Рішення № 97725307, 14.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5702/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення та обмеження нарахованої пенсії максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі №420/5980/18 позивачу відновлено право на отримання пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 90% грошового забезпечення.

На підставі рішення від 15.02.2021 року по справі №420/319/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки із застосуванням 70% грошового забезпечення та застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо відновлення його права. Проте, відповідач листом №5037-4535/Б-02/8-1500/21 відмовив позивачу.

Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Одеській області у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 13.04.2021 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року залучено до участі у справі другого відповідача - Пенсійний фонд України.

30.04.2021 року за вх. №ЕП/12254/21 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду по справі №420/319/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням оновленої довідки, яка містить додаткові види грошового забезпечення.

Оскільки відбулись зміни в грошовому забезпеченні позивача, то перерахунок пенсії проведено з урахуванням положень ст. 13 Закону №2262, яка визначає, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

18.05.2021 року за вх. №24926/21 від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи щодо позовної вимоги щодо перерахунку пенсії позивача, представником відповідача наголошено на необхідності застосування ч. 4 ст. 63 Закону №2262, яка визначає, що усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 23 Закону України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині другій ст. 13 Закону №2262 цифри « 80» замінено на « 70».

Крім того, відповідачем наголошено на застосуванні строку звернення до суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі №420/5980/18, яке набрало законної сили 28.01.2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок і виплату належної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням основного розміру пенсії 90 відсотків грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі №420/319/21, яке набрало законної сили 18.03.2021 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № ЮО93086 від 01.12.2020р., виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № ЮО93086 від 01.12.2020р, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з урахуванням раніше проведених виплат.

19.03.2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії на підставі рішення суду.

22.03.2021 року ГУ ПФУ в Одеській області виконано рішення по справі №420/319/21 та проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Однак, при перерахунку пенсії позивачу застосовано основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення та застосовано обмеження максимальним розміром.

Листом від 02.04.2021 року №5037-4535/Б-02/8-1500/21 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача, що оскільки відбулись зміни в грошовому забезпеченні позивача, то перерахунок пенсії проведено з урахуванням положень ст. 13 Закону №2262, яка визначає, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Фундаментальною ідеєю конституціоналізму, а відтак і ключовим завданням конституції кожної держави, є забезпечення прав і свобод людини і громадянина через ефективне обмеження державної влади, яке утверджується, перш за все, через визначення її системи та засад організації. Розвиваючи принцип здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, законодавець в Конституції України визначив систему органів кожної з цих гілок державної влади та принципи їх функціонування.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 420/5980/18, яке набрало законної сили 28.01.2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року при перерахунку пенсії ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок і виплату належної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням основного розміру пенсії 90 відсотків грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Крім того, в нормах Кодексу адміністративного судочинства України, що набрали чинності 15 грудня 2017 року, вперше закріплено, зокрема, такі нові юридичні категорії, як «типова справа» і «зразкова справа», а також особливості провадження у типових та зразкових справах. Термін «зразкова адміністративна справа» є новелою КАС України.

Типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Верховний Суд розглядає таку категорію справ як суд першої інстанції за поданням одного або декількох адміністративних судів, у провадженні якого перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення.

В основу механізму зразкових та типових справ в адміністративному судочинстві покладено інститут пілотних рішень, які виносить Європейський суд з прав людини.

За своєю сутністю пілотні рішення Європейського суду з прав людини являють собою вказівки державним органам на існування системної проблеми, яка стосується великої кількості осіб, та рекомендації щодо усунення виявлених порушень. Шляхом впровадження інституту пілотних рішень було розв`язано одразу два завдання: по-перше, впроваджено інститут, спрямований на вирішення багаторазово повторюваних проблем; по-друге, даний механізм сприяв вирішенню справ, що випливають зі стійкого системного неправильного функціонування адміністративних і правозастосовних органів правової системи держави.

Ведення таких понять, як типова та зразкова справи, є важливим кроком для впровадження судового прецеденту в Україні. Сам факт визнання за Верховним Судом права на створення судового прецеденту є кроком вперед на шляху розвитку України як соціальної, правової держави насамперед тому, що відбувається зміна сприйняття права та судової практики у суспільстві. Судові рішення у зразкових справах набувають ознаки реального носія об`єктивної інформації та джерела права.

Як встановлено судом, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року адміністративну справу №240/5401/18 передано на розгляд до Верховного Суду разом із поданням про розгляд даної справи Верховним Судом як судом першої інстанції в порядку статті 290 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 10.01.2019 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі №240/5401/18.

04.02.2019 року Верховним Судом прийнято рішення у зразковій справі, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 10004, РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року вказане рішення залишено без змін.

Постанова ВП ВС оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.10.2019 року.

Відтак, з 26.10.2019 року зазначена постанова ВП ВС набула ознаки реального носія об`єктивної інформації та джерела права.

У вказаній справі Касаційний адміністративний Суд дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної вислуги років, є незмінним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення.

Щодо обмеження максимальним розміром.

Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 р.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року (Рішення Конституційного Суду України) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним розміром.

Крім того, суд акцентує увагу на те, що відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.

На підставі викладеного, суд вважає помилковим застосування до спірних правовідносин Закон України №3668-VI.

Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.

Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенні до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.

Вказана вище правова позиція викладена у останніх постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18 та від 09 лютого 2021 року у справі №640/2500/18, яку суд відповідно до положень КАС України враховує при вирішенні спору та застосуванні норм права, які регулюють спірні правовідносини.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області у перерахунку і виплаті пенсії позивачу без обмеження граничного розміру пенсії є такою, яка не ґрунтується на законі. Зокрема, в даному випадку така відмова за своєю суттю є звуженням обсягу прав позивача та позбавленням його права на соціальний захист у повному обсязі як то передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Разом з цим, відповідно до п.12 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2, головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з п.п. 5 п. 4 Положення 28-2, головні управління здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій.

Таким чином, функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.

Поряд з цим, Постановою КМУ від 16 грудня 2020 р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» внесено зміни до деяких постанов Уряду, та, зокрема, до Положення 28-2.

КМУ затверджено «Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку» та внесено до постанов Кабінету Міністрів України відповідні зміни.

Встановлено Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 р. провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.

Відповідно до п.4 Положення №280 (в редакції Постанови №1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань… забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій…

Відповідно до п. 12 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 р. №1596, органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених п. 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1596 під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.

Згідно із п. 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право має бути захищено у такий спосіб, що відповідає змісту права, зокрема в постанові від 01.10.2019 р. у справі №910/3907/18.

Поновлення прав Позивача буде ефективним виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій.

Отже, вчинити певні дії в інтересах Позивача, зокрема щодо виплати пенсії, наразі може Пенсійний фонд України.

З цього приводу Верховний Суд визначив правомірним застосування адміністративного правонаступництва, яке полягає в повній або частковій передачі адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншому внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17). від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 11.10.2019 р. у справі № 812/1408/16).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання провести виплату пенсії ОСОБА_1 слід звернути до Пенсійного фонду України.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 908,00 грн., сплачені згідно квитанції № 0А79-СС8М-С39А-СН0Н від 08.04.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення та обмеження нарахованої пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.

Зобов`язати Пенсійний фонд України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції № 0А79-СС8М-С39А-СН0Н від 08.04.2021 року, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , телефон: НОМЕР_3

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385

Пенсійний фонд України - адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323

Головуючий суддя Н.В. Потоцька