016 р. № 201/10/1.37-16 щодо індексації заробітної плати. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, з грудня 2015 року працівник має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

Отже суд дійшов висновку про правомірність очікувань позивача отримати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у періоді проходження служби у в/ч 3003 з моменту початку служби 26.07.2016 по день звільнення.

Поряд із тим, як вбачається з вищенаведених положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень. Суд не має повноважень визначати базовий місяць та суму індексації грошового забезпечення. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте у даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

Враховуючи викладене, суд не може зобов`язати відповідача визначити певний місяць як базовий (в даному випадку січень 2008 року), оскільки дане питання належить до виключної компетенції відповідача. Більш того, згідно картки особового рахунку, позивачу при звільненні в січні 2021 р. нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення (заборгованість) в розмірі 4433,18 грн та відповідач у відзиві зазначає, що сума 4190,46 грн – є нарахованою та виплаченою сумою індексації за період з вересня 2016 р. по листопад 2016 р., за 2017 р. та січень-лютий 2018 р. Отже в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем частково задоволено пред`явлені до нього вимоги, але компетенція щодо визначення конкретних розмірів залишків розрахунків належить відповідачеві.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій частині позовних вимог, в даному випадку, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову і наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 7; ЄДРПОУ 25575799), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26.07.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Південне Одеське територіальнео управління Національної гвардії України (військова частина 3003) (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк