Рішення № 97725329, 16.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6022/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-37294-51,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 квітня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-37294-51.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь документально підтверджені витрати на правову (правничу) допомогу.

Ухвалою від 19 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-37294-51є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №289, видане за рішенням Миколаївської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №3 від 25.04.2003 року, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю та 09.04.2021 року ОСОБА_1 направлено поштою, вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17 лютого 2021 року №Ф-37294-51 про наявну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 38 888, 74 грн., розраховану на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач зазначив, що 12.01.2015 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та як вбачається з реєстру національної асоціації адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено на підставі п. 1 ч.1 ст. 31 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” з 15.01.2015 року на підставі заяви адвоката.

Таким чином, позивач вважає, що він не займається адвокатською діяльністю, договорів про надання оплатних юридичних послуг не укладав, не отримував доходу від такої діяльності, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності та така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року по справі № 820/1538/17.

Крім того позивач зазначив, що як вбачається з пенсійного посвідчення він є особою з інвалідністю 2 групи та пенсіонером.

До суду 06 травня 2021 року (вхід. № Еп/12491/21) від відповідача – ГУДПС у Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення заперечував, зазначивши, що оскаржувана вимога є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску внеску за 2017-2020 роки у розмірі 38888,74 грн. від здійснення адвокатської діяльності як самозайнята особа.

Відповідач звернув увагу, що нарахування ОСОБА_1 відбулось, як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), а тому відповідно до Закону України №2464 за період, що нараховане ЄСВ не звільняється від сплати за себе ЄСВ у зв`язку з отриманням пенсії за віком або за вислугу років.

Позивач у встановлений судом строк відповідь на відзив не надав, а також не надав до суду клопотання про продовження строку на підготовку відповіді на відзив.

Позивач або його представник на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить його підпис на розписці.

Представник відповідача на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розписка, до суду 17 травня 2021 року від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності відповідача.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 14 червня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру адвокатів, ОСОБА_1 27.05.2003 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №289 Миколаївською обласною КДКА та з 15.01.2015 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та з 06.03.2020 року право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно з п. 1 ч. 4 ст. 31 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.8).

Також, суд встановив, що 12.01.2015 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с.6-7).

Матеріалами справи підтверджено, що ГУДПС у Одеській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-37294-51 від 17 лютого 2021 року, про те, за позивачем рахується сума боргу платника єдиного внеску у розмірі 38 888,74 грн. (а.с.4).

Згідно з даними облікової картки платника податків позивача, борг з єдиного внеску виник за 2017-2020 роки, як самозайнятої особи, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено ст. 9 Закону №2464-VІ.

Так, згідно з ч. 2 та 3 ст. 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до абз. 1 і 2 п. 2 ст. 7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - до платників єдиного внеску. Необхідними умовами для сплати такими особами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження ними незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Водночас обставина наявності у самозайнятої особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого відповідною радою адвокатів, лише свідчить про наявність у особи права адвоката на здійснення професійної діяльності, та самостійно не являється доказом фактичного здійснення особою адвокатської діяльності та отримання нею від такої діяльності доходу.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року по справі № 820/1538/17.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що згідно з Витягу з Єдиного реєстру адвокатів ОСОБА_1 27.05.2003 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №289 Миколаївською обласною КДКА та з 15.01.2015 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та з 06.03.2020 року право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно з п. 1 ч. 4 ст. 31 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї ж статті Закону №5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

В силу положень ч. 5 ст. 31 Закону №5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

Право на заняття адвокатською діяльністю поновлюється у разі зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю (п .1 ч. 4 ст. 31 цього ж Закону).

Відповідно до норм ч. 6 ст. 31, ст. 17 Закону №5076-VI відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Ведення такого Реєстру забезпечує Рада адвокатів України, а внесення відомостей до нього - здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Таким чином, суд встановив, що позивач у період з 15.01.2015 року по 05.03.2020 року не здійснював незалежну професійну діяльність, у зв`язку з зупиненням дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а отже у цей період позивач не був платником єдиного внеску, що виключає обов`язок сплати єдиного внеску, а тому відповідачем протиправно нараховано позивачу єдиний внесок за період з 2017 року по 05.03.2020 року як само зайнятій особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладені обставини та приписи ст. 25 Закону №2464-VІ, суд доходить висновку, що невірне визначення суми недоїмки з єдиного внеску у виконавчому документі доводить про його неправомірність в цілому, а тому суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Також, у прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

До суду 04 червня 2021 року від представника позивача надійшла заява про надання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 10,000 (десяти тисяч) гривень.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 квітня 2021 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1 цього Договору, виконавець надає клієнту наступний комплекс послуг, пов`язаних з представництвом та захистом прав та інтересів ОСОБА_1 у спорі з ГУ ДПС в Одеській області щодо скасування вимоги про нарахування ЄСВ. Представництво і захист в правоохоронних та судових органах України, в П`ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді , органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах і організаціях всіх форм власності з питань які стосуються Клієнта за його дорученням.

За надані по п. 1 послуги Клієнт зобов`язаний сплатити Виконавцю суму гонорару обумовлену сторонами договору (п. 3 договору).

Пунктом 4 цього Договору передбачено, що оплата за виконану роботу по цьому договору проводиться по готівковому або безготівковому розрахунку в національній валюті та становить 10,000 (десять тисяч) грн.

На підтвердження наданих послуг надано акт здачі-прийому наданих послуг по договору про надання юридичної допомоги від 03.06.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №42 від 12.04.2021 року у розмірі 10000 грн. та довідку про сплату послуг на юридичну допомогу до договору про надання правової допомоги від 12 квітня 2021 року.

Відповідно до акту здачі-прийому наданих послуг по договору про надання юридичної допомоги від 03.06.2021 року адвокатом надано наступні послуги:

1. консультація клієнта , узгодження правової позиції – 2000 грн.

2. Вивчення практики судів через Єдиний реєстр судових рішень, вивчення правових позицій Верховного Суду щодо стягнення ЄСВ 1000 грн.

3. Збір доказів, направлення адвокатських запитів до військової частини А 1113 – 2000 грн.

4. Ознайомлення з особовою справою військовослужбовця ОСОБА_1 , витребування контракту про проходження військової служби у ЗСУ - 2000 грн.

5. Написання позовної заяви та реєстрація в Одеському окружному адміністративному суді, копіювання додатків до позову, - 1000 грн.

6. Ведення справи та участь у судових засіданнях в Одеському окружному адміністративному суді - 2000 грн.

Всього надано послуг на 10 000 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази та доводи з питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Так, суд встановив, що представником позивача підтверджено здійснення оплати за надану правничу допомогу квитанцією до прибуткового касового ордеру №42 від 12.04.2021 року у розмірі 10000 грн. та довідкою про сплату послуг на юридичну допомогу до договору про надання правової допомоги від 12 квітня 2021 року.

Оцінюючи надані докази, суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19, суд доходить висновку, що прибутковий касовий ордер та довідка про сплату послуг є належним та достатнім доказом оплати наданих правничих послуг.

Щодо обсягу наданих послуг суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, вже існує стала судова практика щодо розгляду справ з подібними спірними правовідносинами, на яку також у позові посилається представник позивача.

Оцінивши наведений акт наданих послуг, з урахуванням категорії даної справи, конкретних обставин у цій справі, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати на проведену роботу не є неминучими та фактичними, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.

Суд вважає, що витрачений адвокатом час, з урахуванням вищенаведених судом обставин, на консультація клієнта, узгодження правової позиції – 2000 грн., вивчення практики судів через Єдиний реєстр судових рішень, вивчення правових позицій Верховного Суду щодо стягнення ЄСВ 1000 грн., збір доказів, направлення адвокатських запитів до військової частини А 1113 – 2000 грн., ознайомлення з особовою справою військовослужбовця ОСОБА_1 , витребування контракту про проходження військової служби у ЗСУ - 2000 грн. не є неминучим та розумним, та загалом охоплюється саме обсягом наданих послуг: написання позовної заяви.

Тому, суд доходить висновку, що вказані витрати не належать стягненню.

Щодо написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, суд вважає, що такі витрати є неминучими та підлягають стягненню.

Щодо витрат на ведення справи та участь у судових засіданнях, суд вважає, що вони не підлягають стягненню, оскільки судове засідання по даній справі відбулось лише 17 травня 2021 року та тривало з 12.03 год до 12.10 год. та на вказаному судовому засіданні представник позивача пояснення по справі не надав.

Таким чином, з урахуванням наведених та встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що є обґрунтованими та належать відшкодуванню витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Враховуючи вищевикладене, надані представником позивача докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, опис наданих послуг та категорію даної справи, нескладність справи, кількість складених представником позивача процесуальних документів, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 1000 грн., а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-37294-51, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-37294-51.

Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000, 00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко